WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Глобальні трансформації християнства - Реферат

Глобальні трансформації християнства - Реферат

світових проблем на свій розсуд. Необгрунтоване політично і занадто жорстке, а часом - насильницьке розширення глобального панування західної іудео-християнської моделі спричинило занадто великий "клубок напруженостей" у світі. Це дало можливість ісламським радикалам відчути себе захисниками своїх релігійних цінностей від християнської агресії. Відтак виник зворотній вектор тиску на свідомість населення в християнських регіонах.
Проте не слід, спираючись на концепцію цивілізацій С.Хантінгтона, вважати релігійну фундаментальну опозицію сучасному етапу глобалізації тільки як ісламську. Є й православні та індуїстські релігійні ортодокси, які намагаються протистояти процесу глобалізації. Сам С.Хантінгтон вважає, що "ісламське відродження за своїм розмахом і глибиною - це остання фаза в пристосуванні до Заходу, спроба знайти "рішення" не в західних ідеологіях, а в ісламі. Вона складається з прийняття сучасності, заперечення західної культури і повернення до ісламу як провідної сили в житті і сучасному світі". Хантінгтон твердить, що "ісламське відродження - основний напрям, а не екстремізм, всеохоплюючий, а не ізольований процес"[Хантингтон С. Столкновение цивилизаций.- М., 2003.- С. 162-163].
Тут можна дещо заперечити мислителю, або, скоріше, уточнити його ідею щодо зіткнення цивілізацій. Ми є свідками зіткнення цивілізаційних підходів в кожній певній ситуації, будь-то бойкот американських товарів чи настирлива пропаганда своєї культури. Це - зіткнення в певних функціональних, в тому числі й релігійних, сферах життєдіяльності.
Ще до років незалежності України в період т.зв. Перебудови внаслідок плюралізації масової суспільної думки відбувся рвучкий, маже одномоментний перехід суспільної свідомості від модерну до постмодерну. Виявлено, що в період становлення української державності надзвичайно швидко змінилася віра в комуністичне майбутнє і атеїстичні погляди на віру релігійну. Так, з 1989 по 1991 рік відбулася практично повна зміна декларованої масової атеїстичності на релігійність. Повсюдне релігійне навернення відбувалося головним чином в руслі культуровідповідності за рахунок емоційно-почуттєвого вибору. Із-за цього насамперед заповнилися храми традиційних, національних за духом церков. Разом з тим слід відзначити традиційно вкрай незначну уцерковленність респондентів, які визнають свою належність до православ'я. Остання група православних стала головним об'єктом євангелізації з боку різних неохристиян.
Традиційні церкви України, з одного боку, починають все активніше використовувати сучасні глобальні засоби комунікації і НТП, а з іншого - формують дієвий антиліберальний "фронт", щоб протистояти сучасним неорелігіям і, в першу чергу, неохристиянам - ліберальним євангелістам.
Глобалізаційні процеси спонукали перехід до доби постмодерну. Більшість теологів сприймають з надією перехід від раціонального світогляду до ірраціонального. Разом з тим теологів традиційних конфесій лякає постмодерністське споживацьке ставлення до релігії. Як відзначає Дж. Вейз, "фундаменталістичним церквам не тяжко було виділити себе на фоні модернізму, бо ж лінія фронту була окреслена чітко. Сьогодні питання мають надто складніший і підступний характер. Трагічно те, що постмодерністична думка займає міцне положення в євангелічних церквах" [Вейз Дж. Э. Времена постмодерна.- С. 197].
Лютеранський богослов вважає, що без "морального стандарту суспільство розпадається на велику кількість ворогуючих кланів та окремих розбещених індивідуумів. Зрештою, ми бачимо ту ж жорстокість, ті ж збочення і ту ж анархію, які описані в книзі Судів. Вона ставить однозначний діагноз древній Палестині, яка зазнала в свій час моральну катастрофу, а також дає точне визначення постмодерністській етичній теорії: "Кожен робив, що здавалося правдивим в його очах" (Суд. 21:25)" [Там само.- С. 202].
В добу постмодерну суттєво загострюється конкуренція конфесій. В 70-80-ті роки в західно-християнському світі, перш за все в США, активно розвивався ліберальний євангелізм, який на кінці двадцятого століття спричинився могутньою хвилею неохристиянства. Докотилася вона і до України. Останні роки у нас спостерігається бум неохристиянських течій.
Євангелісти, як правило, не бажають називати свої об'єднання релігійними, бо вважають себе вище від будь-якої релігії, церкви й деномінації. Цей тактичний крок розрахований перш за все на молодих людей, яким дошкуляють різні, перш за все ієрархічно організовані, структури, що постійно втручаються в їх особисте життя. Державні установи і традиційні церкви, а водночас і батьки постійно примушують молодь до певних раціональних і послідовних дій, "виховують" її в певних нормах тощо.
Декларована толерантність дозволяє ліберальним євангелістам співіснувати з іншими конфесіями в умовах жорсткої конкуренції. Віруючим дозволяють належати водночас до двох релігійних течій. Цей тактичний підхід дозволяє зробити перехід з однієї конфесії до іншої поступовим.
Проте представники традиційних церков критикують ліберальних євангелістів за фактичних політеїзм, прояви язичництва. Так, американські лютеранські теологи гостро критикують споживацьку філософію ліберальних євангелістів, "розважальне богослов'я, релігію "гарячої ванни", капітуляцію перед поп-культурою "McChurch". Дж. Вейз вважає, що хоча "теологія мегапереходу", яка дає постмодерне розуміння євангелія, й "перетворює Бога в доброго, веселого психотерапевта, в сутності це є вчення моралізму та відчаю, тому що воно концентрується на людських справах. Такий неповноважний оптимізм не втішає страждущих і не рекомендує ніякого дієвого засобу прощення гріхів. "Бо коли набувається правда Законом, то надармо Христос був умер!", - сказано в Посланні до Галатів (Гал. 2:21). Цей фрагмент із всією серйозністю застерігає нас від спроб догодити людям, проповідуючи інше Євангеліє (1:6-10)" [Там само.- С. 219-220].
Традиційні церкви акцентують увагу у своїх вченнях на спасінні душі, на виконанні морального обов'язку людини перед Богом. Євангелісти ж запрошують прийти до себе і під час веселого спілкування "отримати своє чудо" - безкоштовні дари від Ісуса Христа. Кількість людей, які відвідають зібрання неохристиян постійно зростає. Якщо в умовах домінування православ'я в Україні до них йдуть люди, то це засвідчує той факт, що саме вони знайшли шлях до їх свідомості, розуму чи почуттів, до їх душ.
Які ж фактори зумовлюють бум неохристиянства на теренах України? Чипідходи цих християнських течій до людей є більш привабливі? Чи традиційні Церкви перестали розуміти людей? Чи люди не розбірливі? Чи настав час переоцінки цінностей? Гадаємо, що всі ці зазначені в питаннях і деякі інші фактори дійсно мають місце.
Нещодавно Київ відвідав євангеліст Т.Л.Осборн - керівник однієї з харизматичних організацій ОСФО Інтернешнл, девізом роботи якої є слова: "Єдиний шлях - Ісус, Єдина робота - Євангелізм". Т.Л.Осборн пише в своїй книзі: "В цих ідеях немає нічого магічного. Вони діють тому, що динамічні, прагматичні, життєво важливі - і найголовніше грунтуються на Біблії" [Осборн Т.Л. Послание, которое работает.- К., 2000.- С.11]. І тут також, як у вище зазначеному випадку з повчаннями Католицької Церкви, ми можемо спокійно поставити слово "глобалізм" замість слова "євангелізм". Сутність залишається такою ж.
Проаналізуємо цю тезу Т.Л.Осборна. Залишимо поза увагою припущення проповідника у відсутності магічного аспекту в особі Ісуса Христа і його віровченні. На нашу думку, постать Ісуса сповнена енергетики, харизми і притягальної магнетичної
Loading...

 
 

Цікаве