WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Глобальні трансформації християнства - Реферат

Глобальні трансформації християнства - Реферат

приглядаються, не йдуть зi вciмa по тiй заповіданий Богом дорозі єднання та любові (Див.: IB. 17:21)" [Емігранти // Благовісник.- 2004.- № 1.- С. 42].
Історично склалося так, що США стали притулком для людей рiзних національностей, в тому числі i слов'янських. Нині слов'яни є невід'ємною частиною Америки. Серед слов'янського населення з'являються свої проблеми, якi потребують свого вирішення. Тому для захисту прав слов'ян в січні 2004 року в Хорватському центрі Сакраменто відбулося відкриття нової громадської організації пiд назвою SLADA - "Слов'янсько-американська демократія в дії", яка стала сполучною ланкою мiж слов'янською громадськістю з її потребами, проблемами та інтересами i владою. Поруч з цим відбувається процес утворення слов'янських конфесійних організацій - православних, баптистів, п'ятидесятників та ін.
Існування в світі певної спільності православних слов'янських народів як самостійної цивілізації активно відстоює Російське православ'я. У виступі на Восьмому Всесвітньому російському народному соборі 3-4 лютого 2004 р. Патріарх Московський і всієї Русі Олексій ІІ наголосив, що "Російська Церква... бажає служити справі єдності й загального розвитку православних народів як самостійної цивілізації, що несе світу самобутній досвід здійснення християнського ідеалу. Впевнений, що це свідоцтво може збагатити життя багатьох народів" [Церковный вестник.- 2004.- № 3].
Теоретичною базою такої політики слугують розробки митрополита Смоленського й Калінінградського Кирила. "Фундаментальний виклик епохи, в яку всім нам випало жити, полягає, - за думкою митрополита, - в необхідності вироблення людством такої цивілізаційної моделі свого існування в XXI ст., яка передбачала б всебічну гармонізацію драматично різнонаправлених імперативів неолібералізму й традиціоналізму. Перед Заходом і Сходом стоїть найважливіше, але в жодному випадку не безнадійне завдання спільного віднайдення балансу між прогресом у сфері дотримання прав особи й меншин, з одного боку, і збереженням національно-культурної та релігійної ідентичності окремих народів, з іншого" [Кирилл, митрополит. Обстоятельства нового времени: либерализм, традиционализм и моральные ценности объединяющейся Европы.- http://religion.ng.ru/confessions/1999-05-26/5].
Цей "цивілізаційний виклик нашого часу", на думку богослова, православні віруючі відчувають повсюди і з надзвичайною гостротою. Митрополит Кирило наголошує, що західне християнство "прийняло постулат про свободу людини як вищу цінність її земного буття як соціально-культурну данність, освятило союз неоязичницької доктрини з християнською етикою. Так в процесі формування ліберального стандарту поєдналися християнський (через католицизм та протестантизм) і язичницький початки. Певний вплив тут виявила також достатньо впливова в західноєвропейських університетах іудейська богословська думка...". Відтак, "можна з повною достовірністю стверджувати: сучасні міжнародні стандарти релігійного життя по суті своїй є винятково стандартами західними й ліберальними" [Там само].
Митрополит Кирило наголошує, що "сутність проблеми вбачається не в тому, що сформований на рівні міжнародних організацій ліберальний стандарт лежить сьогодні в основі міжнародної політики, а в том, що цей стандарт пропонується як обов'язковий для організації внутрішнього життя країн і народів, включно й тих держав, культур, духовна и релігійна традиція яких практично у формуванні цього стандарту не представлена". Митрополит Кирило також скептично відноситься до тих "моральних цінностей, які нині об'єднують Європу". Він вважає, що ці цінності також стандартизовані на основі західного лібералізму". "Якщо Європа, а може й ввесь світ будуть уніфіковані на основі єдиної культурно-цивілізаційній норми, то, певно, що ними стане легше керувати, але красоти множинності, а разом з тим і людського щастя, до них, безперечно, не додасться. Крім того, сьогодні цілком очевидною стає неможливість безконфліктної експансії лібералізму, особливо в тих сферах суспільного буття, які найсильніше утримують цінності, сформовані національною духовно-культурною традицією" [Там само].
Представники православного традиціоналізму вважають, що у багатьох випадках в неопротестантизмі відбувається "послідовне і цілеспрямоване витіснення із життя сучасного суспільства апостольської норми віри й заміщенням її ліберальним стандартом. ...Саме в екуменічному русі і в першу чергу у Всесвітній Раді Церков ця тенденція стала наочною для православних" [Там само]. Саме тому православні богослови вважають більш продуктивним для себе діалог з Римо-Католицькою Церквою, яка визнає Передання як норму віри.
Після падіння комунізму перед людством встає загроза нових конфліктів. Зіштовхуються тепер дві системи: секулярно-гуманістична та релігійно-традиціоналістична, ліберальні погляди на особу і суспільство із поглядами, вкоріненими в традиційних культурах і релігіях. Що стосується ліберального, світського гуманістичного підходу до організації суспільства і держави, то він, будучи результатом західноєвропейського духовного і політичного розвитку, був сприйнятий, засвоєний і розвинутий в Західній Європі й Північній Америці і в ХХ столітті був покладений в основу діяльності багатьох міжнародних організацій. В наш час ліберальний "стандарт" репрезентує себе як універсальний для всього світу йпретендує на те, щоб визначати зразок соціального і державного устрою кожної країни в масштабах планети.
Російську Православну Церкву непокоїть такий стан речей, коли найчастіше для оцінки тієї чи іншої релігійної концепції на неї накладається світське ліберально-гуманістичне кліше, і концепція оцінюється позитивно або негативно залежно від того, наскільки вона відповідає західному ліберальному стандарту. При цьому західні центри політичної влади фактично примушують битися між собою конфесії, залишаючи за собою роль арбітра. Російське православ'я вважає, що "глобалізація, як, і інтеграція Європи, не може відбуватися на основі лише одного цивілізаційного проекту, однієї духовної парадигми, яка б влаштовувала ввесь світ, яка була б органічною щодо всього багатоманіття культурно-релігійних традицій" [Там само].
Глобалізаційні процеси спонукали до надто швидкого розвитку релігійних комунікацій. Кожна Церква повинна мати постійний комунікативний зв'язок зі своїми віруючими, де б вони не перебували. Тому за умов сучасної глобальної мобільності вона прагне також володіти всіма відповідними глобальними і мобільними засобами зв'язку. Перед православними Церквами зараз стоїть завдання охопити своїм впливом не лише парафіян, а й всі можливі інші цільові групи, в тому числі й ті, які з'явилися внаслідок постмодерністського впливу і глобалізації.
Комунікації доби постмодерну все більш активно впливають на інформаційні потоки в Церквах. Фактично зовнішнє щодо релігійної організації оточення впливає іноді більше на процес прийняття рішень в самій організації, ніж воля керівництва.
Як же реагує схильне до консерватизму конфесійне середовище традиційних Церков на зміни в глобальному світі? Практично всі існуючі Церкви в Україні, залежно від своїх ресурсів, використовують засоби комунікації і вважають їх здебільше корисними. Проте певні інструменти й атрибути постмодерністських комунікацій сприймаються деякими православними парафіями як диявольські символи. В цьому плані найбільш відома проблема введення визнаних в багатьох країнах світу ідентифікаційних кодів громадян, як її сприймає деяка частина православних віруючих. З приводу ІНН немає єдності ні
Loading...

 
 

Цікаве