WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Протестантизм у XVIII-XIX ст. меннонітство - Реферат

Протестантизм у XVIII-XIX ст. меннонітство - Реферат

чимало мануфактури і готівки.
У 1803-1806 рр. на Молочні Води прибули ще 362 меннонітські родини, які заснували 17 нових колоній (Гальбштадт, Мунтау, Тенау, Лінденау, Ліхтенау, Фішау, Мюнстенберґ,Орлов тощо). Так виник Молочанський меннонітський округ. У 1803-1810 роках сюди переїхало ще 99 родин, у 1819 р. - 75, 1820 - 179, 1834 - 26, 1835 - 40 родин. У 40-х роках в окрузі налічувалося 43 колонії, що згодом отримали статус сільських населених пунктів з 995 самостійними господарствами і 68537 десятинами землі. У 1862-1866 рр. в окрузі було вже 57 колоній15.
У першій половині XIX ст. в Україні жваво розвивалися виробництво, нові сільськогосподарські та промислові галузі, торгівля. Формувався клас підприємців, купців-капіталістів. Маючи великий досвід роботи на землі, менноніти переважно займалися сільським господарством. Збільшення власних наділів, постійне придбання ділянок у нових місцевостях, зростання продуктивності праці в колоніях і добробуту колоністів - все це сприяло започаткуванню промислів, пов'язаних з переробкою сільськогосподарської продукції.
Темпи зростання меннонітської земельної власності були вражаючими. Так, на початку XIX ст. протестанти-імміґранти володіли 52 тис. десятин у Катеринославській, 263 тис. - у Херсонській, 214 тис. - у Таврійській губерніях. (Водночас у 1814-1827 роках вони отримували великі площі в сусідній Бессарабії). Вже у 1888 р. тільки в Маріупольському повіті Таврійської губернії їм належало 500 тис. десятин (з 650 тис., що мав весь повіт)16. Оскільки вільної землі стає менше, менноніти активно міґрують на південні та східні терени України, оселяючись на Харківщині, в Криму, на півдні Воронезької землі. У 1863-1866 роках 150 родин з України переїхали на Кубань, у 1880 р. 100 родин - у Туркестан. На початку ХХ ст. менноніти починають освоювати Сибір.
Паралельно з екстенсивним ростом меннонітської колонізації відбувався її інтенсивний розвиток. Значних успіхів у господарюванні менноніти досягли після скасування кріпацтва і з початком капіталізму на півдні Росії, завдяки надзвичайно інтенсивній праці та її раціональній організації, традиційно властивій вихідцям з Голландії та Німеччини. Згодом менноніти починають широко використовувати найману працю єдиновірців, а потім і місцевого українського населення. Своїми успіхами вони привернули увагу багатьох православних місіонерів, котрі змушені були віддати належне їх економічним досягненням. За оцінкою православного автора стосовно Херсонщини, "край цей перетворюється цілком у Німеччину... німці працюють на себе дуже і дуже багатіють. З них сотні й тисячі прийшли сюди злиднями, а тепер - багатії й землевласники"17. Інший спостерігач передає враження від побаченого у меннонітських поселеннях Таврійської губернії: "В'їжджаючи у колонії.., почуваєш себе нібито перенесеним в інший край. Побачене тут... різко протилежне побуту інших поселян. Поселення розміщені правильно, з достатніми інтервалами; ... між будинками... знаходяться фруктові сади, а близько поселень - лісові плантації... Будинки здебільшого кам'яні... Надвірні будівлі влаштовані відмінно і пристосовані до всіх потреб міцного господарства.., колонії... становлять, так би мовити, велику дослідну ферму і взірцеве господарство"18.
Звичайно, економічному зростанню меннонітів сприяла, передусім, широка моральна і фінансова підтримка царського уряду, який проводив своєрідний експеримент інтенсивного опановування нових земель і якнайшвидшого отримання з них прибутків. Безумовно, в іншій ситуації меннонітам не вдалося б у такий короткий період побудувати взірцеві господарства. Однак наведений факт водночас - підтвердження того, що за сприятливих соціальних (коли впроваджується вільне господарювання, підприємництво, існує приватна власність на землю і прагнення до економічного прогресу) і правових (насамперед, відсутність релігійних утисків) умов протестантський чинник міг стати фактором позитивних змін у господарській сфері. Зрештою, меннонітські колонії в Україні були повторенням економічного експерименту, що з XVII ст. започатковувався у деяких європейських протестантських країнах, призвівши до виникнення розвинутих капіталістичних держав. Розвиток цього експерименту в Україні стримувало кріпосне право, події ж 1917 року зробили його історично приреченим.
Швидкими темпами розвивалась у меннонітських колоніях і промисловість. Починаючи з 20-х років XIX ст. у них організовувались господарські товариства, які прагнули узагальнити набутий досвід: Товариство для удосконалення і розповсюдження сільського господарства, Товариство для поширення лісоводства, шовківництва і гуральництва, Товариство для удосконалення вівчарства, Товариство страхування від вогню та ін.
У реєстрах майна (а їх проводили щороку і надзвичайно скрупульозно), яким володіли менноніти у Таврійській, Катеринославській та Херсонській губерніях наприкінці XIX-початку ХХ ст., знаходимо згадки про виробничий інвентар, від якого б не відмовилось і сучасне господарство (одно- і багатолемішні плуги, дискові плуги, культиватори, сіялки, самоскиди, снопов'язалки, косилки, кінні, парові, моторні молотилки, віялки, елеватори, овочерізки, сепаратори, машини для прання тощо). На початку ХХ ст. подібні списки доповнювали велосипеди і "мотоциклетки". У 1914 р. менноніти вказаних губерній мали 45 автомобілей.
Внаслідок економічного зростання меннонітських колоній відбувалося майнове розшарування віруючих. Поступово на одному полюсі посилювалося володіння заможної верхівки, на іншому - збільшувалась кількість бідняків і жебраків. На початку ХХ ст. у Таврійській губернії на 214 235 десятинах землі проживало 21 827 меннонітів, з яких 45 осіб володіло майже половиною вказаної площі, маючи власні наділи у 1-2 тис. десятин. У Катеринославській губернії на 336 777 дес. землі та 24 875 меннонітів нараховувся 21 володар не менш як тисячного наділу. Цей класичний наслідок початкового капіталізму означав збільшення кількості найманих робітників. Факт особливо цікавий тим, що серед наймитів були не лише збіднілі менноніти, а й місцеве українське селянство та робітництво. Причому, останніх щороку більшало. В офіційних документах до 1917 р., а потім й в радянській історіографії це часто оцінювали як приклад "жорстокої експлуатації місцевого корінного населення німецькими глитаями". Звичайно, факт експлуатації безсумнівний. Однак оцінювати його однобічно не можна. По-перше, менноніти загалом насторожено ставилися до працівників-іновірців, намагаючись зберегти однорідність, дотримуючись тактики ізоляціонізму та автономії. По-друге, до наймитів з місцевого населення вони застосовували жорсткий відбір, оскільки їх кваліфікація (а часом і випадки пияцтва, відсутність самодисципліни) не завжди задовольняли меннонітів. По-третє, самі українці виявляли бажання потрапити на службу до "німців", бо умови життя й оплата праці в їхніх господарствах були високі. Так, за
Loading...

 
 

Цікаве