WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Релігійний досвід і наукове знання: історичний контекст й актуальні проблеми взаємодії - Дипломна робота

Релігійний досвід і наукове знання: історичний контекст й актуальні проблеми взаємодії - Дипломна робота

філософії об'єднує розуміння ролі філософії в історії людства і в розвитку світової культури. Вони вважали, що філософія покликана критично самопізнати людську життєдіяльність, зробили предметом спеціального філософського дослідження людську історію і людську сутність. З їхньої точки зору, філософія, живлячись науками, орієнтуючись на науки, має будувати себе як науку гуманістичної спрямованості. німецька класика виробила певні загальні принципи підходу до проблеми історичного розвитку, запропонувавши досліджувати його науково-теоретичними засобами і виділивши деякі його загальні закономірності. Розглядаючи проблеми людини, німецька класична філософія концентрує увагу навколо принципу свободи та інших гуманістичних цінностей. Враховуючи ці основні риси німецької класичної філософії, можна виділити також і основні проблеми, дослідження яких перебуває в центрі уваги цього періоду розвитку світової філософії: проблема науковості філософії, онтології, гносеології, філософської антропології, філософії історії, філософії права, філософії релігії, етики, естетики і т.д. [5 с. 124]
Німецька класична філософія заклала підвалини, на яких базуються майже всі подальші наукові дослідження. Подальший розвиток науки характеризується матеріалістичним поглядом на світ та людину. Релігія відсувається наукою на другий план. Можна навіть говорити про те, що релігія як явище, для пристосування свого вчення до вимог часу починає узгоджувати власний погляд на світ з поглядом науковим. Так наприклад деякі священнослужителі приймаючи докази науковців щодо розвитку землі та життя на ній, говорять, що з позицій релігії це можливо, оскільки можна трактувати дні творіння землі як епохи.
Дійсно, релігія і наука за певних обставин можуть поставати як чинники взаємної еволюції. Перші наукові пошуки були обумовлені прагненням релігії зміцнити свої позиції в умовах зростаючого розвитку інтелектуальних характеристик індивіда і суспільства в цілому. Навіть тоді, колилюдина починає шукати певних раціоналістичних пояснень світобудови, релігія все ж таки відіграє роль "плацдарму", точки опори, з якої починаються всі дослідження. В силу своєї специфіки релігія завжди догматизує свої ідеологічні надбання і надає їм характеристику "передвічних істин". Однак, коли наука постає як альтернатива релігії, привносячи деякі інновації в систему науково-міфологічного знання, релігія починає запозичувати їх (але лише за умови, що це не приносить шкоди релігійному вченню, а навпаки сприяє зміцненню її позицій). Запозичені релігією в своїй епохи недосконалі істини з часом органічно вплітались в сутність релігійних уявлень, ідей, концепцій, віровчень. [3 с.124]
З часом релігія і наука настільки розмежовуються, що починають вважатись різними площинами світоглядної діяльності людини. Але сьогодні дуже багато говориться про взаємодію релігії та науки. Так, наприклад, Папа Римський Павел 6, звертаючись до членів папської Академії наук, говорив: "В інтересах католицької Церкви, і в певній мірі необхідно зробити тісніше стосунки Церкви з сучасним світом науки. Скажімо навіть, що ними керує переконаність в тому, що наша релігія не тільки не чинить ніяких перешкод вивченню природи, але може навіть не виходячи за межі власної сфери діяльності допомагати науковому дослідженню, прославляти його результати... Там де проводяться досліди, є відкриття, зростання знань, там, з одного боку, розвиваються людські можливості, з іншого боку - туди проникає справа Бога і отримують можливість використання ресурси, які вона містить..." [16 с. 29.]
В наукових публікаціях деяких вчених ми можемо зустріти свідчення їх прихильності до релігії. Однак, якщо говорити за "віруючих" вчених, то важливо зауважити, що вони шукали природне пояснення а не підтвердження релігійних догматів. Для таких вчених Бог розумівся постфактум для тлумачення наукового відкриття, досягнутого раціональним шляхом.[ 26 с. 10-13]
3. Релігія і наука в світлі сучасних духовно -
цивілізаційних процесів: тенденції, суперечності,
перспективи
Ще не так давно, в радянському суспільстві, повністю заперечувалась можливість позитивного ставлення до релігії. За відкрите сповідання будь-якого релігійного вчення, людина не могла отримати повноцінної вищої освіти [18 с. 279], зайняти керівні посади тощо. Взагалі, така людина повністю обмежувалась в своїх правах. З одного боку це було викликано упередженим ставленням до релігії і неуцтвом політичних сил з іншого.
Обов'язковим предметом в освіті того часу був науковий атеїзм, який пропагував критичне ставлення до релігії і її прихильників, атеїстичний погляд на світ тощо. Будь-яке позитивне згадування релігії в аудиторії обов'язково супроводжувалось її різкою негативною оцінкою. [ 18 с.271]
Сьогодні, в так званому пострадянському суспільстві складається інша ситуація. Не лише релігійні діячи, але і багато світських авторів наголошують, що лише віра в Бога здатна забезпечити духовне відродження суспільства. Релігія все більше входить в наше життя. Відкриття будь-яких закладів супроводжується обрядом "освячення", Політики "позують" перед відеокамерами та фотоапаратами в Церквах (при чому відбувається це, зазвичай, напередодні передвиборчої компанії), мало не на кожному кроці можна зустріти проповідника тої чи іншої деномінації, на книжкових полицях з'являються книжки релігійного змісту, які проповідують не лише вчення традиційних релігій, а й окультизм та теософію. Відбувається швидке зростання чисельності нетрадиційних Церков. Законодавство України наголошує на тому, що свобода совісті є невід'ємною константою нашого життя в суспільстві. Однак, поряд з тим, православні (за календарем) свята проголошуються державними святами поліконфесійної України.
Напевно всі погодяться, що багато помилок у рішенні релігійних питань, держава робить через необізнаність, і тому релігія, як світоглядний феномен має стати об'єктом ціленаправленого вивчення. Крім того, передача знання як універсального досвіду життя - необхідна умова життєздатності суспільства. Саме тому, правлячі сили завжди контролювали обсяг і зміст знання, яке люди отримували у навчальних закладах. Так, в епоху середньовіччя центральним пізнавальним постулатом було поняття Бога, з яким співставлялись всі культурні цінності. А вже в епоху Відродження відзначається процес секуляризації суспільства, який починає еволюціонувати, і вже на початку ХХ сторіччя уявлення про домінування розуму, який розкриває "неповноцінність віри", отримує розповсюдження серед філософів-натуралістів.[ 18 с. 266]
"Релігійна" та "релігієзнавча" освіта.
Релігійна освіта - це навчальний процес, зорієнтований на передачу реципієнту певного обсягу релігійної інформації з метою підвищення рівня його релігійної освіченості, формування навиків
Loading...

 
 

Цікаве