WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Раціоналістичні єресі в україні ХV-ХVI ст. - Реферат

Раціоналістичні єресі в україні ХV-ХVI ст. - Реферат

спрямування. Занепокоєний релігійною ситуацією у реґіоні (більше того: "та нова секта… вже зачіпилася між їх Попами"65), католицький діяч прагне прискорити здійснення унійних планів, яким, на його думку, може перешкодити протестантизм66.
Подібні мотиви проглядаються також у поїздці папського нунція Іоанна Франциска Коммендоні, здійсненої ним напередодні у Галичину і на Поділля. Коммендоні домагається проведення 1564 року у Львові провінційного синоду римсько-католицької церкви. Це було подією неординарною. "Як правило, католицькі єпископи брали участь у провінційних синодах, котрі збирав архієпископ Гнезненський, і тому архієпископ Львівський не скликав окремих синодів для Русі… Зібраний архієпископом Львівським Травлом [Павлом Травлом - В.Л.] провінційний синод мав тим більше значення, що на ньому католицьким духовенством Русі були прийняті постанови Тридентського собору"67. М. Любович безпосередньо пов'язує акцію папського нунція з Парчовським сеймом (1564), на якому (не без допомоги кардинала Станіслава Гозія, зацікавленого у розбраті в протестантському середовищі) було відкладено прийняття антиаріанського декрету68. Однак дії католицької церкви, спрямовані на приборкання антитринітаризму у західноукраїнському реґіоні, не завжди досягали успіху. Наприкінці ХVI ст. це все ще непокоїть єзуїтського полеміста Мартіна Лаща, який у 1594 р. обурений тим, що "аріани розсілися щільно на Підкарпатті та Волині"69.
Усе зазначене пояснює невипадкову появу у Галичині визначної пам'ятки східнослов'янського реформаційного руху другої половини ХVI ст. - "Листа половця Івана Смери до князя великого Володимира Святого". За свідченням антитринітарія, одного з перших істориків протестантизму в Речі Посполитій, секретаря Франциска Лісманіні - Станіслава Будзинського, лист він знайшов 1567 року у Спаському монастирі під Самбором, де похований син Данила Галицького Лев. За Будзинським, в ориґіналі лист написаний давньоруською, а ще раніше, нібито, болгарською мовами, з яких був перекладений польською і латиною для поширення у Речі Посполитій. В дійсності лист написано у 60-х роках ХVI ст. (підробка документа встановлена вже у ХVIІ ст.), та, за оцінкою І. Малишевського, його автор - Андрій Колодинський. Це підтверджують і сучасні дослідники*. При цьому, на думку деяких авторів, доречне припущення, що до створення фальсифікату мало відношення антитринітарне коло Симона Будного і Станіслава Будзинського, які у 60-х роках сповідували ідеї, близькі "пожидовленим"71.
Сюжет апокрифу нагадує відому в Київській Русі легенду про прийняття князем Володимиром православ'я після ознайомлення з різними релігіями через послів, котрі прибули до Києва. У це змагання послів і залучається Іван Смера, лікар і ритор князя, якого, буцім-то послав сам Володимир у "грецькі" країни для вивчення віри тамтешніх мешканців. І ось в Александрії (звідки, нагадаємо, був єретик Арій і де тривалий час жив Мойсей Маймонід) Смера зустрів групу людей, "істинних християн", став їх прибічником і вирішив залишитися з ними. Він написав листа князеві з розповіддю про цих людей і конкретним наміром привернути на їх бік Володимира.
З розповіді Смери ці люди постають як унітарії, "вчать, що Бог є єдиним всемогутнім", а Христос "є Ісус Назарянин". У їхніх молитовних будинках "немає ніяких ідолів, а лише столи і лави". Ці віруючі "досліджують все письмо закону собі на спасіння". Крім водного хрещення, вони вимагають духовного переродження особи: "Я вже і відроджений у них водою і духом".
Лист має водночас соціальне звучання. Його автор у неґативних фарбах змальовує життя церковної верхівки і можновладних осіб, які "тримають народ у рабстві". А "істинні християни не піддаються неволі… збираються у прихованих місцях, у гробницях, в горах, в лісах й у проваллях землі". Соціальний конфлікт автор листа розв'язує в єретично-дуалістичному дусі: гнобителі, "нечестивці" загинуть у вічному вогні, а ті, хто є "чесними, вище всього люблять мир і Бога", будуть врятовані72.
У пам'ятці, як бачимо, формулюються висхідні догматичні й соціально-етичні ідеали антитринітаризму 60-х років ХVI ст., коли він починає формуватися в окрему протестантську гілку і на теренах Західної України діє ще у тісній єдності з релігійним єретизмом як єдиний нерозчленований ранньореформаційний потік. Важливою особливістю руху у цей період є насиченість соціальною проблематикою, що, переважно, розв'язується у радикально-утопічному дусі й орієнтована на демократичні елементи. Не випадково твір Андрія Колодинського широко розповсюджувався у православних землях Речі Посполитої, знаходячи читачів не тільки серед шляхти, а й серед городян. За свідченням социніанського історика Андрія Любенецького, у другій половині ХVI ст. тут знаходилося кілька тисяч рукописних копій листа73.
Загалом, історична доля феодосіанства у східних землях Речі Посполитої була недовгою. Вже у 70-х роках деякі єретики стають членами протестантських зборів. Більшість з них вливається до лав польських і литовських братів (антитринітаріїв). Останні в цей час діяли вже як організовані релігійні спільноти, що мали солідну підтримку маґнатсько-шляхетської верстви. "При зустрічі (з єретизмом. - В.Л.) протестантство, озброєне частково ідеями науки і підтримане особами, котрі мають забезпечене суспільне положення, отримує перевагу над руським раціоналізмом, виявляє свій впливна нього і надає йому нового характеру, знищивши ознаки, що нагадували про жидівство"74. Однак і сама раціоналістична єресь у православних землях Речі Посполитої мала глибокий вплив на протестантизм (який, до речі, так до кінця і не позбувся "жидівства"). Внаслідок цього впливу кальвінізм виявився неспроможним нейтралізувати внутрішній розкол, а у деякі періоди змушений був навіть поступитися пізньому антитринітаризмові - социніанству - кількісно і якісно (рівнем шкільної освіти, видавничої діяльності, релігійної пропаґанди).
Таким чином, релігійно-раціоналістичні рухи східнослов'янського походження, а особливо вчення Феодосія Косого, стали важливою ідейною передумовою раннього протестантизму в Україні, формою участі населення православного реґіону в реформаційному процесі. Це - ще одне свідчення того, що Реформація була загальноєвропейським явищем, наслідком глибоких економічних, політичних, культурних змін, які у цей час переживали (хоч і не однаковою мірою) усі народи Європи. Реформаційні зміни глибоко зачепили не тільки католицьку, а й православну культуру. Паралельне існування єретично-раціоналістичних рухів у західних і східних землях Речі Посполитої засвідчує, що протестантизм в Україні був не лише продуктом чужих ідейних впливів. Він спричинився також місцевими суспільними і духовними зрушеннями. Причому, як показує глибина проникнення єретичних учень у релігійне життя України, вони були тут не менш розвинуті, ніж у сусідніх православних землях. Упродовж ХV-ХVI ст. ці вчення розвиваються в Україні паралельно із західноєвропейськими єресями значною мірою як самостійне, ориґінальне явище. Цей факт є принциповий для розуміння особливостей раціоналістичних рухів в Україні кінця ХVIII-першої половини ХIХ ст., а також еволюції самого протестантизму.
Loading...

 
 

Цікаве