WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Просвітництво і прояви пієтизму в Україні (пошукова робота) - Реферат

Просвітництво і прояви пієтизму в Україні (пошукова робота) - Реферат

сподвижників і однодумців Прокоповича, які діяли спочатку в Україні, потім у Росії. Наприклад, Ф.Яновський, вільнодумні погляди якого стали об'єктом особливої уваги російського кліру і навіть царевича Олексія та його вчителя М.Вяземського. Прихильниками деяких протестантських ідей були також Ф.Кролик - перекладач "Німецького лексикону" І.Буддеуса, Г.Бужинський - автор перекладу "Вступ до історії європейської" вченого-пієтиста С.Пуфендорфа та "Театрону" В.Штратемана, а також діячі православної церкви єпископ Іріней Фальковський та архієпископ херсонський Іннокентій, що у них "читаються думки про церковні перекази неприховано протестантські"16.
Багаторічних переслідувань зазнав український мислитель, священик С.Прибилович, якого Прокопович постійно боронив від звинувачень у "єресі". Під час викладання у Московській слов'яно-греко-латинській академії Прибилович зустрічався з Дм.Твєритіновим*. Ця зустріч, на думку новгородського єпископа Феодосія, який доручив Прибиловичу редаґування деяких церковних творів (а той "почав нешанобливо правити їх і перекреслювати"), стала причиною блюзнірств українця. Натомість новгородський митрополит Іов запевняв, що Прибилович (який "неприємно здивував і його своїми богословськими розумуваннями") сформував протестантські погляди ще раніше і передусім "під впливом Київської академії"17.
Протестантські симпатії виявляв також Я.Маркович, відомий державний діяч часів Гетьманщини, письменник, учений, перекладач, автор дослідницького твору "Генеалогічні замітки" і суспільно-політичного "Щоденника". Зміст його листування з Прокоповичем також не залишає сумніву у характері поглядів Марковича18. Однодумцями Прокоповича були І.Максимович, автор фундаментальної праці "Богомисліє", що стала творчою переробкою "Священних роздумів" П.Ґергарда (побачила світ у 1710 р. у Чернігові), та С.Калиновський, твір якого "Логіка" є адаптацією одноіменної книги Ф.Меланхтона. І хоча в цих симпатіях українські просвітники виходили передусім з наукових інтересів, їхнє звернення до гуманістичної думки пієтистів не можна вважати випадковим. В умовах духовної кризи православ'я ця думка наближала вітчизняну культуру до передових ідейних досягнень Європи.
Цікаво, що літературно-наукова праця українських просвітників одразу привернула увагу діячів європейського пієтизму. Праці Прокоповича, наприклад, у XIX ст. активно перекладали і популяризували в багатьох країнах. Його "Перше вчення отроком" вийшло за кордоном вже у XVIII ст.: у Німеччині під назвою "Перше напучення", Англії - "Руський катехизис"19. Тобто Україна не тільки знаходилася під впливом західноєвропейської філософської думки, а й сама збагачувала її ориґінальними працями.
Надзвичайно цікава у вивченні пієтичних проявів в Україні постать Симона Тодорського - мислителя-просвітника, до якого сьогодні прикута увага багатьох зарубіжних вчених і з яким, на жаль, майже не знайомий читач в Україні.
Відомостей про Тодорського в нашій історіографії небагато. Народжений 1701 року у містечку Золотоноші, у козацькій родині. Поступив у 1718 р. до Києво-Могилянської академії, де навчався близко десяти років. Потім виїхав до Європи для продовження орієнталістичних (сходознавчих) студій. В Галлє він познайомився з пієтистами. Авґуста Франке вже не застав, тому активно співпрацював з референтом відділення слов'янських справ "Сирітського дому" Гейнріхом Мільде. Саме останній залучає Симона до просвітницької роботи. Дм.Чижевський припускає, що Симон не тільки опановував нову філософсько-релігійну освіту, а й сам читав лекції, ймовірно, з слов'яно-руської мови, в якій були зацікавлені пієтисти. Відомо, що Тодорський тут викладав давньоєврейську Біблію20. У зв'язку з цим не потрібно відкидати і того припущення, що Симон як досвідчений екзеґет викладав також православне вчення. Адже німецькі видавці саме в цей час друкують і поширюють у Росії та Україні протестантську літературу для православного читача.
У Німеччині Тодорський захопився ідеями пієтизму. Це захоплення було таким значним, що Симон упродовж восьми років перебування у Галлє зробив серію перекладів пієтичної літератури, що стала неабияким здобутком слов'яно-руських друків у Німеччині і головною літературною спадщиною самого Симона. І хоча після повернення з-за кордону він досяг значної кар'єри - спочатку, у 1738 р., як професор Києво-Могилянської академії, після прийняття сану - як єпископ псковський, а потім як член Священного Синоду, улюблений проповідник цариці Єлизавети й особистий катехизатор царівни Катерини та її чоловіка Петра (майбутніх Катерини II і Петра III) - в історії духовної культури України Тодорський відомий саме своїми перекладами.
Найпопулярніший з них - слов'яно-руський переклад праці Іоґанна Арндта "Чотири книги про правдиве християнство". У перекладі Тодорського, що вийшов друком у Галлє 1735 року (два томи, обсяг 1426 стор.), твір називався "Чтири книги о истинномъ христіянствъ..." Праця уже була відома в Україні, однак у латиномовному варіанті. Переклад Тодорського відкривав її широким освіченим колам.
Серед інших праць Тодорського, що вдалося знайти Чижевському, є переклад ще одного твору Арндта "Біблійне навчання" - "Наставленіе къ священному писанію или увъщаніе о чтеніи священного писанія..." (зроблений до 1735 р., вийшов у Галлє анонімно обсягом 48 стор.; знайдено три примірники). Переклав він й працю А.Франке "Правила ранньохристиянського життя" - "Ученіе о началъ христіянскаго житія содержащоеся в четырехъ частяхъ..." (вийшов у Галлє у 1735 р. обсягом 104 стор.; знайдено один примірник). Переклади вирізнялися творчим опрацюванням первинного матеріалу, виступаючи доволі самостійними авторськими творами. Це ще більшою мірою стосується трьох, недавно знайдених перекладів Тодорського: "Писанію святому согласующоеся наставленіе къ истинному познанію и душеполезному употребленію..." (вийшов у Галлє у 1735 р. під псевдонімом проповідника Анастасія, обсягом 232 стор.; знайдено примірник), "Начало христіянскаго ученія во употребленіе и вь ползу всякому правовърному христіанину" (Галлє, 48 стор., рік невідомий; знайдено примірник), "Пять избранныхъ Псальмовъ царствующего пророка Давида..." (Галлє, після 1735 р., 36 стор.; знайдено примірник). Крім останнього, підготовленого церковно-слов'янською мовою спеціально для розповсюдження серед росіян (не лише в Росії, а й за кордоном, на замовлення священика православного приходу в Берліні Василя Щербацького, який доповнив переклад власним вступом), ці твори вийшли "типовою українсько-слов'янською мовою 18 віку або церковно-слов'янською мовою української редакції, цебто літературною мовою тодішньої України в тій її відміні, яку вживали в творах релігійного характеру"21.
Ориґінальність перекладів Тодорського полягає у тематичному поєднанні різнихза жанром та споріднених у своєму ідейному спрямуванні уривків, що становлять продуману цілісність, нагадуючи одночасно західноєвропейські постилли та східнослов'янську повчальну літературу. Особливо показові "Начала христіянскаго ученія". Текст містить невеликий протестантський
Loading...

 
 

Цікаве