WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Релігійний досвід і наукове знання: історичний контекст й актуальні проблеми взаємодії - Дипломна робота

Релігійний досвід і наукове знання: історичний контекст й актуальні проблеми взаємодії - Дипломна робота

більше обмежена. Щоб теологія була життєвою, здатною до розвитку й удосконалювання, до формування адекватного світогляду, потрібно визнати необхідність її постійного контакту з наукою.
2. Історичний досвід та цивілізаційні особливості взаємин між наукою і релігією (церквою): від стародавніх
часів до сьогодення
Однією з найістотніших характеристик світоглядного знання взагалі (релігійного, філософського тощо) є його принципово історичний характер. Знання як таке необов'язково має бути світоглядним. Світоглядним ми можемо вважати те знання, головна увага якого спрямована на відношення "Людина - Світ", а не просто на даність людини чи світу самих по собі. Саме для такого виду знання історія набуває сутнісного значення, стає одним із визначальних "вимірів" цього знання.
Постійно орієнтована в майбутнє людина водночас глибоко укорінена в минулому, завжди несе його досвід, пам'ять з собою. І головне полягає в тому, що майбутнє (бажання, цілі, плани, та ін.) і минуле, не існуючи наявно, справді становлять невід'ємну частину людської особистості. Зрозуміло, що людина, суспільство в цілому живуть одночасно у всіх трьох часових вимірах -майбутньому (пам'яттю), теперішньому, і майбутньому, об'єднуючи їх у собі в нерозривну часову цінність - історію. Виходячи з такого розуміння варто зазначити, що саме в історичному контексті ми можемо зрозуміти такі світоглядницькі явища - як наука і релігія.[5. с. 18]
В північній Африці, в басейні Нілу, в третьому тисячолітті до н. е. виникло одне з перших класових суспільств - Давньоєгипетська рабовласницька держава, панівною ідеологією якої була релігія. Античні автори вважали жителів долини Нілу найблагочистивими на землі. Довгий час вважалось, що в єгиптян не було скептичного відношення до своєї релігії. Однак науковцями було доведено, що Давньому Єгипті з'являлись твори, в яких ставились під сумнів традиційні вірування.
З самого початку релігія в Єгипті не розмежовувалась з наукою. Жерці одноосібно володіли знанням про навколишній світ. Так наприклад існувала велика кількість математичних (наприклад в математичних папірусах приводяться вирішення таких складних задач, як обчислення об'єму піраміди, визначення площи поверхні півкулі), астрономічних, медичних і інших знань, які були включені в різні види релігійного світогляду. Як свідчать історики, саме на жерцях Древнього Єгипту лежав обов'язок сповіщати про розливи Нілу.[ 11. с.73]
Однак не всі древнє єгипетські знання мали релігійну оболонку. Так наприклад наряду з молдовськими рецептами, заклинаннями, існували і раціональні методи лікування. З десяти відомих основних медичних папірусів найбільше магічних заклинань в Лондонському папірусі №10059, в якому з 61 рецепту 36 магічних. В інших папірусах раціональних прийомів лікування більше.
В Давньому Єгипті в міфологічній формі також поставлене питання про першооснову всього сущого. В Єгипті створення світу відбувається само собою, а не внаслідок волі творця. В главі 17 "Книги мертвих" говориться: "Хто великий Бог, який сам прийшов у буття? Він вода, Він Нун, Отець Богів".
В Древньому Єгипті також відбувається відокремлення права і моралі від релігійних табу. Не дивлячись на те, що єгипетське мистецтво було нерозривно пов'язане з храмами та жерцями, в ньому виникають твори, вільні від релігійного впливу. Досліджуючи нариси та тексти на стінах гробниць, науковці говорять про те, що наряду з релігійними обрядами під час релігійних свят, існували і світські театральні вистави. Що стосується літератури, то тут існує велика кількість релігійних творів, та не менша кількість творів різних світських авторів - дидактичні збірки, казки, повісті, любовна лірика.
Науковці не виключають, що деміфологізація виникла серед жерців. М.А. Коростовцев писав: "...серед єгипетських жерців без сумніву були дуже обдаровані і розумні. З часом вони не могли на розуміти, що між накопиченим емпірично досвідом і чисто релігійним світоглядом виникають протиріччя...". Крім того скептицизм у відношенні до традиційних вірувань міг виникнути і в зв'язку з поборами жерців. Як би то ні було, але час, коли наукове знання було прерогативою релігії, був дійсно часом розквіту наукових знань давніх єгиптян. [25. с.42]
Тепер звернімось до іншої цивілізаційної епохи і культури. Виникнення перших держав, які об'єднали різні племена з їх традиціями, виникнення нових каст, послаблення родоплемених відносин - все це вплинуло на формування невідомого досі самовідчуття людини як індивідуальності. Виникнення перших зародків науки в стародавній Індії можна віднести до середини 1 тисячоліття до н.е..
Відмінна особливість Індійської культури, яка збереглася до сьогодні - кастова організація суспільства. Головними кастами були:
1. Кшатрії - каста військової аристократії;
2. Брахмани - каста жерців;
3. Вайшьї - каста вільних общинників;
4. Шудри - найнижча каста, яка підкорялася іншим кастам, вони не мали права на власність тощо.
Соціальний поділ на касти обумовлювався релігійним вченням. Брахмани, як жерці, значно впливали на суспільство і були носіями освіченості і спеціальних знань.
Найдавнішими пам'ятками індійської літератури є чотири збірки релігійних гімнів - Веди (Рігведа, Яджурведа, Самаведа, Атхарваведа). Вони містять найдавніші релігійно світоглядні вчення про світ, людину та богів.
Коли в силу змін й соціальному житті (виникнення різноманітних релігійних течій тощо) у людини з'являється можливість обирати між строго регламентованим ритуалом та самостійним духовним пошуком відбувається свого роду переоцінка цінностей. Витісняючи "племінну мораль", на перший план все більше висуваються норми і установки індивідуальної моралі. Наряду з професійними жерцями з'являється група духовних вчителів, яка не була спадкоємниць кою, а набиралась з різних прошарків суспільства. Вони були відомі як Шрамани -аскети-праведники. На противагу традиційним релігійним вченням, вони не визнавали варнових, вікових статтєвих та інших обмежень. Шраманом міг стати кожний - від правителя, до слуги, який втік від жорстокості хазяїна. [25 с.58]
Для шраманського світогляду характерний антиспекулятивний характер, тобто недовіра до знання, що побудоване на умовиводах, прагнення до чуттєвої наочності та досвідному переживанню істини. Також характерним було заперечення соціального устрою, освяченого ведами. Однак в цілому релігійна індійська культура до глибини пронизана релігійними мотивами, що обумовлюють все життя індусів.
Щодо світоглядної специфіки Стародавнього Китаю, то перш за все важливо зауважити, що основу релігії епохи раннєкласового чжоуського суспільства була віра в Небо - верховне божество, майже антропоморфне, і Волю Неба - всеохоплюючу свідому силу. При чому воля неба мислилась як морально-етичне
Loading...

 
 

Цікаве