WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Мiсце протестантизму в нацiонально-культурному русi XVI - першої половини XVII ст. (шкільництво, книгодрукування, розвиток мови) (пошукова робота) - Реферат

Мiсце протестантизму в нацiонально-культурному русi XVI - першої половини XVII ст. (шкільництво, книгодрукування, розвиток мови) (пошукова робота) - Реферат

шляхетського, так i мiщанського стану. Чи не найвiдомiший її випускник - социнiанський iсторик Андрiй Любенецький. Бучавська школа була середнього ступеня (чотирикласна), гуманiтарного профiлю. Рiшенням Станіслава Верденсiя, сеньйора дистрикту Руського, вона почала спецiалiзуватися на пiдготовцi служителiв культу для кальвiнiстських зборiв Малої Польщi. З цiєю метою Верденсiй написав листа до Жана Кальвiна i попросив надiслати у Бучаву кiлькох швейцарських професорiв, однак з 1569 р. заклад потрапляє пiд вплив антитринiтарiїв10.
Значна роль в освiтнiй дiяльностi кальвiнiстiв належала "дистриктовiй" середнiй школi у Влодавi, власностi Лещинських, а згодом Бучацьких. Тут навчалися дiти з шляхетських та мiщанських родин, чеськi брати, лютерани i православнi (синод у Влодавi 1630 року спецiально зазначав, що школа повинна служити потребам молодi з "Корони i Литви"). За взiрець програми взято статут Слуцької школи, викладачами були також вченi, що приїжджали сюди з Бiлорусi та Галичини. (Одним з учителiв у 1667-1680 роках став син Андрiя Добрянського Iєронiм, вихованець Слуцької школи).
Заснований у 1630 р., влодавський заклад через декiлька рокiв набув вищого ступеня. У ньому вiдкрився й дворiчний курс семiнарiї для пiдготовки теологiв i проповiдникiв з мiсцевого населення. Першим ректором школи був Христофор Пандловський, з 1638 р. - Данiєль Зеланiус. У 1642 р. серед конректорiв школи зустрiчаємо імена Андрiя Шавловського та Яна Неморецького, якими опiкувався Андрiй Венгерський. По завершенню воєнних дiй, у 1663 р., дiяльнiсть закладу активiзується, особливо за часiв ректорування Христофора Рожановича. У 1679 р., коли патроном школи став Теофiл Дрогоєвський, її очолив доцент Павло Неморецький. Найпiзнiша iнформацiя про школу відноситься до 1683 року, коли її патроном стає Ян Орiховський11.
Маємо вiдомостi також про кальвiнiстськi школи у Бiржах (проiснувала до початку XVII cт.) i Заблудовi (заснована Янушом Радзивiллом 1654 року). Серед ректорiв у Заблудові залишилися iмена Христофора Пандловського i Христофора Країнського; останнiм (з 1732 р.) ректором був Самуель Пуслович12. У Андрiя Венгерського знаходимо також згадку про iснування вищої ("академiчної") школи у мiстечку Бiла на Пiдляшшi, власностi Радзивiллiв, що 1628 року мала трьох професорiв, серед них - Яна Фальковського13. За даними Й.Лукашевича, iснували кальвiнiстськi заклади на Берестейщинi - у Берестi, Водирадах, Семятичах, на Пiдляшшi - в мiстечку Сiдрі, власностi Головищинських, потiм Воловичiв. Кiлька разiв вiдкривали реформати школу у Венгровi (перша, заснована у 1565 р., згодом перейшла до арiан; така доля, до речi, спiткала школи у Берестi, Туробинi, Бiлій, Дубецьку)14. Щодо кальвiнiстської школи у Кам'янці-Подiльському, яка деякий час дiяла у володiннi Яна Потоцького, то пiсля смертi патрона вона перейшла до єзуїтiв15.
О.Левицький знаходить згадку й про вищий реформатський заклад в Острозi. Вона особливо цiкава у зв'язку з подiбнiстю навчальної програми Острозької академiї до програм захiдноєвропейських протестантських академiй. Це привернуло увагу I.Соколова, який спробував простежити спiльнi риси у дiяльностi протестантських i православних навчальних закладiв. Цю спiльнiсть iсторик вбачав не лише у формi i засобах навчання, а й у самому змiстi, тематичному спрямуваннi навчальних програм, або, як зазначав автор, "у курсi всiх наук (крiм державного права i нiмецької мови, яких не викладали в острозькiй школi)". Це також стосується братських православних шкiл: "Вплив протестантської педагогіки i лiтератури найочевиднiше вiдчутний в устрої трьох шкiл: львiвської, вiленської та київської", а також "в дiяльностi луцької греко-слов'янської школи"16. Зрештою, у багатьох братських школах викладали православнi полемiсти, просвiтителi, погляди яких були близькими до реформацiйних. В Острозькiй академiї працювали випускники протестантських шкiл; православний осередок Острога пiдтримував зв'язки з кальвiнiстськими i социнiанськими освiтнiми центрами Пiдляшшя i Волинi, нововiрчими громадами в Лабунi, Острополi, Старокостянтиновi й у самому Острозi.
Окремо зупинимось на кальвiнiстськiй школi у Слуцьку, заснованій при маґнатському дворi князя Юрiя Слуцького. Хоч вона iснувала в Бiлорусi, однак вiдомо, що її учнями було чимало українцiв i вихiдцiв з України, а культурний осередок мiсцевої кальвiнiстської громади, школи i друкарнi тiсно спiвпрацював з острозькими освiтнiми дiячами (тут, наприклад, займався публiцистичною дiяльнiстю священик Андрiй Мужиловський, автор творiв "Отпис на лист унiатов вiленских" та "Антидотум"). Фундатор школи Христофор Радзивiлл вперше ввiв слов'яно-руську мову в навчальний процес як окремий предмет. Для цього вiн запросив учителiв також з України. Автором статуту Слуцької школи був Андрiй Добрянський17.
Статут вийшов з друку в 1628 р. Це ґрунтовний шкiльний посiбник з програмою, навчальним планом, методикою викладання окремих предметiв, розробкою позакласних занять. Документ мав гуманiстичне спрямування. Слуцька школа вiдверто заперечувала богословську замкнутість, прагнучи передусiм збагатити учнiв свiтськими знаннями, виховати їх гiдними громадянами, майбутнiми полiтиками, вченими. Основну увагу придiляли гуманiтарним наукам; математику вважали допомiжним предметом, необхiдним у практичному життi людям рiзних професiй, а опанування мовами, переважно латинською i грецькою, - унiверсальним засобом для оволодiння культурною спадщиною та сучасними науками, формулювання власної думки та вмiння її вiдстоювати. В статутi було пiдкреслено необхiднiсть переконливо доводити свою думку з актуальних полiтичних тем. У передмовi зазначалося: "У школi прилучаємо не тiльки до зовнiшнiх благ життя, а головним чином до внутрiшнього, духовного розвитку... Приходьте ж усi, кому дорога батькiвщина, хто правильно оцiнює цiлеспрямованiсть своїх вчинкiв... Розкритi дверi, якi ведуть до наших грацiй i муз, для всiх чесних i щирих людей. Вiк, стан, вiросповiдання не мають для нас жодної рiзницi. Мiсце на цих шкiльних лавах надається бiднякові не менше, нiж Крезу, католикові - не менше, нiж прихильнику реформацiї"18.
Очевидний здобуток навчальних програм кальвiнiстських шкiл - тематична багатоманiтнiсть. Заняття з теологiї тут, по сутi, не домiнували над загальноосвітніми предметами. Навчання мало переважно iсторико-фiлологiчне спрямування. Учнi вивчали латинську, польську, грецьку мови (часто єврейську для екзеґетичної роботи) i, за прикладом Слуцької школи, - рiдну мову. Подекуди в школах звучала "удосконалена народна мова, якою учнi складали пiснi, невеличкi гiмни, сатиричнi твори, розiгрували театральнi дiалоги"19. Вагоме мiсце у програмах належало фiлософiї, iсторiї, риторицi,поетицi, етицi й державному праву. В реформатських закладах викладали i природничi науки (натурфiлософiю), що було важливою прикметою Нового часу, коли великi географiчнi та науковi вiдкриття, успiхи у виробництвi, вiйськовiй справi вимагали вiд людини технiчних i природничих знань. Протестантська школа прагнула йти в ногу з часом.
I ще одна особливiсть вирiзняла протестантськi школи - запровадження фiзичного виховання та високої
Loading...

 
 

Цікаве