WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Раціоналістичні рухи Хiх ст. Український штундизм (пошукова робота) - Реферат

Раціоналістичні рухи Хiх ст. Український штундизм (пошукова робота) - Реферат

обговорювали їх стосовно буденних проблем повсякденного життя, співали духовні пісні, молилися. Молитви не мали чітко окресленої тематики, були імпровізованими. Право на тлумачення Біблії та ведення зборів мали тільки чоловіки. Однак жіночий осередок часто проводив окремі збори, де правили самі жінки. Взагалі, їх роль у штундистських громадах була поважною: жінка виконувала функції помічниці старшого брата, виховательки дітей, могла бути ініціатором певної релігійної акції. Братчики користувалися рівними правами, інституту пресвітерства взагалі не було. Кожен віруючий мав якесь доручення філантропічного характеру; особливий догляд надавали хворим, старим, самотнім, багатодітним, малоімущим. У багатьох громадах існувала євангельська каса, до якої кожен віруючий вносив частку грошей, продукти або одяг. Кількість свят у штундизмі була зведена до мінімуму - Різдво та Пасха; неділю, а в деяких громадах - суботу, хоч і вважали днем відпочинку, однак часто і цього дня віруючі не припиняли працювати. Розрив з церквою та здоровий спосіб життя звільнили штундистів від сплати податків на духовенство й алкогольні напої, що у другій половині ХIХ ст., за деякими даними, становили в Росії понад третину всіх селянських податків [34]. Завдяки працьовитості та поміркованості чимало сектантів стали заможними.
Деякі представники українського народницького та демократичного рухів (Леся Українка, Михайло Драгоманов, Іван Франко, Михайло Павлик) вважали штундизм формою передбуржуазного господарювання, моделлю нового демократичного життя*. Певну симпатію виявляли до руху вчені Ор.Левицький, В.Ясевич-Бородаєвська, Т.Зіньківський, М.Грушевський (щоправда, у пізніх працях), оцінюючи його як ориґінальний вияв народної свідомості, покликаний споконвічними мріями про справедливість і земне щастя. Дехто бачив у ньому початок релігійного процесу, що зможе змінити, оновити духовну ситуацію у суспільстві. Насправді штундизм став тільки коротким епізодом релігійної історії України. Його дальший розвиток у черговий раз засвідчив утопічність ідеалів загального братерства та соціальної рівності, ілюзорність їх втілення у реальну дійсність.
З кінця 70-х та впродовж 80-х років штундистський рух потрапив під вплив баптизму. Пізній протестантизм несе з собою церковну структуру, усталену догматичну систему, культову кодифікацію, підпорядкованість окремих громад єдиній організації, з якими не здатна була конкурувати аморфна штундистська громада. І хоча окремі лідери руху протидіяли створенню протестантської організації, їй вдалося поглинути штундизм. Найсильніший спротив цьому процесові виявив Кондратій Мальований. З його іменем пов'язана, по суті, остання хвиля українського штундизму і водночас одне з найцікавіших раціоналістичних учень, що вийшли з народу.
Кондратій Мальований, колісник з містечка Таращи Київської губернії, у 1884 р. заявив про розрив з православною церквою, а через декілька років почав критикувати "формалізм та холодність баптизму". У 1891 р. він проголосив нове вчення - своєрідну переробку ідей духовного християнства, пієтизму, антитринітаризму та богомільського дуалізму. Передусім, він дійшов висновку, що весь зміст Нового Заповіту є тільки низкою притч, справжню істину яких може зрозуміти людина з Божественним розумом (раціоналістична традиція). Мальований вважав, що Ісус Христос - не Бог (аріанський елемент), однак і не звичайна людина, а певний символ, котрий вказує кожному на Божий план спасіння. Божий план здійсниться за життя нинішнього покоління, а втілить його сам Кондратій Мальований, в особі якого Господь послав людям рятівника світу (духоборча ідея). Такий сплав раціоналістичних і містичних елементів із запевненням нововіра про швидке здійснення очікуваного спасіння (протестантсько-пієтичний акцент) стало надзвичайно привабливим для багатьох сектантів, які "були зачаровані ілюзією, що охопила їх, і потягнулися в Таращу на поклін новоявленому спасителю" [36].
Черговий спалах антицерковних проповідей привернув увагу місцевої влади, і Мальованого заарештували. Перебуваючи у Казанській в'язниці, він за допомогою однодумців (сам "спаситель" був неписьменний - майже унікальний випадок у штундизмі) передавав в Україну "соборні послання". У центрі послань - протестантська ідея безпосереднього спілкування віруючого з Богом за допомогою Святого Духа, Який входить у людину, перебуває в ній і керує нею, поки вона чиста, безгрішна. Тут уже формулюються такі догмати як хрещення Святим Духом та отримання дарів Духа, що запозичив Мальований з новозавітних оповідань. Однак, на його думку, якщо людина стає на шлях гріха, Дух покидає її, позбавляючи зв'язку з Богом, прирікаючи на вічну загибель. Дух входить у серце людини, обраної самим Богом (елемент догмату про передвизначення). За релігійною термінологією нововіра, таким чином, проступає усвідомлене етичне вчення. В етичному контексті сприймає він і Біблію. Слово Боже - не законодавчий кодекс, якому треба сліпо підкорятися, а збірка моральних правил, поданих мовою алегорії та притчи. Це твердження автор ґрунтує на зіставленні змісту Старого і Нового Заповітів, без чого неможливе розкриття прихованих у Біблії символів. У етичному контексті тлумачить Мальований і Всевишнього - як символ добра і любові.
Щодо земного світу, то він поділяється на дві протилежні, ворогуючі сили. В образі Христа виступає правда і добро, в образі розбійника Варавви - зло. Життя людей сповнене зла і страждань тому, що Христа-правду земні царі поховали, а Варавву звільнили, і він панує над світом. Елементи соціального радикалізму, однак, не виступають в ученні Мальованого за межі умовивідного дуалізму, а є своєрідною адаптацією Авґустино-Лютерового вчення про закон і благодать. На думку штундиста, будь-які земні закони Бог створив тільки для нерозумних, щоб хоч якось утримати їх від зла. Однак Богові не потрібні храми, обряди, а лишень служіння Йому в дусі любові та істини. Коли ж людина пізнає їх і відвернеться від гріха, відродиться у нову особу, вона сама вийде з-під влади закону, стане носієм Божественної благодаті.
Етично переосмислює Мальований і християнську есхатологію. За ним, воскресіння з мертвих - це біблійна алегорія: мертві у домовинах - живі люди, які погрузли у гріхах, а коли спаде з їхніх очей завіса і зрозуміють вони земні та власні беззаконня - розкриються гроби, й воскреснуть вони для оновленого життя. Прихильники Мальованого вже воскресли, а згодом це чекає всіх, хто пізнає Бога у Його любові. Тоді запанує на землі Царство Боже, у всіх буде одна душа, для всіх світитиме однаістина і правда. Всі служитимуть єдиному Богові, у правді та істині. Однак поки наступить Царство Боже, Його обранці повинні перетерпіти ще чимало страждань, про які Христос оповідав учням. Носієм цих страждань, на думку Мальованого, є народ. "Не панам страждати", - каже одна з прихильниць нововіра. Інший мальованець обґрунтовує тезу так: "Панові тяжко нести хрест, бо дуже важкий, а простий народ готовий до терпіння: він і битий, він і січений… Тільки він проб'є шлях до істини, а там істина проб'ється
Loading...

 
 

Цікаве