WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Сучасний протестантизм в Україні: динаміка і тенденції розвитку - Реферат

Сучасний протестантизм в Україні: динаміка і тенденції розвитку - Реферат

протестантів визначають їхнє ставлення до глобальних проблем сучасності: війни і миру, екологічної, енергетичної, демографічної, сировинної, неґативних наслідків НТР, урбанізації тощо. За позицією протестантських церков, віруючі повинні взяти найактивнішу участь у розв'язанні цих проблем. Саме з цього погляду розглядають вони посилення євангелізаційної практики: адже власними зусиллями ніхто не спроможний подолати труднощі, без втручання Бога гідне існування людини, побудова справедливого суспільства неможливі. "Прийди до Христа!" - це єдиний шлях до індивідуального і колективного спасіння.
Процес оновлення принципів соціального Євангелія пов'язаний також з усе більшим проникненням протестантських теологів у питання політики. Те, що протестантизм сьогодні не може бути нейтральним у політичному житті, більшість церковних діячів вже не піддає сумніву. Найрадикальніше налаштовані, особливо молоді, віруючі виступають за безпосередній діалог церкви і політичних організацій, беручи, наприклад, участь у передвиборних кампаніях, діяльності окремих організацій, рухів, клубів. Така позиція, зокрема, арґументована в одному з протестантських видань: "Якби християни вільного світу не брали активної участі у суспільно-політичному житті своїх країн, то навряд чи Захід досягнув би сьогоднішнього прогресу... Якщо, впливаючи на серце людей Словом Божим, обмежитися лише проповіддю і не взяти безпосередньої участі у розв'язанні нагальних проблем, які постали перед суспільством, то... це буде зовсім не по-християнськи.., не потрібно християнам залишатись сектантами стосовно політики.., доцільно було би подумати і про створення партії... Хай ця партія не претендує на політичну владу, а справляє вплив на духовний стан суспільства та стабілізацію загального стану в країні... Мабуть, краще не страхуватися від можливого гріха, стоячи збоку, а повністю віддати себе на служіння Господу, дозволити Духові Святому проявити себе у нових формах"10.
Однак загалом політична позиція протестантських церков залишається дуже обережною. Основна маса віруючих все ще неґативно сприймає активне звернення до політики, маючи у своєму арсеналі протилежну систему арґументів. Наприклад: "Якщо християнин буде активним членом товариства охорони природи, пам'яток, профспілковим діячем.., то чим, власне, ці прагнення будуть відрізнятися від прагнень людей цього світу?"11. На тлі тенденції політизації, що виявляється у деяких інших християнських церквах, орієнтація більшості протестантських осередків на політичний нейтралітет як висхідний ідеал християнської етики (Богу - Богове, кесарю - кесареве) виглядає досить зваженою.
Позитивно ставиться сучасна протестантська церква до культурного життя країни. Звичайно, йдеться про ті сфери культури, що розвивались у контексті християнських традицій та сьогодні орієнтуються на їх відновлення (література, музика, архітектура, театр). Обережно оцінюють протестанти елементи сучасної секулярної культури, цінність яких, з точки зору християнської моралі, сумнівна (кіно, естрада, цирк, шоу). Однак деякі форми молодіжної культури проникають у життя громад. У багатьох з них створено вокально-інструментальні ансамблі, які виступають з концертами не лише у релігійному, а й світському середовищі, беруть участь у молодіжних музичних фестивалях.
Відкриту позицію займають протестантські церкви України у міжконфесійному житті. З одного боку, вони не втручаються у внутрішньоцерковні проблеми інших конфесій, не виявляють нетерпимості до нових релігійних утворень, прагнуть уникати будь-яких зіткнень на конфесійній основі. З іншого, протестантизм (окрім деяких течій, передусім єговізму) дотримується екуменічної позиції, виступаючи за діалог з усіма релігіями. Проблема екуменізму має для протестантів особливе значення, пов'язане з давніми спробами об'єднання протестантських течій. Нещодавно створене Біблійне товариство України, з яким співпрацюють основні протестантські церкви, заохочуючи до цього й інші конфесії, може стати своєрідною формою міжпротестантського об'єднання на культурно-просвітницькій основі.
Переважно члени протестантських громад (приблизно 80%) - українці; у західних областях їх ще більше. Тому, звичайно, протестантизм не може стояти осторонь від національних проблем, якими живе сьогодні країна. Протестантське середовище активніше використовує національні обрядові традіції під час молитовних зібрань, релігійних свят; спостерігається відновлення української мови у проповідництві та общинному житті. За останні декілька років відбуваються також окремі спроби національної ідентифікації протестантських осередків. Наприклад, релігійна література, ще донедавна тільки російськомовна, поступово стала україномовною, зміст багатьох видань - українознавчим. Особливо помітно активізувалася діяльність осередків, спрямована на відтворення історичного минулого течії в Україні, яке розглядається як складова загальної релігійної історії українського народу, а власне протестантизм - як невід'ємний елемент його культури і суспільного життя. У багатьох історико-біблійних публікаціях, у програмах комісій з історії, створюваних при церковних об'єднаннях, основну увагу приділяють простеженню національних рис українського протестантизму, його особливостей порівняно із "західним братством". Показовою у цьому є, наприклад, програмна стаття альманаху "Богомыслие", в якій читаємо: "... активний вплив численних гостей з-за кордону... часто заохочує суто зовнішній, найбільш ефектний аспект євангелізації... Разом з євангелізацією у наше братство проникли теорії західного богословія.., котре значно досконаліше за структурою і систематизацією, філософським та історичним підходом. Однак це інше богословіє! Суть питання навіть не вокремих доктринальних відмінностях, а у тому, що західне богословіє виросло на іншій культурі, інших традиціях та інших аналітичних принципах. Ми не можемо стверджувати, що наша богословська традиція краща, ніж західна, однак переконані, що вона має інший устрій, який, безсумнівно, має право на існування. І якщо сьогодні у Червоній книзі природи налічується чимало видів тварин і рослин, що назавжди зникли з вини людини, то нам дуже не хотілося, щоб у Червону книгу таких культур потрапило богословіє нашого братства"12. При цьому звернення вітчизняного протестантизму до своїх традицій сьогодні не обмежується простеженням євангельських тенденцій у поглядах та діяльності багатьох діячів української культури (Г.Сковороди, П.Куліша, М.Костомарова, Т.Шевченка; у статті В.Домашовця - голови Всеукраїнського євангельсько-баптистського братства в еміґрації - серед провісників українського протестантизму названі також Г.Квітка-Основ'яненко, М.Максимович, М.Шашкевич, Ол.Кониський, І.Франко, М.Павлик та ін.13). Воно підкріплюється численними публікаціями з історії протестантизму в Україні, де оприлюднено матеріал, зовсім не відомий читачеві, який, однак, дає змогу по-новому подивитися на сам феномен протестантизму.
Становлення деяких протестантських об'єднань в Україні теж відбувається сьогодні за визначеною національною ознакою. (Цікаво, що на сторінках журналу "Примиритель" колишній всесоюзний п'ятидесятницький центр, що знаходиться у Москві, обережно називає себе "духовним центром"). І все ж вказані
Loading...

 
 

Цікаве