WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Іслам: витоки, періоди становлення, течії, секти - Реферат

Іслам: витоки, періоди становлення, течії, секти - Реферат

визначальних причин його швидкого падіння у квітні 2003 року. Шиїтські імами не оголосили джихад проти американо-англійського аліянсу. У мусульманському світі налічується 10-15 % шиїтів.
Найбільшою течією є суннізм. До них належить майже 85-90% мусульман. Повне найменування суннітів - "люди Сунни і згоди громади" - відображає повну віданність цінностям, зафіксованим у Сунні, та ідеї керівної ролі громади у вирішенні життєво важливих проблем. На лоні суннізму не постали течії, що вирізняє його з шиїзму, в якому неймовірно велика їх кількість.
6. Шаріат. Канонічні джерела мусульманського права.
Мусульманський спосіб життя формувався вченням про "правильний шлях" (шаріат), яке ґрунтувалося на Корані і Сунні. Шаріат - це комплекс приписів та правил поведінки, морально-етичних норм, вчення про ісламський спосіб життя. Шаріат стосується питань догматики та етики, які формують переконання, релігійну совість, ментальність мусульманина. Конкретну соціальну нормативну регламентацію дає фікх (араб. глибоке розуміння, знання) - мусульманське право. Часто ці два поняття вживають як синоніми.
У Х ст. мусульманське правознавство остаточно склалося як самостійна дисципліна, предметом якої було вивчення двох категорій норм: 1. норми, які визначали стосунки віруючих з Аллахом; 2. норми, які регулювали стосунки як між правовірними, так з усіма іншими людьми.
Джерела мусульманського права могли застосовувати тільки мусульманські вчені, які володіли правом іджтіхада (араб. - старанність, запал). Їх називали муджтахіди. Від них вимагалося досконало знати арабську мову, знати напам'ять Коран і вміти правильно його пояснювати, орієнтуватися в обставинах досягення консенсусу або розходження в поглядах, володіти здібностями для інтерпритації правових матеріалів, дотримуватися беззастережної вірності ісламу. Існують чотири релігійно-правові школи.
Джерала мусульманського права:
1. Коран - головне джерело мусульманського права;
2. Сунна, яка складається з хадисів - коротких описів про діяння, висловлювання і навіть мовчання Мухамеда в конкретних ситуаціях, які становлять правовий прецедент для мусульман.
3. іджма - згода, одностайність думок і рішень авторитетних осіб з обговорюваного питання.
4. кіяс - метод аналогічної дедукції або логічні розмірковування і судження, які лягали в основу висновків за умови виявлення в Корані аналогічних ситуацій.
Якщо говорити детальніше про таке джерело мусульманського права як іджма, то практично вона складається з співпадаючих думок з релігійних і правових питань, які були висловленя сподвижниками Мухамеда або згодом найбільш впливовими теологами правознавцями. Іджма розвивалась як у вигляді інтерпретацій тексту Корану і Сунни, так і шляхом формування нових норм, які вже не пов'язувались з Мухамедом. Вони передбачали самостійні правила поведінки і ставали обов'язковими в силу одностайної муфтіїв і муджатахидів. Такий спосіб розвитку норм мусульманського права дістав назву іджтіхад. Правомірність іджми як одного з основних джерел мусульманського права виводиться з вислову Мухамеда: "якщо ви самі не знаєте, спитайте тих, хто знає".
Одним з найбільш спірних джерел мусульманського права, яке викликає неймовірну кількість суперечок між різними течіями, є "кіяс" - рішення правових справ за аналогією. Відповідно до кіясу, правило, встановлене в Корані, Сунні або іджмі може бути застосоване до справи, яка прямо не передбачена в цих джерелах права. Кіяс не тільки дозволив швидко врегулювати нові суспільні відносини, але й сприяв звільненню шаріата в багатьох випадках від теологічних нашарувань.
Похідним від шаріата джерелом - були укази і розпорядження халіфів - фірмани. Потім в інших мусульманських державах з розвитком законодавчої діяльності в якості джерела права стали відігравати все важливішу роль закони - кануни. Фірмани і кануни не могли суперечити принципам шаріату і доповнювали його передусім нормами, що регулювали відносини державної влади з населенням.
В якості допоміжного джерела шаріат також допускав місцеві звичаї, що не ввійшли безпосередньо в мусульманське право в період його становлення, але якщо вони не суперечили його принципам і нормам. При цьому визнавались правові звичаї, які склалися в самому ісламському суспільстві, а також в інших народів, що були підкорені під час арабських завоювань або підданих мусульманському впливу.
Основные черты шариата.
Шариат (мусульманское право) представляет собой свод религиозных и правовых норм, составленный на основе Корана и Сунны, содержащий нормы государственного, наследственного, уголовного и брачно-семейного права. Таким образом шариат - это правовые предписания, неотъемлемые от теологии ислама, тесно связанные с его религиозно-мистическими представлениями. Ислам рассматривает правовые установления как частицу единого божественного закона и порядка. Отсюда велениям и запрещениям, составляющим нормы шариата, также приписываетсябожественное значение.
Тесная связь права с теологией ислама нашла свое выражение в установлении в шариате пяти видов действий мусульманина, которым придавался в равной мере правовой и морально-религиозный смысл:
- обязательные;
- рекомендуемые;
- дозволенные;
- предосудительные, но не влекущие за собой применения наказания;
- запрещенные и подлежащие наказанию.
Основная тенденция шариата - оценка различных жизненных обстоятельств с точки зрения религии. Поэтому не случайно, что одной из особенностей норм, составляющих шариат, является то, что они применяются только к мусульманам и в отношениях между мусульманами. Кодекс шариата подразделяется на три основные части: ибадат (обязанности, относящиеся к религиозному культу), муамалят (чисто юридические нормы) и укубат (система наказаний)
Предписания шариата многочисленны и строги. Они определяют все нормы взаимоотношений человека в семье и обществе, регулируют гражданские правоотношения, порядок разрешения имущественных споров. За нарушение норм шариата предусмотрена очень жесткая система наказаний (достаточно вспомнить публичные казни в Чечне, провозгласившей приверженность шариату).
Как конфессиональное право шариат отличается от канонического права в странах Европы в том отношении, что он регулирует не строго очерченные сферы общественной и церковной жизни, а выступает в качестве всеохватывающей и всеобъемлющей нормативной системы, утвердившейся в целом ряде стран Азии и Африки распространившей свое действие на Среднюю Азию и часть Закавказья, на Северную, частично Восточную и Западную Африку, на ряд стран Юго-Восточной Азии. Однако столь бурное и широкое распространение ислама и шариата повлекло за собой и все большее проявление в нем местных особенностей и различий при толковании отдельных правовых институтов. Так, с утверждением двух главных направлений в исламе соответствующим образом произошел раскол в шариате, где наряду с ортодоксальным направлением (суннизм) возникло и другое направление - шиизм.
И в заключение необходимо сказать, что нормы шариата не утратили свою актуальность и сегодня. В 28 странах, где ислам признан государственной или официальной религией (Иран, Ирак, Кувейт, Марокко, Саудовская Аравия, Пакистан и др.), нормы шариата и сегодня непосредственно регулируют или оказывают существенное влияние на государственное регулирование широкого круга общественных отношений в различных сферах функционирования общества и государства.
Loading...

 
 

Цікаве