WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Іудаїзм - релігія євреїв - Реферат

Іудаїзм - релігія євреїв - Реферат

на два шари: священиків і левітів, тобто храмових прис-лужників. Ті й інші як і раніше вважалися нащадками коліна Левія, що одер-жали цей привілей від самого Мойсея і брата його Аарона
Монотеїзм і богообранство
Надзвичайний розвиток ієрократичного строю повело і до монотеїзму, що саме в післяполонну епоху досягло свого повного вираження. Колишній племінний бог Ягве перетворився тепер у єдиного бога - творця світу і все-держителя.
Варто підкреслити, що в іудаїзмі, таким чином, вперше в історії релігії був проголошений послідовний і принциповий монотеїзм, і не тільки прого-лошений, але і впрваджений у життя. Тенденція до монотеїзму існувала і у єгипетській релігії, і у вавілонської, і в іранської, і ця тенденція завжди була відображенням політичної централізації, самодержавної влади царя.
Отже, всупереч традиційному церковному погляду монотеїзм у євреїв аж ніяк не споконвічне явище, а, навпаки, порівняно пізніше.
Корені цієї ідеї богообранства походять від найдавнішої епохи, коли Ягве був ще племінним богом і, природно, опікувався про своє племя. Пере-творивши згодом у єдиного бога-творця, і вседержителя, Ягве не перестав любити і свій "обраний" народ, хоча і суворо карав його. Ця ідея звучить у всіх пророків. Правда, отут виникало істотне логічне протиріччя: якщо Ягве - творець усього світу і вседержитель, то чому він зробив своїм обраним народом невеликий, нічим особливим не виділюваний народ, тим більше що цей народ на кожнім кроці змінює йому, Ягві? Але на таке протиріччя не звертали уваги (як і взагалі в релігії протиріччя звичайно не помічаються).
У післяполонну епоху ідея богообранства стала звучати ще голосніше. Було проведено строге відділення євреїв (іудеїв) від всіх іншомовних і іно-племінних сусідів: крайні міри на цей рахунок були прийняті Неємієй, якого цар Артаксеркс призначив у 446 р. до н.е. правителем Іудеї, доручивши йо-му при цьому відновити стіни Єрусалима. При ньому, зі схвалення всіх "священиків і левітів", "відокремили все іноплемінне від Ізраїлю": були за-боронені шлюби євреїв з іноплемінниками, різко обмежене всяке спілкування з ними. Усі неєвреї, необрізані, усі, хто не поклоняється Ягве, розглядалися як нечисті язичники.
Ця національна самоізоляція була засобом удержати народ у покорі, послабити його протест проти класового гніта.
Раввінат
Однак величезна більшість євреїв, особливо єврейська біднота, реміс-ники, дрібні торговці, частина робітників, як і раніше знаходилося в духов-ному рабстві в рабинів-талмудистів. Дух Талмуда продовжував панувати в синагогальних громадах.
У Талмуді розроблені до дрібних деталей розпорядження і заборони, що стосуються всіх сторін повсякденного життя віруючого єврея. Нарахову-ється 613 таких розпоряджень і заборон. Щоб легше було розібратися у ве-ликих талмудичних правилах, ще в XVI ст. як свій рід довідника-конспекту Талмуда був складений звід релігійно-обрядових правил - Шулхан-Арух, покликаний служити як би настільною книгою релігійного єврея. Жодна ін-ша релігія світу не наповнена до такого ступеня дріб'язковими розпоряджен-нями. У цьому позначилася крайня архаїчність і як би окостенілість іудаїзму. Але дуже багато з ритуальних розпоряджень незастосовні до умов сучасно-го життя, звідси виникає необхідність якось витлумачувати, чи обходити ці розпорядження. Це і робили раввіни. Раввян міг дати пораду, рівносильний наказу, як вчинити в будь-якому випадку життя, як обійти закон, роблячи вид, що виконуєш його. Раввін робив це за винагороду і звичайно в інте-ресах багатої частини громади. Раввіни керували і духовним судом - бет-дин, і кожен віруючий єврей зобов'язаний був у будь-якій суперечці зверта-тися саме в цей суд, а не в державний.
Обряди і заборони. Свята
Усе життя віруючого єврея підлегле релігійно-обрядовим розпоря-дженням і заборонам. Вони стосуються їжі, одягу, туалету, розпорядку дня, молитов, дотримання свят, указують, що коли можна і що коли не можна робити. Вже на восьмий день життя новонароджений хлопчик-єврей повинен піддатися дикунській операції обрізання. Кожен крок віруючого єврея по-винний супроводжуватися молитвою. Численні харчові заборони і правила, про які вже говорилося, збереглися до наших днів; тому в містах, де є єврей-ське населення, є звичайно і фахівці-різники (шойхет), що вміють різати тва-рин за встановленими правилами, щоб вийшло кошерне (дозволене в їжу) м'ясо; таке м'ясо продають у спеціальних м'ясних крамницях; всяке інше м'я-со - треф, тобто нечисте. Особливі правила стосуються одягу: чоловічий одяг повинний бути довгий, зроблений з однорідної тканини, мати кишені нижче пояса, голова повинна бути завжди, навіть під час сну, покрита; релі-гійний єврей відпускає бороду, а на скронях - довгі пейси;, під час молитви треба надягати поверх одягу особливе ритуальне покривало - талес (талет) тощо. Численні розпорядження, що стосуються обмивань, особливо для жі-нок;обмивання повинні відбуватися в спеціальному обрядовому басейні ми-кве (з непротічною і забрудненою водою).
Дотримання свята суботи підлегле особливо строгим правилам: у цей день не тільки не можна виконувати яку-небудь роботу, але не можна готу-вати їжу, запалювати вогонь, переносити що-небудь у руках, доторкатися до грошей та ін.
З річних свят, про походження яких уже говорилося, донині дотриму-ються паска (14 нисана по староеврейскому календарі), шеббуот (у п'ятиде-сятий день після паски, у стародавності свято жнива), рошгашана (новий рік, восени, у сьомий день місяця тишри), іомкипур (день прощення, на десятий день після Нового року), суккот (кущі, семиденне осіннє свято, коли по риту-алі потрібно жити в особливих куренях - кущах), пурим (весняне свято в пам'ять біблійної історії Есфіри і Мардохая) і ін.
Вплив релігії на життя єврейських громад було особливе глибоко за-вдяки системі релігійного виховання і навчання. Хлопчики з п'ят-шестирічного віку навчалися в синагогальних школах - ішибот, хедер. - Зміст навчання був винятково релігійним і чисто механічним: хлопчиків змушували вивчати тексти з Біблії і Талмуда. Учителями (меламед) були лю-ди, начитані в релігійній літературі, але не мали ніяких інших знань.
Єврейська релігія не тільки освячує і виправдує, класовий гніт, але за-кріплює і нерівність статей. Жінці іудаїзм відводить підлегле положення в родині й у суспільстві. Талмуд накладає на жінку безліч принизливих обме-жень; вона не може бути свідком у суді, не може виходити на вулицю без по-кривала й ін. Відповідно до Талмуда, дружина - слухняна раба чоловіка. Кожен віруючий єврей щодня вимовляє молитву, у якій дякує богові за те, що він не створив його жінкою, а жінка повинна в молитві дякувати богові за те, що він створив її для слухняності чоловіку.
Модернізм. Держава Ізраїль
У новітній час - з початку XIX ст. - стали робитися і зараз робляться спроби модернізувати єврейську релігію, зм'якшити її очевидну невідповід-ність сучасному соціально-економічному ладу і культурі. Богослужіння в си-нагогах модернізується (проповідь на місцевій живій мові, музика й ін.). З іншого боку, проповідується соціальна демагогія, турбота про бідняків. Між ліберальними й ортодоксальними діячами іудаїзму розгорілася боротьба. Незважаючи на всі спроби реформувати іудаїзм, усе більш широкі маси єв-рейського населення у всіх країнах нестримно відходять від релігії, порива-ють із синагогою.
У наші дні в державі Ізраїль буржуазно-реакційний уряд намагається відродити ортодоксальний іудаїзм. Він оголошений державною релігією. У законодавстві, у суді панують біблейно-талмудичні принципи. Змішані шлю-би, євреїв з неєвреями, заборонені законом. Виховання і навчання в школах релігійне. Передові шари населення, керовані Комуністичною партією Ізраї-лю, борються проти цієї політики, домагаючись відділення релігії від держа-ви і волі совісті.
Список використаної літератури
1. С.А. Токарєв "Релігія в історії народів світу"
2. А. Ранович "Нарис давньоєврейської історії"
3. Ю. Велльгаузен "Введення в історію Ізраїлю"
Loading...

 
 

Цікаве