WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Релігія в структурі духовних цінностей українського народу, релігія і церква в Україні - Курсова робота

Релігія в структурі духовних цінностей українського народу, релігія і церква в Україні - Курсова робота

соборування, - помазання хворогоосвяченою олією - єлеєм. Згідно з вченням православної церкви, маслосвяття зцілює немощі духовні й тілесні - ті, які є наслідком гріхів. В православ'ї маслосвяття здійснюється над особами старше 7 років, які хворіють тілесними або душевними хворобами (відчай, скорбота тощо).
Таїнство маслосвяття в православній церкві спочатку здійснювалося сімома священиками. Вони запалювали свічки, читали сім молитов про одужання хворого, сім послань апостолів, сім віршів з Євангелія, потім сім раз змазували єлеєм хворого. Тепер цей обряд здійснює один священик, але, як і раніше, збереглися сім прохань за хворого, сім молитов і т. п.
Церковні свята своїми назвами зобов'язані дванадцяти місяцям року і належать до так званих великих свят, які православна церква відзначає урочистими богослужіннями.
Свято Різдво Христове православна церква відносить до числа своїх "двонадесятих свят". Це одне з основних свят християнства. Своїм походженням воно зобов'язане євангельським міфам про дивне народження Іісуса Христа - сина божого і водночас людини.
Міф про народження Христа своїми джерелами сягає у первісні культові дії. У Стародавньому Єгипті, наприклад, 6 січня святкували день народження бога води, рослинності, володаря потойбічного світу - Осіріса, а 25 грудня - день народження стародавнього іранського бога - Мітри. Утверджуючись в різних країнах, свято Різдво Христове вбирало в себе інші обряди і звичаї інших релігій, а також народних свят, набуваючи особливих рис, що відповідали християнським догмам.
До Київської Русі свято прийшло разом з християнством у X ст. і злилося з зимовим старослов'янським святом - святками.
Головне значення в догматичному змісті цього свята церква відводить вченню про народження Іісуса Христа, який з'явився для того щоб взяти на себе людські гріхи і вказати шлях до порятунку.
Хрещення Господнє. Це свято - одне з головних у християнстві. В писаннях, присвячених святу Хрещення, теологи зазначають, що воно було проголошене в пам'ять історичної події - хрещення Іісуса Христа в річці Іордан. Ця подія описується в Євангеліях. На ранній стадії розвитку християнство взагалі не знало обряду хрещення. Про це свідчить те, що в ранній християнській літературі немає жодних згадок про цей обряд. Він запозичений християнством з стародавніх культів. Скроплення водою існувало в багатьох дохристиянських релігіях. Одухотворяючи явища природи, наші далекі пращури одухотворяли й воду - важливе джерело життя людини. Вода вгамовувала спрагу, забезпечувала родючість полів.
У дохристиянських культах важливого значення надавалося обряду "очищення" людини від будь-якої "скверни", "нечисті" за допомогою води. Згідно з стародавніми віруваннями, вода мала очищувальну силу, вона очищала людей від нечистої сили, злих духів, що могли зашкодити людині. Звідси й звичай окроплювати водою новонароджених.
Про здійснення хрещення вперше згадується в християнській літературі кінця І - початку II ст. Однак остаточно хрещення закріпилося лише у другій половині II ст. Тоді ж виникло і свято Хрещення, пов'язане з хрещенням Іісуса Христа в Іордані.
Свято Хрещення завжди було дуже урочистим. Головний його обряд - освячення води, її святили в церкві та ополонках. До ополонки рушав хресний хід, в якому брали участь духовенство, місцева знать, віруючі, відправляли урочисті молебни. Освячення води в храмах та ополонках відбувається і в наші дні.
Свято Хрещення має і другу назву - "богоявлення". Воно проголошене, за словами церковників, як вшанування дивних подій. Нібито під час хрещення Іісуса Христа в Іордані "Бог-отець" засвідчував з неба, і "Бог-дух святий" зійшов у вигляді "голуба".
Стрітення - це слово присвячене міфічному представленню батьками Іісуса Христа свого немовляти богові. Зустріч відбулася у єрусалимському храмі на сороковий день після народження Христа.
Впроваджуючи свято Стрітення, християнська церква намагалася відволікти народ від стародавніх культів. Римляни в лютому святкували "очищення", покаяння, дотримувалися посту, вважаючи, що перед початком весняних польових робіт необхідно "очиститися від гріхів" і нечистої сили відповідними жертвоприношеннями духам і богам. Головний очисний обряд цього свята припадає на 2 лютого, коли люди на чолі з жрецями, озброївшись факелами, виганяли з домівок злих духів зимових холодів і хвороб. Саме 2 (15) лютого християнська церква і заснувала свято Стрітення Господнє, відрахувавши від різдва Христова (25 грудня) 40 днів, необхідних для "очищення" Марії.
Прихильниками православ'я це свято тривалий час не визнавалося. Тільки поступово, шляхом утвердження релігійних уявлень, православна церква спромоглася надати Стрітенню значення свята очищення. Його почали урочисто святкувати, супроводжуючи обов'язковим в цей день хресним ходом. На Русі це свято утвердилося головним чином як церковне, у побуті воно посідало незначне місце. В народній свідомості стрітення знаменувало кінець зими і початок весни. В народі говорили: "На стрітення сонце - на літо, а зима - на мороз"; "Зима з літом зустрічаються".
Вхід Господній в Єрусалим. Це свято має дві назви:
1) офіційно-церковну - вхід Господній в Єрусалим;
2) побутову - вербна неділя.
Вербна неділя - це переддень так званої страсної неділі, яка присвячується "згадкам про страждання Христа". Свято безпосередньо примикає до пасхи і не має постійної календарної дати. В православ'ї воно належить до "двонадесятих свят". В основу свята покладено оповідку про вхід Іісуса Христа зі своїми учнями до Єрусалиму, куди він ішов на страждання і смерть. Похід супроводжувався творінням чудес. За день до входу в Єрусалим, у суботу, Іісус здійснив одне з найбільших див - оживив Лазаря, а в неділю в'їхав до Єрусалиму. Народ радісно зустрічав його кидаючи перед сином божим пальмові гілки. Про появу Христа в єрусалимському храмі розповідає Євангеліє. На Русі ритуальне значення пальмових гілок перенесене на гілки верби, що розпускаються до цього часу і згідно з народним повір'ям захищають від злих духів.
Вознесіння Господнє. Створена євангелістами земна біографія Іісуса Христа завершується описом сцени вознесіння воскреслого після страти Сина Божого на небо. На честь цієї події християнська церква й встановила одне з своїх свят.
Відзначається воно на сороковий день після пасхи і тому постійної дати не має.
Ґрунтуючись на біблійних оповідках, християнські теологи запевняють, що воскресіння Христа відкриває праведникам шлях на небо, до воскресіння після смерті. У "Настольной книге священослужителя" православної церкви записано: "Христос вознісся на небо, як первісток з мертвих, явивши у своїй особі початок спокутуваної і відроджуваної ним людської природи".
Але ще задовго до виникнення християнства міфи про вознесіння на небеса людей, героїв і богів були поширені серед багатьох народів. У дохристиянській міфології серед "вознесених на небеса" - грецький герой
Геракл, засновник
Loading...

 
 

Цікаве