WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Місце Протестантизму В Національно-Культурному Русі XVI - першої половини XVII ст. (література і наука) (пошукова робота) - Реферат

Місце Протестантизму В Національно-Культурному Русі XVI - першої половини XVII ст. (література і наука) (пошукова робота) - Реферат

(1593) та найповніше - в історико-мемуарній хроніці "Богатирі християнські" (життєпис 126 протестантських патронів і 44 міністрів польсько-литовської держави; рукопис вивіз Ст.Любенецький за кордон і опублікував у 1679 р.).
Твір Яна Ласицького засвідчив широту суспільних інтересів, науковий хист, характерні для багатьох протестантських діячів. Вони не були засліплені вузькими релігійними чи національними інтересами, свої конфесійні переконання і суто церковну роботу поєднували з науковою і суспільною (Ласицький, наприклад, виконував дипломатичні доручення короля Стефана Баторія). Мабуть, той факт, що автор хроніки був протестантом, зробило її непомітною у вітчизняній історіографії.
Більше пощастило іншим кальвіністським історикам, хоча про їхню релігійну приналежність, здебільшого, просто не згадано. Це - Мартін Бєльський, Мартін Пашковський, Леонард Горецький. Мартін Бєльський (1495-1575)* - автор знаменитої "Хроніки всесвітньої" (Краків, 1551), недописаної "Хроніки польської" та декількох поетичних і прозових творів. Його син Іоахим (1550-1599) на основі батькових творів видав "Польський літопис" (Краків, 1597) - хроніку з життя польсько-литовської держави (з давніх часів до смерті Стефана Баторія), у тому числі українського, білоруського, литовського, російського, молдавського** народів, яка, за оцінкою І.Соколова, "стала основою всіх історичних досліджень про західний (стосовно Російської держави - В.Л.) край"18. Кальвініст Мартін Пашковський (XVI-XVII ст.) переклав польською мовою твір Гваньїні "Опис європейської Сарматії", а також був автором поетичних творів, де високим стилем популяризував власні науково-історичні концепції (цей метод взагалі широко використовували протестантські історики у Речі Посполитій). Одна з поем Пашковського, особливо цікава описом життя, побуту і військових подвигів українського козацтва,- "Розмова козака запорозького з перським послом у справах військових..." (1617)19.
Почесне місце серед істориків-кальвіністів посів і Леонард Горецький (1530-1582) - автор двадцятитомної історії Польщі, написаної латинською мовою і майже повністю, крім окремих уривків, втраченої*. Її зміст відомий завдяки іншим хроністам, котрі широко використовували цю працю. Матеріали Горецького були покладені в основу видатного джерела з життя Південної Русі у XV-XVI ст. - твору М. Тишкевича "Про звичаї татар, литовців і московитян" (написаний бл. 1550), виданого у 1615 р. під псевдонімом Михалона Литвина.
Описуючи історію і побут Речі Посполитої XVI - першої половини XVII ст., кальвіністські автори певне місце відводили й Україні, котру, як і Польщу, Литву, Білорусь розглядали в контексті не тільки "сарматської", а й усієї європейської історії. Їхні твори - цінні історичні джерела з минулого нашого краю. Будучи активними суспільними діячами (часто - безпосередніми учасниками драматичних подій), кальвіністи прагнули осмислити описувані процеси, розкрити причини, дати свої оцінки тим чи іншим явищам тогочасного життя. Ці оцінки, переважно, ґрунтувались на передбуржуазному розумінні суспільного процесу. Своєю творчістю протестантські історики сприяли розвиткові передових політичних ідей.
У кальвіністському середовищі були також учені-філософи. Серед літератури філософського спрямування вирізняються праці Андрія (Яна) Белобоцького, мислителя середини-другої половини XVII ст. Походив з Білорусі, певний час перебував на Берестейщині під опікою Христофора і Болеслава Радзивіллів, через єзуїтські переслідування змушений еміґрувати у Росію. Автор творів "Коротка бесіда милості з істиною" (вийшов у 1685 р.), "Риторика" (1690), "Пектатеугум" (1690), "Велика наука Раймунда Люллія" (1698), "Книга філософська" (1699), а також перекладач руською мовою трьох книг з трактату Фоми Кемпійського "Про наслідування Христа". Потрапивши під нагляд церковної влади у Москві, змушений відмовитися від своїх релігійних переконань, Белобоцький написав твір "Визнання віри". Намагаючись у ньому довести свою прихильність до православ'я, він мимоволі висловлює реформатські погляди. Це, зокрема, випливає з його відстоювання догмату про передвизначення. За Белобоцьким, Бог наперед знає про наше спасіння, і передбачення Боже ніколи не зміниться. Як представник нового передбуржуазного погляду на людину і послідовник Жана Кальвіна, Белобоцький проте вважав шкідливим опускати руки і пасивно чекати спасіння чи загибелі. Віруючому потрібно жити активним, суспільно корисним, осмисленим життям20.
У філософських поглядах Белобоцького відображено процес звільнення науки від диктату теології, що активізується ренесансно-реформаційною думкою та найповніше виявляється в епоху Просвітництва. Вчений був прихильником теорії двоїстої істини, за якою філософія і богослов'я досягають істини і наближаються до Бога двома самостійними шляхами. За Середньовіччя та Нового часу ця теорія була однією з важливих світоглядних проблем у боротьбі багатьох протилежних ідей. Відповідно до засад кальвінізму, Белобоцький вважав теологію вищою, Божественною мудрістю, недоступною людському розумові, тільки - самій вірі. Водночас як мислитель деїстичного напряму (він, зокрема, створив учення про "єство", що діє вічно нарівні з Богом, будучи своєрідним синонімом матерії) приділяв надзвичайну увагу філософському знанню.
Найвідомішим кальвіністським прозаїком і поетом, автором біблійних перекладів і проповідей був Миколай Рей (1505-1569), котрий, по суті, першим у XVI ст. писав свої твори тільки польською мовою, де, поза тим, зустрічаємо чимало руських слів21. Це цілком зрозуміло, адже значну частину свого життя, всю молодість Рей прожив у Галичині*.
Миколай Рей походив з давнього чеського роду Вершовців. Осівши в Галичині, його нащадки змінили прізвище на Окшичи. Народжений майбутній письменник у Журавні коло Жидачева, де його батько-шляхтич мав маєтки. Володіли Окшичи землями й на Волині, а після одруження Рей отримав у спадок землі в Холмщині. У Журавні Миколай виховувався до 18 літ. Два роки навчався у Львові. Згодом поступив на службу до відомого патрона кальвіністів, воєводи руськогоМиколи Сенявського. Велику прихильність до письменника виявляв польський двір: спочатку королева Бона, потім Сиґізмунд-Авґуст, які шанували талант і активну діяльність письменника в сеймі.
Творча спадщина Рея велика і різноманітна. Писав невеличкі твори на євангельські теми, наприклад, катехизис у формі розмови теолога з учнями, а також пояснення до Об'явлення св.Івана Богослова. З латинської переклав на польську уривки з Псалмів Давидових. Перша частина видана 1535, друга - 1555 року у Кракові. Нагадаємо, що уривки з Псалмів Давидових слов'яно-руською мовою з'явились в Україні лише у 1582 р. Важко уявити, що автор українського перекладу не був ознайомлений з працею Рея, написаною зрозумілою і дохідливою мовою. Як відомо, Рей приблизно у 1555 р. переклав також з латини і Псалтир. Однак твір загублено. За традиціями кальвіністської пропаґанди, Рей значну увагу приділяв релігійним творам, які мали б якнайширше коло читачів. Тому писав багато віршів і пісень духовного змісту ("Про істинне Божество Сина Божого", "Розквітає ранкова зоря", "Життя людини-християнина", "Алілуя", "Христос - день наш і світло" тощо), а також переклав чимало пісень із західноєвропейських протестантських
Loading...

 
 

Цікаве