WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Ранні демоністичні вірування праслов'ян - Контрольна робота

Ранні демоністичні вірування праслов'ян - Контрольна робота

антропоморфних підставках, посудини для зерна. Трипільська культура, заклавши міцнийфундамент для високого культурного розвитку наступних ентоплем'яних спільнот, зокрема й ранніх східнослов'янських племен, відіграла визначну роль в історії України.
РЕЛІГІЙНИЙ СВІТОГЛЯД
КАТАКОМБНОГО СУСПІЛЬСТВА
Ще в IV тис. до н. е., з проникненням степовиків на територію Правобережної України та Нижнього Подунаів'я, трипільська культура зазнає значних змін. Зі сходу проникає "звичай ховати мерців у скорченому на спині положенні і посипати їх вохрою, а також так звані конеголові скіпетри, антроморфні стели тощо" (5.18). А як відомо, поховальний обряд, ритуали, пов'язані зі смертю, - найважливіші складові стародавніх релігій. Племена, що ховали покійників у ямах у скорчених позах, мають умовну назву племен ямної культури, катакомбної - на території України (назва від гробниць-катакомб). Хоча питання щодо походження катакомбних племен викликає багато суперечок, в релігійній системі цього населення спостерігаються близькосхідні культові елементи, особливе місце серед яких займає обряд модельованих черепів. Цей обряд полягав у тому, що на лицеві кістки черепа, звільненого від м'яких тканин і мозку, накладалася спеціально виготовлена глиняна маса з домішками вохри та потовчених кісток. Після моделювання череп розмальовувався фарбами, а на тім'я натягувався скальп. Форма та прийоми моделювання тісно пов'язані з Близьким Сходом. Подібні знахідки в Ієрихоні датуються VII-VI тис. до н. е.
За давньоєгипетською релігією, кожна людина в потойбічному світі має свого двійника, який живе доти, доки зберігається тіло. З метою збереження тіла в Єгипті бальзамували померлих. Аналогічна за змістом, формою та засобами муміфікація відома й для часів катакомбної спільноти на території України (6.26-27). Серед катакомбних племен були поширені вірування, що полягали в обожнюванні сонця і вогню, та пов'язані з ними ритуали. Відоме Виноградненське святилище, присвячене богові сонця, подібне за конституцією до хетських храмів. А знайдена там гранітна стела у вигляді сокири дає підстави говорити про вшанування бога дощу та грози. Адже сокира на Близькому Сході була атрибутом саме цього божества (6.28-29). Населенню ямно-катакомбного часу були притаманні й міфологічні уявлення. Зокрема, змієборчий космогонічний міф, пов'язаний з боротьбою бога сонця з темрявою та водною стихією, уособленими в образі хто нічної істоти дракона-вешапа. У гроті Кам'яної Могили (поблизу м. Мелітополя) було відкрито скульптурне зображення вешапа з позначеними слідами ударів гострим предметом і відбитком людської стопи, які пов'язані з релігійним обрядом вбивства. Зображення ступні, що пов'язане з культом предків, було символом героя або антропоморфного божества, яке перемагає вешапа (7.110-114). Черепи бика, знайдені у поховальній споруді поблизу м. Красноперекопська, свідчать про поширення серед племен катакомбної культури культу домашніх тварин.
У катакомбному суспільстві існував пантеон на чолі з громовержцем або іншим богом; зберігались мисливсько-магічні вірування, що були основними для населення; поширювались землеробсько-скотарські культи - близькосхідні за походженням, яких дотримувалась пануюча верхівка.
Під впливом катакомбної міфології у стародавніх праслов'ян, до яких багато вчених відносять племена східнотишинецької культури (північні райони України), комарівської культури (Підкарпаття та Західне Поділля) та племена білогрудівської культури (між середньою течією Дніпра на сході і рікою Збруч на заході), поширювалася віра в існування душі і потойбічного світу, землеробські та скотарські культи, обожнення сонця та вогню.
КУЛЬТИ КІММЕРІЙЦІВ
Першим народом на території України, що мав власну назву, були кіммерійці (IX-VII ст. до н. е.). Згадки про племена кіммерійців є в "Одіссеї" Гомера, "Історії" Геродота та деяких малоазійських джерелах. Для їхнього релігійного світогляду були характерними віра в душу та життя після смерті. Про це свідчать розкопки курганів, де знаходять речі, якими користувався покійник за життя. В чоловічих похованнях - кинджали, деталі кінської збруї, іноді рештки коня, наконечники для стріл, жертовна їжа. У похованнях жінок - золоті та бронзові кільця, скляне і золоте намисто, глиняний посуд.
Про існування в кіммерійців культу богині-матері свідчать стели з зображеннями жінки, які мали культовий характер. Культ богині-матері був найхарактернішою рисою формування релігійної свідомості багатьох народів. Колисковою всіх релігій була жіноча природа, яка запліднювалась і розцвітала від контакту з чоловічою природою. Чоловік і жінка започатковували світ, а найбільш виразні атрибути їхньої статі обожнювались. Стародавніми релігіями звеличувалась і любов матері, єдиної годувальниці і захисниці дитини.
Культ Богині-Матері у кіммерійців був відлунням релігійного культу ранньонеолітичної (дотрипільської) та трипільської доби (8). Глиняні жіночі статуетки з підкресленими жіночими прикметами, фалічні зображення, чоловічі фігурки зі збільшеними статевими ознаками, статуетки жінки з дитиною на руках дають уявлення про тогочасний релігійний світогляд, про початки формування ще в тодішню епоху культу Роду і рожаниць, поширеного в дохристиянських віруваннях східних слов'ян.
Поклонялися та приносили жертви жіночому божеству богині Діві і таври, які населяли Кримський півострів у IX-III ст. до н. е. Херсонесці запозичили цей культ у таврів і елінізували його. Богиня Діва уособлювала місто Херсонес, була його головним божеством і покровителькою. Пам'ять про Діву збереглася і в українському фольклорі. Відлуння цього культу знаходимо в "Слові о полку Ігоревім" та в українській народній традиції про Діву - царицю русалок (8).
У VII ст. до н. е. із вторгненням скіфських племен в Північне Причорномор'я кіммерійці були витіснені в Передню Азію, і з VII по III ст. до н. е. існувала скіфська держава з столицею на Дніпрі - Кам'янським городищем.
ПАНТЕОН СКІФСЬКИХ БОЖЕСТВ
Релігія скіфів досягла розвинутого політеїзму. Скіфи стояли на порозі створення національно-державної релігії з визначеним загальнодержавним пантеоном вищих богів, їхня релігійно-міфологічна система сполучала в собі елементи зооморфної символіки звіриного стилю з антропоморфною міфологемою, поєднуючи вірування трипільської культури, елементи тотемів скотарської культури з впливом грецької міфології.
Верховенство у скіфському пантеоні належало Табіті, яку Геродот ототожнює з грецькою богинею Гестією. Будучи однією з різновидностей Великої Богині-Матері, символом жіночого народжуючого початку в природі, в той же час Табіті була божеством світла і вогню, виконуючим деміургічні та космогонічні функції. Після Табіті скіфи вшановували Папая, якого вважали своїм прабатьком і чоловіком богині Апі, що уособлювала життєтворчі стихії - землю і воду. Шлюб Папая і Апі - це союз неба і землі, джерело
Loading...

 
 

Цікаве