WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Релігійні права. Законодавство України, яке регулює правовідносини у сфері здійснення релігійних прав - Реферат

Релігійні права. Законодавство України, яке регулює правовідносини у сфері здійснення релігійних прав - Реферат


Реферат з релігієзнавства
Релігійні права. Законодавство України, яке регулює правовідносини у сфері здійснення релігійних прав
1. Релігійні права, визначення поняття та з'ясування змісту відповідно до національного законодавства та міжнародно-правових актів.
2. Юридичні гарантії реалізації релігійних прав:
a. Акти;
b. Органи.
3. Межі здійснення релігійних прав. Взаємовідносини держави і церкви.
4. Релігійні права з точки зору віровчень різних релігій.
1. Релігійні права, визначення поняття та з'ясування змісту відповідно до національного законодавства та міжнародно-правових актів.
Відповідно до ст. 18 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 р. "кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії, це право включає свободу міняти свою релігію чи переконання та свободу сповідувати свою релігію чи переконання як одноосібно, так і разом з іншими, публічно приватно в ученні, богослужінні, в виконанні релігійних і ритуальних порядків". Подібне виначення містять декілька інших міжнародно-правових актів, наприклад ст. 9 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 1 Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань тощо.
Якщо говорити про національне законодавство, то Конституція України у статті 35 визначає, що "кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність."
Тоді як Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року дає наступне визначення релігійних прав: "Кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Як бачимо між положеннями Конституції та Закону є деякі розбіжності, які слід усунути шляхом внесення змін до Закону. Йдеться про термін "свобода світогляду і віросповідання", який вживає Конституція, мусить бути введений у Закон замість "свобода совісті", а також гарантування релігійних прав кожному, а не лише громадянам України.
Щож стосується з'ясування змісту релігійних прав, то за основу можна взяти ст. 6 Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань, за якою право на свободу думки, совісті, релігії або переконань включає зокрема і такі свободи:
а. Відправляти культи чи збиратися у зв'язку з релігією або переконаннями і створювати і утримувати місця для цієї мети;
б. Створювати і утримувати відповідні благодійні або гуманітарні установи;
в. Виробляти, набувати та використовувати у відповіднму обсязі необхідні предмети і матеріали, пов'язані з релігійними обрядами або звичаями чи переконаннями ;
г. Писати, випускати та розповсюджувати відповідні публікації у цих галузях;
д. Вести викладання з питань релігії або переконаннь у місцях, що підходять для цієї мети;
е. Клопотатися про отримання і отримувати від окремих осіб та організацій добровільні та фінансові пожертви;
є. Готувати, призначати, обирати або призначати за правом успадковування відповідних керівників відповідно до потреб та норм тієї чи іншої релігії або переконань;
ж. Дотримуватися днів відпочинку та відзначати свята та відправляти обряди у відповідності з приписами релігії чи переконань;
з. Встановлювати і підтримувати зв'язки з окремими особами та громадами в галузі релігії та переконань на національному та міжнаціональному рівнях.
Національне законодавство встановлює низку інших умов та засобів, з яких складаються можливості людини для забезпечення релігійних потреб людини, наприклад, Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" говорить, що "Батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії" тощо.
2. Юридичні гарантії реалізації релігійних прав.
Але зведення прав людини до офіційного проголошення розраховано на ідеальне суспільство, в якому ніхто не порушує чужих прав. Але в реальному світі завжди залишається актуальною проблема підтримки прав системою практичних, в тому числі юридичних заходів, тобто встановлення юридичних гарантій реалізації прав.
Є такі види гарантій реалізації релігійних прав як акти і органи.
а. Акти. Цей вид гарантій складається з міжнародних актів та національного законодавства. До міжнародних актів належать закрема такі, як Загальна декларація прав людини (ст. 18, 29), Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань, Європейська конвенція з прав людини і основних свобод (ст. 9), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ст.ст. 18, 19, 20, 27), Підсумковий акт наради з безпеки та співробітництва в Європі (п.а, VІІ), Підсумковий документ віденської зустрічі представників держав-учасників Наради з безпеки і співробітництва в Європі (п.п. 16-18) тощо. Щодо національного законодавства, то релігійні права гарантуються Конституцією України (ст. 35), Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 16 червня 1992 року, Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу" від 12 грудня 1991 року (ст.ст. 1, 2, 5, 13, 28), Законом України "Про освіту" від 23 травня 1991 року (ст. 8), Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 28 березня 1992 року, Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р., Цивільним процесуальним кодексом України від 18.07.1963 р., Кримінальним кодексом України від 05.09.2001 р. (ст.ст. 178-181), Кримінально-процесуальним кодексом України від 28.12.1960 р. (п.1 ч.1 ст. 69), та низкою інших законів і підзаконних нормативних актів.
Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" є основним нормативним актом, який розкриває зміст релігійних прав і встановлює гарантії їх реалізації. Зокрема, у ст. 3 він зазначає, що ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або
Loading...

 
 

Цікаве