WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Просвітницька діяльність греко-католицьких священиків на Прикарпатті в ХІХ ст. - Реферат

Просвітницька діяльність греко-католицьких священиків на Прикарпатті в ХІХ ст. - Реферат

"Справа в Клекотинi" (1849). Як відмічали дослідники, це перша оригiнальна комедiя в захiдноукраїнськiй лiтературi. У драмi на першому планi антигорiлчанi мотиви. Така позицiя Р.Моха не є випадковою. Як вiдомо, саме вiн був iнiцiатором створення "Кружка руських мiсiонерiв", який проводив серед народу антиалкогольну пропаганду. З цiєю метою "мiсiонери" iдуть в народ, по селах проводять бесiди, виголошують промови, читають лекцiї. Мiсiонерська дiяльнiсть Р.Моха довготривала i охоплювала великий географiчний простiр. У "Нарисi українськоруської лiтератури до 1890р." I.Франко назвав Р.Моха "популярним бесідником I промовцем, одним із головних апостолів пропаганди тверезості між народом", а в розвідці "Панщина та її скасування в Галичині" постать Р.Моха ставить у ряд молодших товаришів "перших борців нашої народної свідомості" - Шашкевича, Головацького, Вагилевича.
Значною є i лiтературна спадщина греко-католицьких священикiв. Перебуваючи серед простого народу, вони не могли не бачити нагальну потребу в лiтературi як засобi пiдвищення духовного рiвня народу. Ось чому, перебуваючи в самiй гущавинi народного життя, з-пiд пера священикiв виходили твори, якi не тiльки показували життя таким, яким воно було, але i прагнули змiнити його на краще. В лiтературних колах Галичини користувалися популярністю твори священикiв-прикарпатців Тита Блонського (1830, м. Тлумач - 1897, с. Дора), Бобикевичiв Костянтина (1855, с. Старі Скоморохи Галицького району - 1884, с. Пасічна), Олекси (1865 - 1902, м. Стрий), Софрона Витвицького (1819 - 1879, с. Жаб`є), Миколи Дерлицi (1866, Тернопільщина - 1934, с. Тростянець Долинського району), Олексія Заклинського (1819, с. Озеряни Тлумацького району - 1891, Старі Богородчани), Василя Залозецького (1833 - 1915), Василя Iльницького (1823 - 1895, с. Пiдпечари), Дмитра Йосифовича (1867,с. Нові Скоморохи - 1939, Стрийщина), Михайла Петрушевича (1869, Космач - 1895, Болехiв), Івана Плешкана (1866, с. Тулова - 1905, с. Чортовець), вже згадуваного вище Івана Наумовича та багато інших. Серед найвідоміших поетів свого часу слiд назвати Кирила Блонського (1803-1852) та Михайла Бачинського (1866-1912). Вiдомим лiтературознавцем став священик Омелян Огоновський з Рогатинщини (3.08.1833, с. Григорiв, тепер Рогатинського району - 28.101894, м. Львів), який з 1870 року був професором української мови i лiтератури у Львiвському унiверситету. Вiдомий нам вiн i як автор шеститомної "Iсторiї лiтератури руської" (1887-1894), перекладу "Слова о полку Ігореві", оповiдань, вiршiв, драм ("Гальшка Острозька", "Федiр Острозький"), а також шкiльних пiдручникiв та дослiджень з iсторiї української мови.
Необхiдно вiдмiтити також дiяльнiсть Iвана Гушалевича (4.12.1823, с. Палашiвка, тепер Чорткiвського району - 2.6.1903, м. Львів). Ще перебуваючи в стiнах Львiвської духовної семiнарiї, вiн видав першу свою збiрку "Стихотворенiя Iвана Гушалевича". В 1848 році ми бачимо його серед учасникiв "Собору руських учених". Протягом наступних рокiв займається редакцiйною дiяльнiстю. З 1849 року Гушалевич разом з Я.Головацьким та I.Вагилевичем входить до комiсiї для вироблення української юридичної термiнологiї, складає шкiльнi пiдручники. В перiод з 1855 по 1862 роки Гушалевич працює парохом в селах Iванiвцi та Князiвському (тепер Калуський район). Будучи одночасно завiдувачем Перегiнського деканату та iнспектором народних шкiл, I.Гушалевич сприяв пiднесенню мiсцевих шкiл, органiзовував громадськiсть для написання протесту проти спроб польських урядникiв запровадити латинський алфавiт для українського письма, збирав народнi пiснi. Саме в цей час з`являються кращi поезiї Iвана Гушалевича. Народна мова, якою вони були написанi, а також мелодiйна музика композиторiв I.Лаврiвського, Т.Рутковського, М.Вербицького сприяли тому, що деякi поезiї Гушалевича стали популярними по всій Захiднiй Українi. Серед них - "На полi, на полi пшениченька розцвiла", "Чого лози похилились при тихiй водi", "Мир вам, браття" та iншi, а оперета "Пiдгiряни була перероблена i поставлена на сценi М.Кропивницьким в 1882 році.
Неможливо забути про дiяльнiсть I.Гушалевича як посла. В 1860 році його було обрано до крайового сейму, а в 1867 році i до державної ради. У сеймi дiяльнiсть Гушалевича також була спрямована на захист прав українського народу та української мови.
УГКЦ дала народовi низку талановитих, непересiчних композиторiв. Серед них Порфирiй Бажанський (1836-1920) родом з села Белелуя, Iван Кипрiян (автор церковних композицiй), Зенон Кирилович (1865-1919, катехит з Коломиї), Теофіл Кобринський (1848-1882, Снятин), чоловiк Наталi Кобринської, Микола Кумановський (1846-1924), Вiктор Матюк (1852-1912), Остап Нижанкiвський (1862-1902), Йосип Вiтошинський (1838-1901) та iн.
Чимало священикiв стали визначними вченими, педагогами. Серед них слiд назвати Миколу Андрусяка, автора "Нарисiв з iсторiї галицького москвофiльства" та "Генеза i характер галицького русофiльства", а також учасника з`їзду вчених в 1848 році, етнографа та освiтнього дiяча I.Бiлецького (1803-1852), Волосянського Iвана (1861-1930), етнографа та iсторика, члена НТШ iм.Шевченка Михайла Зубицького, згадуваних уже Кирила Блонського, Данила Лепкого, Йосипа Лозинського, Омеляна Огоновського, Iвана Бiлинського та багатьох iнших.
Користуючись великим авторитетом серед народу, чимало священикiв у рiзний час були обранi до австрiйського парламенту та Галицького Сейму. Пiд час перших в iсторiї Галичини виборiв в 1848 році з 383 мiсць у рейхстазi вiд Галичини та Буковини було обрано 96 депутатiв, з них 37 українцiв (27 селян i 10 священикiв). Бiльшiсть священикiв-депутатiв, поряд з свiтськими послами, виступали в оборонi прав українського народу. Це - єпископ Григорiй Яхимович, провiдник українських послiв у австрiйськiй державнiй Радi 1848- 1849 років, депутати Галицького Сейму Г.Шашкевич зі Станиславiвського округу, С.Витвицький - з Косiвського, I.Галька i К.Гаморак - зi Снятинського, К.Мандичевський - з Надвiрнянського. Серед послiв державної Ради найбiльш послiдовно iнтереси виборцiв вiдстоював вищезгаданий о. I.Озаркевич [16, c.6].
Вважаємо за необхідне відмітити той факт, що просвітницька діяльність ніколи не була домінантною у діяльності Церкви. З просвітницьким рухом у неї було кілька спільних точок зіткнення, навколо яких велася діяльність. Так, Церква виступила ініціатором антиалкогольного руху, який заклав основи економічного відродження Галичини в кінці ХІХ століття, багато священнослужителів виступили ініціаторами заснування читалень і в багатьох випадках очолювали їх. Додаткового вивчення вимагає питання ролі священиків у заснуванні шкіл і поширенні освіти на Прикарпатті в Галичині в цілому. Та, попри це, внесок греко-католицького духовенство у поширенні Просвітництва був надзвичайновеликим.
Враховуючи вищенаведенi факти, можна зробити висновок, що своєю самовiдданою працею греко-католицьке духовенство залишило помiтний слiд на просвiтнiй нивi ХІХ столiття, заклавши мiцний фундамент для наступних поколiнь діячів просвітницького руху.
Loading...

 
 

Цікаве