WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Пізній протестантизм (адвентизм, п’ятидесятництво, єговізм) (пошукова робота) - Реферат

Пізній протестантизм (адвентизм, п’ятидесятництво, єговізм) (пошукова робота) - Реферат

виконувати настанови Бруклінської корпорації. Тільки вона приймає рішення за всіх членів Товариства в усьому світі. Сьогодні течія свідків Єгови має громади в 205 країнах, об'єднуючи понад 3,5 млн. віруючих.
Відомості про започаткування єговізму в Україні дуже суперечливі. По суті, до останнього часу вивчення його історії зазнало найбільших перекручувань та авторського суб'єктивізму. Дослідження, присвячені течії, були спрямовані не на пошуковий процес, а на "викриття антикомуністичної суті" єговізму чи щось подібне. Певний внесок у "викриття" зробила релігійна література - не лише православна чи греко-католицька, а й протестантська. Хоча існують і об'єктивні труднощі, яких обов'язково зазнає дослідник течії. Оскільки свідків Єгови в Україні переслідували, вони діяли підпільно, а їхне керівництво приховувало будь-яку конкретну інформацію, фактичного матеріалу майже не накопичено.
Реґіон започаткування єговізму в Україні - це Галичина, Закарпаття, Буковина, менше Волинь. Першими свідками Єгови стали еміґранти, які, побувавши у США, повертались прихильниками течії. Початок їх діяльності припадає на 1920-1921 роки. Відомі перші пропаґандисти єговізму - Антін Войцехівський, Йосафат Боруцький, Павло Мащук, Михайло Опонюк, Федір і Микита Білинські та ін. Невеличкі громади почали утворюватися у 1922-1925 роках. До них входили переважно українці, хоча були поляки, німці, здебільшого - з селян та міської бідноти. У Галичині зосередилось 60-70% громад. На Львівщині - у селах Сугрові, Жукові, Вутові, Підлісках, Середпільцях, Пирятині, Добрянах, у м. Львові, Ходорові, Дрогобичі. На Станіславщині - в Гнильчі, Яблонівці, Підгайцях, Рашкові, Долині, Вигоді, Рожнятині.
У 20-х роках свідків Єгови у Західній Україні підтримували єдиновірці з США завдяки постійним приїздам єговістських емісарів. Однак головну роль тут виконало функціонування європейських філій Товариства: у Цюріху, Берні, Лондоні. 1926 року відкривається філіал у Маґдебурзі, що особливу увагу приділяє східноєвропейському реґіону, у 1927 р. - у Берліні, де, почала працювати перша в Європі єговістська радіостудія. Безпосередній вплив мала і польська філія у Лодзі. На Закарпатті перші єговістські групи з'явилися 1921 року. Тут діяв бруклінський місіонер І.Шафар - представник крайового бюро, що існувало у Словаччині. На Буковині течію підтримували єдиновірці з Бессарабії, де перші громади виникли у 1924-1925 роках внаслідок діяльності румунської філії Бруклінського центру.
Численні опікуни і місіонери спричинили існування в 20-30 роках у Західній Україні різних, іноді ворогуючих між собою єговістських угруповань, частина з яких навіть не підпорядковувалася Брукліну.
Безперечно, найбільша кількість віруючих належала до громад, що входили до структури Товариства свідків Єгови. Вони були складовою частиною Крайового бюро (керівники - В.Шейдер, Л.Маковський, А.Рашка), яке діяло у Польщі та Західній Україні під назвою Товариства дослідників Св. Письма (або, за польською транскрипцією, бадачів Св. Письма). У структурі польського бюро у 1925 р. відкривається філіал у Львові (філіал Відділу крайового на кресах), який очолювали Л.Кіницький та М.Струк. Наприкінці 20-х років філіал налічував 70 громад, найбільші з них діяли у Львові, Перемишлі, Луцьку, Станіславі, Рівному, Холмі, Коломиї, Калуші, Бучачі, Рогатині, Стронятині, Сарнах, Дрогобичі, Бориславі, Радехові, Сокалі, Самборі [23].
В опозиції до Бруклінської корпорації було декілька єговістських угруповань. Перше - Вільні дослідники Св. Письма (виникло у 1927 р.), яке висловлювало незгоду з нововведеннями наступника Русселя - Й.Руттерфорда. Вільні дослідники організували Крайове бюро у Кракові під головуванням А.Стаха, яке поширювало проповідь єговістського вчення у Малопольщі та Галичині.
Ідейну спільність з цим угрупованням мало Товариство прихильників руху Єпіфанії. Воно виникло у 20-х роках серед єговістів Швеції, знайшовши чимало прихильників у Польщі й Західній Україні. Засновник руху - Р.Джонсон - також виступив як ідейний опонент Й.Руттерфорда та продовжувач "чистоти раннього вчення свідків Єгови".
У близькій співпраці з рухом діяло Товариство прихильників Христа, яке очолили колишній греко-католицький священик Д.Хомяк, а також Г.Литвин. Це відгалуження складалось тільки з українців і діяло не лише у Галичині, а з середини 30-х років і на Волині - у Володимир-Волинському, Луцькому, Ковельському повітах. Особливістю прихильників секти було уявлення про Ісуса Христа як її найпершого керівника, а також визнання переваги Нового Заповіту над Старим.
Четвертим опозиційним, стосовно Брукліна, єговістським угрупованням у Західній Україні був Комітет оборони науки вірного слуги, очолюваний М.Костиною, котрий видавав часопис "Голос правди" українською та польською мовами [24].
Однак названі секти мали незначну кількість прихильників і поступово майже повністю увійшли до Товариства свідків Єгови. Це, мабуть, і дало йому змогу, незважаючи на нелеґальний статус, організувати в Західній Україні мережу громад, хоч і невеликих. Своє вчення свідки Єгови поширювали, насамперед, у формі друкованої продукції. Це, зокрема, часописи "Вартова Башта" (українською та російською мовами), "Сіонський вісник втіхи" (українською та польською). Україномовних брошур і листівок, за нашими підрахунками, у 20-30-х роках було привезено (з США, Німеччини, Польщі) близько тридцяти найменувань. Ще більше видань поширювали польською, російською та німецькою мовами. Така широкомасштабна пропаґанда, а також невтомне місіонерство, "особисті свідчення" віруючих виконали головну роль у подальшому існуванні течії в Україні.
Звичайно, палітра пізнього протестантизму наприкінці XIX - першій половині XX ст. не обмежується названими течіями і сектами. На західних теренах України у цей період існували окремі штундистські громади (наприклад, мальованці, декілька груп яких діяло у 20-х роках на Волині), секти новоумивальників, наближених до баптизму та євангельського християнства (на Волині), вільних євангельських християн, котрі сповідували дарбізм* (налічували близько 50 членів у селах Озерці, Людвікові та Юзефові Луцького повіту) [25], кілька громад методистів* у Львові та Перемишлі. На Волині відомі моравські брати, які хоч і діяли тут у єдності з німецькимилютеранськими осередками, однак мали окрему організацію, на чолі з церковною радою. Порівняно з кількістю поляків, чехів і німців, віруючих-українців у них було небагато [26]. Ці угруповання, як і більшість інших дрібних спільнот, не залишили якогось помітного сліду в історії вітчизняного протестантизму.
Отже, пізньопротестантські течії, що вийшли з ранніх внаслідок неодноразового пієтичного піднесення, "великого пробудження" (або ревівалізму), а, по суті, постійної модернізації традиційного протестантизму, становили мозаїчну картину динамічного, внутрішньо рухливого релігійного процесу. У такий спосіб, фактично, еволюціонує конфесія в усьому світі, що відповідає загальнопротестантському ідеалу "церкви, яка постійно реформується" [27].
Loading...

 
 

Цікаве