WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Релігія як потреба світогляду - Реферат

Релігія як потреба світогляду - Реферат

ворожих людині сил.
Особливу роль у системі первісних уявлень про світ відіграє ритуал. Він завершує собою діахронічний і синхронічний аспекти космологічного буття, відтворює те, що було викликано до буття в акті творення, структуру самого акту, послідовність його частин і тим самим верифікує входження людини в той же самий космологічний універсум, який було створено "на початку". Це відтворення акту творення в ритуалі актуалізує саму структуру буття, надає їй в цілому і її окремим частинам незвичайно підкреслену символічність і семіотичність, є гарантією безпеки і процвітання колективу. Звідси і роль жертви, яка з точки зору первісної свідомості зв'язує "тут" і "зараз" з "там" і "тоді".
Відповідно будується і структура ритуалу як образу творення. Висхідне положення - світ роздався в Хаосі, завдання - інтегрувати Космос з його складових частин, знаючи правила ототожнення цих частин з частинами жертви, зокрема людської, далі - проголошення жерцем тексту, який несе в собі ці ототожнення, над жертвою, що знаходиться на вівтарі, тобто в центрі світу; кінець кінцем- прийняття жертви, яке втілює синтез Космосу.
Не випадково сенс життя і його мету людина космологічного періоду вбачала в ритуалі, основній суспільній і економічній діяльності первісного людського колективу. її свідомість була орієнтована насамперед на цінності знакового, символічного порядку. Саме вони були визначальними, первинними щодо матеріальних цінностей, а не навпаки.
Ритуал є головною операцією по зберіганню "свого" космосу, по керуванню ним, по перевірці цуценя відповідності його космологічнимпринципам. Центральне місце ритуалу в житті стародавніх колективів свідчить про те, що в міфопоетичну епоху основою релігії, її нервом є саме ритуал, таїнство, священнодійство.
В ритуалі брали участь всі члени первісного колективу; в ньому в комплексі використовувались всі засоби вираження, всі знакові системи - природна мова жестів, міміка, пантоміма, хореографія, спів, музика, колір, запах. В умовах" коли те, що сприймається, і той, хто сприймає, актор і глядач, зміст і форма в акт ритуалу багаторазово міняються місцями, коли основні цінності даної системи світу по-різному перевіряються, зокрема і шляхом їх ритуального розвінчання, "хаотизації", зведення до абсурду, де) протилежного -теургічна енергія, активність міфопоетичного світовідчуття і творчості, прориви в духовні глибини зростають і частішають. Як результат, в ритуалі досягається найвищий рівень сакральності і одночасно відчуття найбільш інтенсивного переживання сущого, особливої життєвої повноти.
Наведений вище аналіз дав можливість виділити декілька наскрізних схем у міфі: власне космологічні схеми; схеми, які описують систему родинних і шлюбних відносин; схеми міфоісторичної традиції. Останні дві схеми міфологічного мислення спираються, як правило, на міфологічне сприйняття світу, але при цьому тлумачать події, які охоплюються колективною пам'яттю роду. В зв'язку з цим "історичні перекази" і схеми родинності сприяють організації актуальної діяльності колективу і зникають разом з руйнуванням родового суспільства, але цього не можна сказати про космологічну схему міфологічного мислення.
Справа в тому, що операціональний принцип пояснення світу, покладений в основу цієї схеми (як це зроблено? як відбулося?), має досить сильні евристичні можливості. Тому даний пласт міфологічного мислення продовжує існувати і в умовах розвинутих суспільств і служить висхідним базисом для становлення духовної діяльності. Міфологічне мислення виходить з ототожнення людини і природи, мікрокосму і макрокосму. Пізніше ця інтуїція одержала розвиток в рамках інших форм духовної діяльності, особливо в мистецтві і релігії. Американський дослідник містицизму Е. Дж. Перріндер вказує, що базисне значення для ідеї містицизму має єдність. При цьому той факт, що міфологія, Як і релігія і мистецтво, розрахована на цілісне людське переживання, зумовлює те, що дана інтуїція передається разом з властивими їй формами переживання.
Отже, на таких уявленнях: людина - це один з елементів космосу, її плоть виходить з космічної стихії - і базуються містичні ідеї модерністських релігійних сект, подібних до "Об'єднаної церкви" Муна. Але будь-яка модернізація передбачає наповнення старої форми новим змістом.
Так, в основу американської "громадянської релігії" закладено дві думки - обожнювання капіталізму і засудження комунізму як "ворога бога". Якщо капіталізм подається як соціальна система, яка "з благословення всевишнього" дала Америці "свободу і багатство", то комунізм нібито загрожує американцям позбавити їх цього. Все, що стосується комунізму, піддається перекрученню, тенденційній інтерпретації з урахуванням спрямованості на американського обивателя, на якого це все і розраховано.
З метою подолання духовної кризи капіталістичного суспільства релігійні ідеологи акцентують увагу на проблемі особистості. При цьому очевидне зближення релігійного і буржуазного трактувань людини і її свідомості. В результаті виникає новий, сучасний тип релігійно-буржуазного антропологізму, націлений на сприйняття його широкими масами. Людина розглядається вже не як піщинка в бурхливих хвилях буття, а як певною мірою творець своєї долі, хоч остання в будь-якому випадку і "визначена наперед всевишнім".
Зрозуміло, сучасна консервативна релігійна думка, як і раніше, головне в проблемі людини бачить не в її соціальному і національному визволенні, не у визволенні від пут капіталізму, тобто від експлуатації, безробіття, інфляції, а в спокутуванні, звільненні від гріха. Саме в цьому ракурсі обговорювалися питання людини і особистості на синоді єпископів католицької церкви, який відбувся в Римі у жовтні - листопаді 1983 року.
Література:
1. Гудима А.М. "Релігія і людська гідність" Київ, "Знання" 1987.
2. Солонько В.П. "Релігія. Містика. Сучасність." Київ, "Знання" 1988.
3. Калінін Ю.А. "Релігієзнавство" Київ, "Наукова думка" 1994.
4. Шуба О.В. "Релігійні вірування і національні відносини" Київ, "Політвидав України" 1985.
5. Еменський В.Е. "Релігія. Церква. Молодь." Київ, "Наукова думка" 1993.
Loading...

 
 

Цікаве