WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Природничо-наукове вільнодумство - Реферат

Природничо-наукове вільнодумство - Реферат

подібними в основних рисах до земних, а умови їх існування - аналогічними умовам Сонячної системи. Хоч у такій постановці питання відчувається значний вплив гео- та геліоцентризму, але це є плодотворний Іллях дослідження. Біологи звертають увагу на можливість космічного визначення поняття "життя", вивчають загальні механізми зародження і розвитку життя.
Так, якщо місце води на інших планетах (азотних) займає аміак, то біохімічною основою життя можуть служити аміачні органічні сполуки. Якщо ми п'ємо воду та дихаємо киснем, то не виключене існування організмів, які п'ють аміак і дихають азотом. Звичайно, всі ці "невуглеводні" варіанти життя більш абстрактні і менш очевидні, ніж структури, споріднені з земним життям.
На природничо-науковий характер критики релігійної картини світу зреагували практично всі релігійні конфесії, вірніше, їх найосвіченшіі представники. Хоча їх погляди певний час не визнавалися ортодоксами, але поступово намагання примирити науку і релігію, знання та віру, встановити повну гармонію між ними реалізувалося в неотомізмі, "філософії всеєдності", тейярдизмі тощо. Так, згадуваний нами со-фіолог П. Флоренський вважав, що поміж Богом і людиною існує проміжна інстанція - Софія, іпостас-на природа якої забезпечує рух нагору ("сходження нас") і рух донизу ("сходження до нас"). Звідси завданням релігії, за П. Флоренським, є необхідність синтезувати знання найрізноманітніших галузей науки, філософії, культури, мистецтва для створення "цільного світогляду". Наука не може його дати, тому що досягає лише "вторинних причин" і розкриває зовнішній зв'язок подій, а це веде до життя без Бога і, в кінці кінців, до занепаду, "гниття культури", до загибелі цивілізації. Софійне тлумачення Всесвіту приводить до виявлення "істинних причин" всього існуючого, що стосуються надприродного порядку буття, тобто Бога.
Заслуговує на увагу таке сучасне тлумачення проблем співвідношення релігії і науки, як тейярдизм, яке отримало назву вщ імені члена ордену єзуїтів, всесвітньо відомого вченого-антрополога П. Тейяра де Шардена (1881-1955 рр.).
Філософія Тейяра концентрується навколо двох головних проблем: розвитку природи і розвитку суспільства.
Чітко виражений еволюціонізм та історизм - яскрава риса світогляду Тейяра. Він переконаний, що розуміння дійсності як еволюційного процесу є єдино вірним і повністю підтверджене. Констатуючи якісну своєрідність явищ життя та їх неперехідність до нижчих форм існування матерії, Тейяр водночас розглядає життя як універсальний та споконвічно даний феномен. Натурфілософську концепцію Тейяра можна назвати панбіологізмом (або органіцизмом). Він твердить, що будь-яке природне тіло - це, по суті, живий організм і в природі немає нічого неживого.
На думку Тейяра, вся відмінність між неорганічним та органічним світом зводиться до того, що в першому життя існує у нерозвиненій і темній від людського сприйняття формі, тим часом як у другому біологічні процеси могутньо розвились і тому виступили, так би мовити, на самій поверхні речей.
Тейяр де Шарден зробив спробу асимілювати ідею розвитку на грунті релігійного світогляду, створивши власну систему "християнського еволюціонізму". Вона повинна була примирити науку і релігію, 'повністю приймаючи та ні в чому не обмежуючи, на відміну від офіційної догми церкви, наслідки наукового пізнання і одночасно залишаючись у межах релігійної свідомості. Так, визнаючи розвиток світу, Тейяр тлумачив його фіналістично, як рух від якогось вихідного пункту до кінцевої мети - Бога.
Залишившись на грунті телеології, Тейяр ототожнює "психічне" та "енергію", вводячи, таким чином, у матерію, певний духовний початок, який видається за ЇЇ внутрішню суть. "Психічне" приписується кожному матері-альному об'єкту як його "радикальна енергія" поряд з енергією у її звичайному науковому розумінні.
Еволюція як процес зростаючої концентрації психічного, ще не помітного для сприйняття на рівні фізики та хімії, в біології подається як інстинкт і, нарешті, у людському мисленні усвідомлює себе;
Таким чином, розглянувши природничо-науковий варіант критичного аналізу релігії та витончені способи релігійної реакції на них, можна дійти висновку, що різні способи примирення знання та віри, науки та релігії в найновітніші часи ведуть до розв'язання проблеми тільки у разі переходу від її радикально-екстремістського тлумачення до толерантних цивілізованих стосунків за умов правової демократичної держави.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Авиценна. Книга знання // Избр. филос. произведения. - М., 1990.
Анаксимандр // Фрагменти ранних греческих философов. - М., 1989. - Ч. 1.
Анаксимен // Там само,
Бейль П. І/ Исторический й критический словарь. - М., 1968. - Т. 1-2.
Бекон Ф. Новий Орган // Сочинения. - М., 1972. - Т. 2. Боккаччо Дж. Декамерон. - М., 1980. Бруно Дж. О бесконечности Вселенной й мира. - М., 1936. Ван Чун /І Антология мировой философии. - М., 1969. - Т. 1. Вольтер. Философские произведения. - М., 1988. Гельвеций К. Об уме // Сочинения. - М., 1974. - Т. 1. Гераклит // Фрагменти ранних греческих философов. - М., 1989. - Ч. 1.
Герцен А. Письма об изучении природні // Сочинения. - М., 1985. -1.1.
258
Гоббс Т. Основи философии // Сочинения. - М., 1989. - Т. 1.
Гольбах П. Система природи // Избр. филос. произведения. - М., 1964.
Дарвин Ч. Происхождение человека й половой отбор // Сочинения. - М., 1953. - Т. 5.
Демократ // Фрагменти ранних греческих философов. - М., 1989. - Ч. І.
Дидро Д. Племянник Рамо // Сочинения. - М., 1991. - Т. 2.
Дрогобич Юрій // Огородник І. В., Русин М. Ю. Українська філософія в іменах. - К., 1997. - С. 83-84.
Знгельс Ф. Анти-Дюринг // Сочинения. - Т. 20.
Знгельс Ф. К истории первоначального христианства // Сочинения. - Т. 22.
Зпикур І/ Фрагменти ранних греческих философов. - М., 1989. - Ч. 1.
Історія і теорія релігій та вільнодумства. - К., 1996.
Коллинз А. Философское исследование человеческой свободи // Английские материалисти XVIII в. - М., 1967. - Т. 2.
Коперник Н. Очерк нового механизма мира // Антология мировой литератури. - М., 1970. - Т. 2.
Ксенофан Ц Фрагменти ранних греческих философов. - М., 1989. - Ч. 1.
Ламетри Ж. Опит о свободе вьісказьшания мнений. - М., 1983.
Ленин В. Об отношениях рабочей партии к религии // ПСС. - М., 1967. - Т. 15.
Лукиан. Избранное. - М., 1952.
Лукреций Кар. О природе вещей. - М.; Л., 1945.
Маркс К. К критике гегелевской философии права // Сочинения. - М., 1970. - Т. 1.
Мелье Ж.Завещание. - М., 1954. " Монтень М. Опити. - М., Л.; 1960.
Ницше Ф. Антихристиашга // Сумерки богов. - М., 1990.
Рассел Б. Почему я не христианин. - М., 1987.
Свободомьісяие й атеизм в древности, средние века й в зпоху Возрождения. - М., 1986.
Спиноза Б. Богословско-политический трактат. - М., 1968.
Стоун Й. Происховдение. - М., 1985.
Тейяр де Шарден. Феномен человека. - М., 1980.
Фалес // Фрагменти ранних греческих философов. - М.,
1989. - Ч. 1.
Фейербах Л. Сущность христианства // Избр. филос. произведения. - М., 1955. - Т. 2.
Флоренский П. Столп й утверждение истини. - М., 1990.
Фрейд 3. Будущее одной иллюзии // Сумерки богов. - М.,
1990.
Черньаиевский Н. Суеверия й правила логики // Сочинения. - М., 1986. -Т. 1.
Штраус Д. Жизнь Иисуса. - М., 1992.
Loading...

 
 

Цікаве