WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Пізній протестантизм (баптизм і євангельське християнство) (пошукова робота) - Реферат

Пізній протестантизм (баптизм і євангельське християнство) (пошукова робота) - Реферат

систематизований виклад баптистського символу віри (що склав 1871 року М.Ратушний), відомий під назвою "Правила віросповідання новонавернених руського братства", містив ще засади, взяті у штундистів. Це віросповідання, по суті, - виклад християнсько-етичних норм братерського життя, що закликають віруючих не пиячити, не зазіхати на чужу власність, допомагати один одному. У "Правилах" читаємо водночас: "Крім Євангелія ніяких священних книг, постів та інших настанов церкви не визнавати. Церква не є обов'язковою… Каяття у гріхах повинно бути перед Богом в душі, а не… перед звичайною людиною-священиком…" Найбільш "штундистським" є тут п'ятий пункт: "Ікони та інші зображення не обов'язково мати, а вважати їх прикрасою кімнати" [17]. Наступні засади "Правил", як і всі пізніші баптистські варіанти символу віри, демонструють розрив течії з її релігійно-раціоналістичною традицією. Натомість останнє і було специфічною ознакою вітчизняного євангельського християнства-баптизму, що відрізняло його від інших пізньопротестантських течій в Україні.
Цікавий документ, що розкриває зміст поглядів прихильників баптизму у процесі формування церкви, - анонімний твір "Звернення до людини грішної". Він був популярним на Херсонщині, Катеринославщині, Київщині. Хоч у ньому міститься вже арґументація головних принципів протестантизму, твір має певне нашарування штундизму - у мові, наближеній до народної,окремих фактах, взятих з життя українського селянства. Власне баптистський символ віри склали лише у 1889 р. І. Рябошапка, О. І. Кліщенко, П. Цуркан, Ф. Рак. Твір відомий під двома назвами: "Перше Віровчення баптистів на Україні" та "Короткий катехизис, чи Виклад віровчення руських баптистів, тобто дорослохрещенних християн". У документі викладаються головні засади баптизму. "Ми не очікуємо ні від кого… спасіння, а тільки від Господа через Ісуса Христа - Дії. 4. 12… При хрещенні… хрещенний дає обітницю Богу, свідками цього є небо, земля, брати і сестри… Хрещенний один раз занурюється у воду". Хлібопереломлення можуть здійснювати лише ті, хто прийняв водне хрещення; служителів обирає помісна церква, однак не з усіх братчиків, як це було у штундистів, а з членів, "котрі рукоположені", тобто з церковного активу (проповідники, диякони, реґенти, скарбники, керівники недільної школи та ін.). Обґрунтовано необхідність міцної церковної дисципліни, субординації, а також дотримання віруючими усіх громадянських обов`язків [18]. Певний час цей документ залишався єдиним ориґінальним твором українських баптистів. Постійні переслідування, обмежені можливості власного друку змушували їх користуватися здебільшого перекладною літературою. Йдеться, передусім, про перекладене В. Павловим російською мовою з німецької "Гамбурзьке сповідання віри баптистів" (видав І. Онкен ще у 1872 р.). Інші символи віри, у тому числі й сучасне віровчення баптистських громад в Україні, є його адаптацією. Популярною наприкінці ХIХ ст. була також вже згадана збірка "Приношення православним християнам"; у Константинополі 1880 року надрукована її нова редакція - "Духовні пісні". 1882 року у Тіфлісі побачила світ збірка псалмів "Голос віри", у Петербурзі - "Радісні пісні Сіону та улюблені вірші". Пізніше виходить чимало редакцій онкенового символу віри у різних варіантах, спрямованих на конкретного читача. Скажімо, "Віровчення руських євангельських християн-баптистів", що видав Д. Мазаєв (1906), і "Катехизис, чи напучення у вірі для баптистського юнацтва" (видавець В. Павлов, 1906). Зрозуміло, що випускати літературу забороненою українською мовою у цей період було неможливо.
Поступової систематизації зазнавала також ідейна програма баптистської церкви. Основний виклад її громадсько-етичного та політичного кредо у переджовтневий період викладено у "Короткій записці про виникнення, розвиток і сучасний стан євангельського руху в Росії та про потреби євангельських християн", яку склали Ів. Кушнєров з Києва та В. Іванов з Харкова. У ній, зокрема, зазначалося, що члени церкви "сповідують основи сім'ї та шлюбу, а також державний порядок з усіма обов'язками громадян, включаючи й військову повинність у її християнському розумінні*… право приватної та суспільної власності визнається… у загальноприйнятому християнському розумінні не лише в теорії, а й у практичному житті". Автори засуджували будь-які революційні потрясіння, здатні похитнути поступальний розвиток країни. Натомість пропонували суспільний устрій, побудований на християнських засадах: "У цьому євангельському вільному християнському світі - наше спасіння від… пияцтва й розпусти.., релігійного індиферентизму.., жорстокої боротьби класів і станів, що загрожують призвести до кривавих подій. Тільки в Євангелії - примирення й оновлення" [19].
Політична діяльність баптистів була спрямована переважно на реалізацію в Росії принципу свободи совісті. У квітні 1917 р. лідери Союзу руських баптистів П.Павлов і М.Тимошенко виступили з "Політичними вимогами баптистів". Вимоги передбачали відокремлення церкви від держави, свободу зборів, союзів, слова і друку; державну реєстрацію шлюбу; рівноправність усіх громадян, незалежно від віросповідання, національності; свободу богослужінь і проповіді для представників усіх релігійних переконань, якщо вони не суперечать загальнолюдській моралі і не заперечують державу; право юридичної особи для релігійних громад і союзів [20]. Тобто, йшлося не тільки про особисті проблеми баптистського братства; були висунуті й загальні вимоги громадянських прав і свобод.
Характерною ознакою церковного становлення баптизму в Україні став також процес інституціоналізації, що у першій чверті ХХ ст. сягнув високого рівня. Причому, йдеться не лише про весь Союз руських баптистів, до якого на федеративних засадах входили інші реґіональні союзи, а й про українське братство. У 1929 році воно існувало вже як сформований національний центр, що мав етнічно-національні секції (наприклад, німецьку). Всеукраїнський союз очолювало правління (у Харкові), що складалося з дванадцяти пресвітерів і мало низку відділів (підготовки благовісників, реґентський, організаційно-статистичний, видавничий тощо). Старший пресвітер керував діяльністю громад на території певної області. Кожну громаду, яка мала свою церковну раду (міні-керівний апарат), хоч і вважали помісною, однак вона виконувала рішення старшого пресвітера, а через нього - центрального правління. Громади систематично звітували про релігійну та позарелігійну діяльність, були фінансово підзвітні. Найвищим законодавчим органом братства був з'їзд, який обирав правління і затверджував план його роботи у міжз'їздівський період. Отже, український баптизм мав основні
Loading...

 
 

Цікаве