WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Релігійний досвід і наукове знання: історичний контекст й актуальні проблеми взаємодії - Дипломна робота

Релігійний досвід і наукове знання: історичний контекст й актуальні проблеми взаємодії - Дипломна робота

створеного. Так Бог, створивши світ, людину, постійно творить (але вже через саму людину). Деякі релігійні люди говорять, що прогрес є ні що інше, як акт діяльності Бога.
По-друге, спільним для всіх релігій є віра в ідеальний світ (пантеон богів, янголи, біси тощо). Ставлення до цього світу в кожній релігії є неоднозначним, але поклоніння і обожнення ідеального світу є обов'язковим фактично в кожній релігії.
Саме тут логічно було б перейти до обговорення власне картин світу, порівняння релігійної картини світу з науковою. Так склалося історично, що на теренах нашої держави традиційною релігією є християнство; крім того, християнство сповідують більшість найрозвинутіших (в науковому розумінні) країн світу. Тому на мою думку важливо розглянути саме християнську картинусвіту і порівняти її з картиною світу науковою.
У рамках перших двох напрямків у трактуванні біблійної картини виникнення світу, представники яких у тому чи іншому ступені вважають її такою, що відбиває реальність, даються найрізноманітніші тлумачення "днів" творіння.
А. Хайярд пропонує наступну класифікацію сучасних богословських інтерпретацій біблійних "днів" творіння Богом світу.
1) Буквальні дні творіння.
2) Буквальні дні ре-творіння.
3) "Дні", розглянуті як геологічні епохи.
4) Переривчасті дні творіння, тобто біблійна 24-годинна доба - дні, коли Бог починав нові фази своєї творчої діяльності, розділені тривалими періодами реалізації того, що було розпочате в ці дні
5) Біблійні "дні" - дні не творення, а божого одкровення. Вони позначають час, коли бог відкривав Мойсею те, що він зробив.
Розглянемо докладніше деякі із цих концепцій. Богослови і дослідники Біблії звертають увагу на те, що навіть сама біблія обумовлює допустимість різноманітних трактувань поняття "день" і надає можливість значно розширити "вікові" рамки нашого світу.
Як відзначає, наприклад, А. Хайярд, у Біблії єврейське слово "іом" використовується, принаймні, у трьох значеннях:
"Назвав Бог світло вдень, а тьму ніччю"
"І був вечір і був ранок: день один" (Бут. 1:4,5)
"У день, коли Господь бог створив землю й небо" (Бут.2:4)
Очевидно, уважає А. Хайярд, тривалість цих днів істотно різна:
12 годин
24 години
цілий період творіння
- У той же час ряд богословів і сьогодні роблять активні спроби довести справедливість тверджень про буквальні "дні" творіння на основі сконструйованих ними своєрідних науково-теологічних концепцій.
Так, А. Кастанс наполягає на існуванні переривчастості між старим світом і світом сучасним. Творіння старого світу потребувало тривалої творчої діяльності Бога. Однак, коли світ був уже створений і навіть пішов період холоднокровних рептилій, відбулася грандіозна катастрофа, що повністю зруйнувала той світ.
Сучасний же світ - це результат ре-творіння, що велося Богом уже в прискореному темпі, тому що було коротким викладом того, що він уже зробив раніше. Світ створювався таким, яким ми його спостерігаємо сьогодні і про який ми маємо відомості з геологічних, палеонтологічних і інших джерел - у горах уже були копалини, ґрунт був багатий на гниючи рослини, підготовлений для родючості й уже мав у собі зерна, тварини створювалися в їхньому сучасному вигляді без предтеч.
Цей процес ре-утвору зайняв у Бога, на думку А. Кастанса, усього шість буквальних днів. При цьому він звертає увагу на те, що Бог міг відновити світ і миттєво, але він захотів показати людині етапи своєї діяльності по підготовці Землі для його появи, щоб у такий спосіб збагатити його знанням і досвідом.
Ця теорія А. Кастанса, звичайно, найвищою мірою оригінальна, але вона перебуває в повному протиріччі з науковими даними про історію Землі й життя на ній - немає ніяких свідчень порівняно недавньої глобальної катастрофи, на яку він спирається у своїх міркуваннях.
Крім того, за свідченням А. Хайярда, і теологічно ця концепція досить сумнівна, тому що вона абсолютно не підкріплюється Писанням. До речі, те ж саме, на його думку, можна сказати й про четвертий і п'ятий варіанти інтерпретацій "днів" творіння - у Біблії немає ніякої інформації, що підтверджує справедливість цих трактувань.[ 19 с.42]
Іван Франко в своїй книзі "Створення світу", приводить положення, виходячи з яких, як він вважає, можна побачити, що дні утвору повинні визначати більше довгий проміжок часу, чим наша доба:
- тоді ще не було сонця (воно створене тільки на четвертий "день"), і тому не можна говорити ні про день, ні про ніч;
- положення, що Бог відпочивав на сьомий "день", можна приймати тільки, якщо ми припускаємо, що на восьмий "день" він продовжив свою роботу;
- наявність копалин, які свідчать про існування тваринного й рослинного життя мільйони років тому.[ 32 с. 58 - 59]
Крім того, посилаючись на дані сучасної астрономії, і, зокрема, на те, що багато зірок віддалені від нас на мільйони світлових років, і світло від них, що ми бачимо, почало свою "подорож" мільйони років тому. Тому слід погодитись, що "зоряне небо, дійсно, повинне бути дуже старим".
Тепер варто розглянути наукову картину світу. В сучасній науці існує дуже багато різноманітніших теорій походження всесвіту, але найбільш популярною є теорія вселенського вибуху.
Приблизно 15 млрд. років відокремлює нашу епоху від початку процесу розширення Вселеної, коли весь спостережуваний нами Всесвіт був стислий у "точку", у мільярди раз меншу шпилькової голівки. Якщо вірити математичним розрахункам, то на початку розширення радіус Всесвіту і зовсім дорівнював нулю, а його щільність дорівнювала нескінченності. Цей початковий стан називається сингулярністю - крапковий об'єм з нескінченною щільністю. Відомі закони фізики в сингулярності не працюють. Більше того, немає впевненості, що наука коли-небудь пізнає й пояснить такі стани. Тому якщо сингулярність і є початковим найпростішим станом нашого Всесвіту, що розширюється, то наука не має про нього інформацію.
У стані сингулярності кривизна простору й часу стає нескінченною, самі ці поняття втрачають зміст. Іде не просто замикання просторово-часового континуума, як це виходить із загальної теорії відносності, а його повне руйнування. Щоправда, поняття й висновки загальної теорії відносності застосовні лише до певних меж - масштабу порядку 10-33 см. Далі йде область, у якій діють зовсім інші закони. Але якщо вважати, що початкова стадія розширення Всесвіту є областю, у якій панують квантові процеси, то вони повинні підкорятися принципу невизначеності Гейзенберга, відповідно до якого речовину неможливо стягти в одну точку. Тоді виходить, що ніякої сингулярності в минулому не було й речовина в початковому стані мала певну щільність і розміри. за деякими підрахунками, якщо вся речовина спостережуваного Всесвіту, що оцінюється приблизно в 1061 г,
Loading...

 
 

Цікаве