WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Місце Протестантизму В Національно-Культурному Русі XVI - першої половини XVII ст. (література і наука) (пошукова робота) - Реферат

Місце Протестантизму В Національно-Культурному Русі XVI - першої половини XVII ст. (література і наука) (пошукова робота) - Реферат

полеміці з католиками та єретиками використовувала збірки - своєрідні компіляції зі старих полемічних прозових і віршованих писань проти латинян та єретиків. Ці компіляції, що беруть початок із візантійських часів, постійно поповнювали і переробляли. Більшість подібних збірок, відомих ще зі списків XI-XV ст., називали у православних землях "Панопліями" або "Всеоружеством Богословія"61.
Активним социніанським діячем і літератором був Самуель Пшипковський (1592-1670). Ще проживаючи у Малопольщі, він прославився як заступник прав протестантської меншини. Разом з Рафалом Лещинським і Христофором Радзивіллом, у якого певний час перебував на службі, домігся, зокрема, скасування вироку Люблінського суду про страту перемиського шляхтича Святополка Болестражицького62.
У 1638 р. шляхтич з Волині Яків Сененський у зв'язку із закриттям Раківської академії був притягнутий до судової відповідальності. На його захист виступили протестантські діячі Андрій Тишкевич, Януш Радзивілл, Іона Шліхтинґ, Боґуслав Лещинський, Юрій Немирич. Олександр Чаплич, посол волинський, вніс їхній протест у волинські акти, а посол київський Єремія Буковський - у житомирські. Текст, що підготував Самуель Пшипковський, він же переробив в окрему брошуру "Братерська декларація", яку згодом розширив разом з Юрієм Немиричем і Яном Стоїнським (витримала на теренах Речі Посполитої декілька видань - у 1639, 1644, 1646). Брошура стала для социніан у роки їхнього перебування в Україні своєрідним маніфестом у боротьбі за свої громадянські й релігійні права.
Водночас - це спроба етико-політичного трактату, де викладено основні засади громадянського суспільства, сформульовано права і обов'язки громадян держави нового - буржуазно-демократичного типу. Серед цих прав суттєве місце посідає право на свободу совісті. Воно "... є правом фундаментальним.., на якому будується цілість Вітчизни і загального блага... є фундаментом унії народів... фундаментом статуту Республіки і вольності". Йдеться про свободу не лише окремого віросповідання, а будь-якого: християнського і нехристиянського, великого і малого, державного і недержавного. Тому "релігії тих провінцій, що увійшли в Річ Посполиту, мають такі ж рівні права, як й інші, і повинні в тих провінціях залишитись". У творі обґрунтовано принцип суспільного договору між соціальними станами і різними народами, проголошено ідеали рівності і братерства: "... фундаментом гідного стану Речі Посполитої є рівність..., в народах вільних один над іншими не може панувати... між ними повинен бути складений статут загальних прав"63.
Активну суспільну і літературну діяльність продовжував Пшипковський і після переїзду в Україну. Тут він написав релігійно-етичний трактат "Гідність царствування Христа" (1650), біографію Фауста Социна з аналізом основних його праць (1651), збірник пісень та гімнів "Молитва" (1652) тощо. Загалом Пшипковський залишив понад 50 творів: богословських та історичних трактатів, полемічних статей, апологій, біографій, панегіриків, епітафій, гімнів, елегій, віршів. Він автор наукового дослідження з логіки, побудованого на тлумаченні Нового Заповіту (вийшов у Німеччині, 1692). Найвідомішим етико-політичним твором Самуеля Пшипковського вважають трактат "Про мир і згоду в церкві" (Лейден, 1628; Лондон, 1653), виданий під псевдонімом Ірінея Філалета, де обґрунтовано принципи свободи совісті, відокремлення церкви від держави та нейтралітету в політичному житті, високої моральної місії у суспільстві. Цією працею особливо зацікавився англійський філософ Джон Локк, який у своїй бібліотеці мав твори майже всіх социніанських мислителів. Простежуючи джерела філософських поглядів Локка, М. Кареєв взагалі вважав, що "англійський деїзм був, по суті, новою формою антитринітаризму"64.
На думку Хр. Санда, Пшипковському належить також одна з числених історичних хронік, що написали протестантські літератори в Речі Посполитій, - "Історія социніан польських" (згоріла під час пожежі)65.
У літературно-наукову спадщину социніан вагомий внесок зробили представники сімейства Любенецьких, тісно зв'язаного з Україною. Крім автора "Poloneutісhii" і трактату "Пам'ятник" Андрія Любенецького-старшого (1550-1623; певний час займав посади міністра та шкільного куратора у Гощі), знаними письменниками були його брати - Станіслав-старший (міністр кількох волинських зборів) і Криштоф-старший (міністр та шкільний куратор у Киселині). Діти останнього - Андрій, Криштоф і Станіслав продовжили традиції роду.
Чи не найбільших успіхів досяг Станіслав Любенецький-молодший (1623-1675).Він увійшов в історію східноєвропейської культури як автор "Історії Реформації Польської". Роботу над нею розпочав ще в Україні, продовжив у еміґрації, однак завершити не встиг: перша редакція хроніки вийшла 1664, друга - 1685 року. Відомі й інші історичні праці Станіслава, зокрема, "Діаріуш (щоденник - В.Л.) дороги краківської і реляції християнської до короля Карла Густава" (1655), де описано останні роки існування социніан в Речі Посполитій, зокрема в Україні. Опис зроблено на тлі аналізу подій польсько-російської та Визвольної воєн, суспільно-політичної та релігійної ситуації у Східній Європі середини XVII ст. Праця є водночас й історичною хронікою, й актуальним політичним роздумом над проблемами війни і миру, дипломатії та міжнародних відносин, державного будівництва і церковного життя66. У "Щоденнику" згадує Любенецький і про свій попередній політичний твір, написаний у 1651 р. на основі закордонних спогадів, - "Відносини французів з іспанцями". У ньому дав позитивну оцінку політичної дипломатії окремих європейських держав, їх суспільному устрою, рівню економічного, культурного і наукового життя.
У М. Вишневського читаємо ще про три невеличкі історико-політичні праці Ст. Любенецького, які побачили світ за кордоном при житті автора67. Підготував Станіслав і фундаментальну наукову працю - двотомне дослідження з космографії (вперше вийшло в Амстердамі 1668, вдруге - в Лейдені 1681; понад тисячу сторінок, 81 таблиця68). Крім безперечної наукової вартості - обґрунтування і пропаґанди системи геліоцентризму - твір цікавий тлумаченням природних і суспільних явищ. Любенецький, по суті, поділяв думку про вплив зірок на людську долю. Свої спостереження над космічними процесами пов'язував із певними суспільними подіями, вчинками конкретних історичних постатей. Подібний підхід застосовували і православні мислителі, наприклад, Лаврентій Зизаній у "Катехизисі" або Симеон Полоцький у "Вінці віри". За аналогічним принципом побудовані й "Аннали" Станіслава Сарницького. Однак, безперечно, твір Любенецького далекий від астральної філософії чи окультизму. Історичним коментарем космічних явищ, простеженням закономірностей розвитку природних і суспільних процесів, з'ясуванням причин і наслідків стихійних лих або політичних конфліктів автор прагнув утвердити серйозний науковий статус астрології. Суттєве місце у трактаті посідає аналіз розвитку релігійних подій у Речі Посполитій. Пов'язуючи його з політичними і реформаційними зрушеннями в Європі XVI-XVII ст., Любенецький, таким чином, одним із перших прагнув показати значення слов'янських народів у загальноєвропейській протестантській історії.
Нововірча література мала суттєвий вплив на релігійно-культурне життя України. Історичний, етнографічний,
Loading...

 
 

Цікаве