WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Релігійні організації у протестантизмі - Реферат

Релігійні організації у протестантизмі - Реферат

верховенство" короля було проголошено главою церкви, церковні відносини з Ватиканом - розірвано, монастирі скасовано, мощі та ікони спалено, а монастирські землі конфісковано (їх дістали дворяни). Парламентськими актами були запроваджені як обов'язкові всіх віруючих "Книга парафіяльного богослужіння" і символ віри англіканства із 39 статей. Ті, хто не погодився з новою церквою, а це були католики і кальвіністи, були піддані жорстоким переслідуванням.
У результаті англійськоїбуржуазної революції (середина XVII ст.), яка була спрямована проти королівського абсолютизму, феодального дворянства та англіканської церкви, остання була замінена кальвіністськими церквами, спочатку пресвітеріанською, а потім конгрегаціоналістською. Однак у період Реставрації англіканську церкву було відновлено. Після другої буржуазної революції в Англії (кінець XVIII ст.) англіканська церква залишилась панівною, але були дозволені й інші віросповідання.
З часом в англіканстві склалися три напрями: "висока", "низька" і "широка" церкви. "Висока" церква, яка репрезентувала інтереси аристократії, прагнула до компромісу з католицизмом; "низька" підкреслювала протестантські моменти в англіканстві, а "широка" - намагалася об'єднати всі християнські течії.
Як державна і очолювана королем, який призначає єпископів, англіканська церква фактично керується державною владою, що вирішує церковні питання. Більшість єпископів є членами палати лордів. Зберігається церковний суд. З 1919 р. скликаються національні церковні збори в складі трьох палат: єпископів, нижчого духовенства і парафіян. Однак їхні рішення підлягають затвердженню парламентом.
В адміністративному відношенні англіканська церква поділяється на дві церковні провінції: Кентерберійську та Йоркську на чолі з архієпископам й, а до складу провінцій входять єпархії. Примасом (від латинського - перший) англіканської церкви є архієпископ Кентерберійський.
Крім Англії, англіканство існує в Шотландії, Уельсі, Ірландії, СІЛА, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Індії, Кореї, Японії, Південній Африці, Західній Африці. Налічується близько 68 млн. прихильників англіканства.
5. Унітаризм. Унітаріями (з латинської - єдиними) або антитринітаріями (з грецької - гірот: трійці) називають прихильників християнського вчення, яке відкидає основний догмат християнства - догмат "триєдності Бога". Із запереченням трійці в унітаріїв пов'язано і заперечення божественності Христа. Бога, якого визнають унітарії, вони іноді уявляють як "світовий розум" і ототожнюють з природою.
Унітаризм виник за часів первісного християнства. Упродовж середніх віків існував як раціоналістична єресь, а під час Реформації став одним з радикально-буржуазних напрямів у протестантизмі. Різновидом унітаризму того періоду було вчення Ф.Социна в Польщі (1539-1604 pp.). Унітарії-протестанти відкинули разом з догматом про "триєдність" церковне вчення про гріхопадіння, вірили у природжену доброту людини, обстоювали свободу наукових досліджень та релігійну терпимість, основу моралі вбачали не в релігії, а в совісті та розумі. За ці ідеї унітарії зазнали гонінь, в яких брали участь не лише католицькі церковники, а й більшість церковників-протестантів. Так, видатного природознавця М.Сервета (близько 1511 - 1553 pp.) як противника унітаризму за наказом Ж.Кельвіна було спалено. В Англії "Акт про віротерпимість" (1689 р.) тривалий час на унітаріїв не поширювався, лише в 1813 р. закон про смертну кару унітаріїв було скасовано. Нині у світі унітаріїв дуже мало: близько 100 тис. у СІНА і 25 тис. в Англії.
6. Анабаптисти. Так себе називали послідовники селянсько-плебейського громадсько-релігійного руху, який в період Реформації протистояв не лише феодально-католицькому, а й бюргерсько-протестантському табору.
В історії анабаптизму розрізняють два періоди. У 20-ті pp. XVI ст. в Саксонії та Швейцарії анабаптисти спочатку були сектантами, які вірили в близьке "друге пришестя" і пасивно мріяли про встановлення на землі тисячолітнього правління Христа, яке уявляли на зразок зрівняльно-споживацького комунізму.
У період Селянської війни в Німеччині (1524-1525 pp.) більшість анабаптистів пішла за Т. Мюнцером (1490 - 1525 pp.) - вождем німецького революційного селянства та плебейства, ідеологом народної Реформації. Вони склали революційну партію, яка намагалася лише своїми силами, не очікуючи "спасителя", встановити на землі "царство Боже". Після перемоги союзу феодалів і бюргерів анабаптисти зазнали жорстоких переслідувань. Значну їх частину було спалено. Деякі після поразки повернулися до ідеології пасивності, непротивленства.
Однак революційна проповідь ще продовжувала лунати серед анабаптистів Північно-Західної Німеччини та Голландії. У 1534 p., здобувши більшість в раді м. Мюнстера, анабаптисти здійснили деякі кроки для встановлення Е місті соціальної рівності: скасували гроші і запровадила продуктообмін, конфіскували матеріальні надлишки та ін. "Мюнстерську комуну" було знищено загонами феодалів, а її керівники загинули.
З цього часу розпочався третій аполітичний і непротивленський період в історії анабаптизму. Поступово анабаптисти відмовились від революційної боротьби, обмежилися внутрішнім життям своїх громад. У цих громадах стали переважати ідеї проповідника непротивленства Менно Симонса (1492 - 1559 pp.), через що анабаптистів стали називати меннонітами.
Відповідно до релігійних принципі" анабаптизму особиста віра може бути вищою не лише за церкву, а й за Святе Письмо. Анабаптисти заперечували напередвизначеність, першорідний гріх, а деякі з них - і трійцю, схиляючись до унітаризму. У релігійних обрядах анабаптисти вбачали лише умовні символи, які не мають ніякої надприродної сили. Вважаючи, що прийняття релігії повинно бути усвідомленим, у 1525 р. вони запровадили хрещення дорослих. Ті, хто хрестилися немовлятами, хрес-тились повторно, перехрещувались (тому анабаптистів називали ще перехрещенцями). Відкинувши церковну ієрархію, анабаптисти в своїх громадах дотримувались релігійної рівності всіх віруючих. Переслідування цієї церковної групи тривало до XVIII ст. Деякі ідеї анабаптизму були сприйняті баптистами та квакерами.
Використана література
1. Калінін Ю., Харьковщенко Є. Релігієзнавство: Підручник. -К.: Наукова думка, 1995.
2. Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник. - К.: Вілбор, 1997.
3. Релігієзнавство / За ред. Рибачука. - К.: Освіта, 1997.
4. Релігієзнавство / За ред. Бублика. - К.: Юрінком Інтер, 1998.
Loading...

 
 

Цікаве