WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Ранній протестантизм в Україні (лютеранство, чеське братство, кальвінізм) - Реферат

Ранній протестантизм в Україні (лютеранство, чеське братство, кальвінізм) - Реферат

первісного християнства.
Вимоги повернення до чистоти ранньохристиянського братерства, Божественної істини, загального морального закону стали провідними у вченні чеських братів. Вони значною мірою зумовили їхні республіканські симпатії, звернення до передових політичних учень. На думку Д. Дорошенка, "впливи чеських правових понять і гуситського руху далеко глибше відбилися в українському культурному житті ХV-ХVI ст., ніж ми досі уявляли" [31]. У теологічному плані критика чеських братів була спрямована також проти тверджень про непогрішність папи римського у справах віри і моралі. У культовому плані вони заперечували поклоніння святим, мощам, необхідність індульґенції, пишного богослужіння, наполягали на участі всіх віруючих в обряді євхаристії.
У ранній період діяльності (під час участі в національно-визвольних процесах у Чехії та Моравії) чеські брати поділяли соціальний радикалізм народно-єретичних рухів: заперечували станову нерівність, проповідували поділ майна і бідність, наполягали на непротивленні злу і відмові від державної та військової служби. У пізній період, на який припадає їхнє перебування у польсько-литовській державі, головне вістря діяльності спрямовували у національно-культурну сферу. Одними з перших проводили богослужіння чеською і навіть польською мовами. Зроблений ними переклад Біблії (так звана Кралицька Біблія) покладено в основу чеської літературної мови. Завдяки зусиллям чеських літераторів і проповідників у ХVI ст. на теренах України з'являються видання, що мають виразне реформаційне спрямування і написані зрозумілою населенню реґіона мовою (переклад твору Джона Вікліфа "Триалог", переклади з латини і польської "О Таудалі рицарі", "Страсті Христові", "Повість про трьох королів").
Чеська Біблія 1506 року стала основою не лише творів Франциска Скорини, а й Пересопницького Євангелія, певною мірою вплинувши і на Євангеліє Василя Тяпинського та деякі інші біблійні переклади кінця ХVI - початку ХVII ст. в Україні. Чеські впливи виявилися й в українській народній творчості, в піснях і віршах. Чимало українських пісень ХVI-XVII ст. були переробками чеських взірців, а найдавніший запис української народної пісні про воєводу Стефана вміщений у "Чеській граматиці" (1571) єпископа братства, видатного мислителя-гуманіста Яна Благослава (1523-1571) [32].
Залишилися відомості й про діяльність окремих проповідників чеського братства, що безпосередньо пов'язана з історією протестантизму в Україні. Так, його членами певний час були брати Кришковські, передусім Лаврентій - співвидавець "Катехизису" Симона Будного. Бував на Берестейщині Іван Рокита - активний діяч чеського братства, літератор, знавець латинської, німецької, слов'янських мов. У складі посольства Сиґізмунда-Авґуста до Росії (1570) Рокита відвідав Москву. Під час зустрічі з Іваном IV (Грозним) він намагався проповідувати своє вчення цареві. Іван Грозний, побачивши у цих проповідях спільність з поглядами "люторів", неприхильно поставився до місіонерства Рокити, і той змушений був повернутися у Малопольщу. Цей випадок, натомість, набув широкого розголосу у Речі Посполитій. Відповідь Грозного "єретику Рокитці", відома у російських списках під назвою "Відповідь государева", увійшла в історію як пам'ятка східнослов'янської полемічної літератури [33].
Ще відомішим в Україні був суперінтендант Теофіл Симон Турновський (1544-1608) - колишній студент Краківського і Віттенберзького університетів, автор твору "Дзеркало віри християнської в Польщі" (Вільно, 1594), активний діяч на численних міжпротестантських синодах, один з перших натхненників екуменізму (руху за об'єднання християнських церков), який він розглядав як широкий союз усіх протестантських течій з православною церквою у Речі Посполитій. Цю ідею Турновський вперше висунув на синоді у Торуні (1595), де проголосив близькість "правдивої релігії євангельської грецькому християнству", що ґрунтувалась на спільності слов'янських народів та їхніх мов [34].
Турновський виступив одним з ініціаторів Віленського синоду (1599) між протестантами і православними та редактором проекту їхньої унії. Проект складався з 18 пунктів догматичного й етичного вчення, в яких, на думку Турновського, протестанти і православні не мали суттєвих розходжень. Основна платформа унії спиралась на догмат Трійці, формулюючись у такий спосіб: "Ми, чини, вельможне панство, радники, вершники та інші жителі Польського Королівства, Великого князівства Литовського та інших прилежних земель, …прихильники як грецької церкви, так і євангелицького сповідання, віруємо і сповідуємо єдиного в Трійці Бога, маємо одне і те ж одкровенне Слово Боже і Господа Ісуса Христа визнаємо єдиним та істинним главою Церкви" [35]. Все, що роз'єднувало протестантів і православних, запропоновано вважати другорядним, несуттєвим. І щоб ці протиріччя якнайшвидше подолати, Турновський, дотримуючись утопічних поглядів чеського братства, запропонував організовувати міжконфесійні богослужіння, відкривати спільні школи, проводити спільні релігійні конференції. Цей проект підтримали не лише лютерани (яких представляв пастор Еразм Ґлічнер) і кальвіністи (від їх партії на соборі були духовні особи - проповідники Піотровський, Хржанстовський, Яницький та інші, більшість світських - князі Христофор Миколайович, син Миколи Чорного, і Юрій Миколайович, син Миколи Рудого, Радзивілли, воєвода смоленський Іван Абрамович, воєвода берестейський Христофор Зенович, маґнати Андрій Лещинський і Григорій Сапєга, шляхтичі Якуб і Христофор Сененські, Станіслав Стадницький, Ієронім Чижевський, Якуб Семашко, Роман Корсак, Мартін Броневський, ймовірний автор "Апокрисису", та ін.), а й православні. Серед них - князі Костянтин і Олександр Острозькі, Сангушко, Вишневецький, Корецький, Соломирецький, Рожинський та ін. Однак православний клір не підтримав ідею унії, виступивши з її критикою. Особливо неґативно оцінили рішення синоду львівський єпископ Гедеон Балабан і перемиський єпископ Михайло Копистенський. Чимало ієрархів церкви, по суті, вже визначилося у прийнятті рішень Берестейського уніатського собору (1596), вважаючи головною проблемою зміцнення власної церкви. І хоча угода все-таки була підписана, вона стосувалася тільки політичних питань. Протестантські й православні делеґати зійшлися на відстоюванні прав і взаємній допомозі. Незважаючи на провал їхніх унійних планів, які у ХVI-ХVII ст., безперечно, були утопічними, діяльність Теофіла Турновського мала позитивне значення у справі оборони релігійної свободи.
Такими ж активними були чеські брати і в спробах об'єднання існуючих у Речі Посполитійпротестантських течій. Вони виявляли розуміння нагальних потреб тогочасного релігійного життя, що у ньому в середині ХVI ст. назрівали бурхливі міжконфесійні суперечки, котрі згодом активізували соціально-політичні виступи у польсько-литовській державі. У віросповідному плані чеські брати мали чимало спільного з лютеранами, у церковно-будівничому стояли ближче до кальвіністів. Це могло стати дієвою основою протестантського союзу.* Упродовж 1555-1595 років громади чеських братів і кальвіністів (часто й
Loading...

 
 

Цікаве