WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Протестантизм у XVIII-XIX ст. меннонітство - Реферат

Протестантизм у XVIII-XIX ст. меннонітство - Реферат

староменнонітської партії, новоменноніти на початку ХХ ст. почали друкувати свою літературу і російською мовою.
Такі настрої знайшли благодійний ґрунт у хвилі пієтизму, що наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст. охопила всю протестантську Європу і докотилася в Україну. Пієтичні настрої зумовили перехід великої кількості колоністів на платформу баптизму і зміцнення братської гілки у меннонітстві, яку очолив пієтист з Вюртемберґа, пастор колонії у Нейґоффунзі (Бердянський повіт) Едуард Вюст і яка остаточносформувалася у 1860-1865 роках. З цього часу діяльність меннонітства в Україні нерозривна з діяльністю євангельського християнства і баптизму.
Чимало подібного і в історії конфесії у Західній Україні. Перші її громади також з'явилися наприкінці XVIII ст., що пов'язується з діями російського царату та близькістю реґіону до Польщі. У Польщу перша група меннонітів прибула з Голландії ще в середині XVI ст. і опанувала землі близько Данціґа, Квідзині, Торуня. Друга група - вихідці з Пруссії та Моравії - наприкінці XVI ст. осіла близько Хелмна і Ґрудзині29. На початку XVII ст. менноніти налагоджують зв'язки із социніанами з Ракова, проводять декілька спільних зборів і приймають рішення про об'єднання, здійснити яке, однак, не встигли30.
Життя меннонітів у Польщі не було спокійним і безпечним. Тому деякі громади у 1784-1786 роках змушені переїхати на Волинь. У Галичині вони осіли, прямуючи на Східну Україну, а також внаслідок сприятливих для них змін у політиці австрійського уряду, який у 1789 р. прирівняв меннонітів до лютеран і цим визнав за ними громадянські права31.
Більшість меннонітських громад діяла у Перемишлі та на Львівщині (насамперед, у самому Львові, а також у Керницях, Мостиськах, Жовкві, Клепарові). Вони володіли маєтками (у Дидятичах, Злотковичах, Дворцях, Залещах), земельними наділами (у Палащах, наприклад, наділом у 10 морґів, тобто 6 га землі), мали молитовні будинки, школу в колонії Неуф, у Львові редакцію "Меннонітської церковної газети" та культурно-освітнє товариство "Менноніт". На початку ХХ ст. у Польщі налічувалося близько 1,5 тис. меннонітів; у двох західноукраїнських воєводствах- Львівському і Тернопільському - 361 особа32.
Історія меннонітства в Україні не завершилася у XIX ст., а тривала ще майже тридцять років у ХХ ст. І хоча ця сторінка виходить за часові межі лекції, вона все-таки заслуговує на увагу. Україна на межі XIX-XX ст., як відомо, стала одним із найрозвинутіших сільськогосподарських реґіонів Європи. У цьому була певна частка праці меннонітів. До більшовицького перевороту з їх середовища вийшли великі земельні власники, відомі підприємці та меценати. Назвемо, для прикладу, такі підприємства: Товариство по виробництву борошна "Нібура і Ко" в Олександрівську Катеринославської губернії (щорічний обіг - 3 млн. крб.); паровий млин І. Тіссена у Катеринославі (1,5 млн.), борошняна торгівля Генріха і Петра Ґезе (там же; 1,5 млн.), паровий млин Я. Зіменса у Нікополі (800 тис.), млин П. Унґера у с. Нью-Йорку Бахмутського повіту Катеринославської губернії (700 тис.) тощо. У меннонітських колоніях наприкінці XIX ст. був уже, по суті, сформований "середній клас" підприємців (фермерів), який у першій третині ХХ ст. бере активну участь у розгортанні в Україні кооперативного та артільного рухів, налагодженні дрібної торгівлі.
Безперечно, подібна економічна діяльність вповні могла здійснюватися тільки за умов капіталістичного господарювання. Радянська доба звела нанівець економічний потенціал меннонітів, різко обмежила їх релігійну практику. Частина колоністів у 20-30-х роках ХХ ст. еміґрувала в США, Канаду, Південну Америку, Європу. Ті, що залишилися, виїжджали (часто у примусовому порядку) у Поволжя, Казахстан, Сибір. Не випадково ця сторінка з минулого протестантизму, як і чимало інших, залишилася поза увагою вітчизняної історіографії. Натомість без неї є неповною історія протестантизму в Україні.
Поява і тривале існування меннонітства підготувало ґрунт для пізніх протестантських течій. Спочатку - це також переважно іноземні релігійні спільноти. Однак з середини XIX ст. ідеї пізнього протестантизму проникають в українське середовище.
________________________________________
1. Антонович В. Очерки состояния православной церкви в Юго-Западной России по актам (1650-1798). К., 1871. С. 13-14.
2. RwP. 1926. S.221.
3. Kosman M. Protestanci i Kontrreformacja. Z dziej?w tolerancji w Rzeczypospolitej XVI-XVIII wieku. Wroc?aw, 1978. S.37.
4. RwP. 1926. S.221.
5. Соколов И. Отношение протестантизма к России. С.303, 286.
6. ?ukaszewicz J. O ko?cio?ach wyznania luterskiego w Litwie. Pozna?, 1848. S.210-218.
7. Idem. Dzieje ko?cio??w wyznania helweckiego w Litwie. T.2. S.43-45, 59-63, 100,101; Соколов И. Отношение протестантизма к России. С.291-293.
8. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. С.65-67.
9. Крип'якевич І.П. Історія України. С.235.
10. Клаус А. Наши колонии. Опыты и материалы по истории и статистике иностранной колонизации в России. СПб., 1869. Вып.1. С.24-45.
11. Бондарь C.Д. Секта меннонитов в России (в связи с историей немецкой колонизации на Юге России). Пг., 1916. С.9.
12. Клаус А. Наши колонии. С.35-56.
13. Клаус А. Сектаторы-колонисты в России // ВЕ. 1868. Кн.1. С.275-277.
14. Цит. за: Бондарь С.Д. Секта меннонитов в России. С.2.
15. Быт молочанских меннонитских колоний //Журн. министерства госуд. имуществ. 1841. Кн.2. С.554.
16. Клаус А. Сектаторы-колонисты в России. С.256-271.
17. Цит. за: Состояние Херсонской епархии в 1886 г. // Херсон. Епарх. Ведомости. 1886. №22. С.27-28.
18. Цит. за: Бондарь С.Д. Секта меннонитов в Росии. С.37-38.
19. Корнис И.О. О состоянии хозяйства в Молочанских меннонитских колониях в 1843 году // Журн. министерства госуд. имуществ. 1844. Кн.9. С.142.
20. Крижанівський О.П. Церква у соціально-економічному розвитку Правобережної України (XVIII - перша половина XIX ст.). К., 1991. С.105.
21. Історія України. Від найдавніших часів до кінця XIX ст. К., 1991. Т.1. С.465.
22. Цит. за: Бондарь С.Д. Секта меннонитов в России. С.68.
23. Клаус А. Община-собственник и ее юридическая организация // ВЕ. 1870. Кн.2. С.581.
24. Клаус А. Наши колонии. С.163.
25. Т. Д. Наши средства к просвещению // ВЕ. 1870. Кн.1. С.396-397.
26. Гордеенко Е. Земство и народные школы //Там же. С.223.
27. Зіньківський Т. Штунда. Українська раціоналістична секта // Зіньківський Т. Писання. Львів, 1893. Т.2. С.139-142.
28. Friesen P. M. Die Alt-Evangelische Mennonitische Br?deschaft in Russland. Halbstadt, 1911. T.1. S.640.
29. Там же.
30. Krasinski V. Historical sketch of the rise, progress and decline of the Reformation in Poland. London, 1840. V.2. P.379-380.
31. Grelewski St. Wyznania protestanskie i sekty religijne. S.511.
32. Там же.
Loading...

 
 

Цікаве