WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Теоретичні проблеми релігієзнавства - Реферат

Теоретичні проблеми релігієзнавства - Реферат

із прагнення людини з'ясувати ті зовнішні сили - природні чи соціальні, які панують над нею в її соціальному житті. Розвивалася вона від фетишитських і анімістичних уявлень до демонологічних вірувань, політеїзму і монотеїзму. Але при такому ході мислення надприроднє виступає не більше як ідея, тобто щось абстраговане від світу. Відтак заперечується реальна неаявність у бтті як людей, так і всього Всесвіту якогось Вищого Начала, Абсолютної реальності, що лежить поза світом явищ, утримує світовий процес, пов'язує всі його ланки і відкривається кожному через внутрішнє відчуття його присутності, особливе переживання Священного. Саме з останнім, а воно виражається в різному містичному сприйнятті і відмінних рівнях богопізнання, пов'язане історичне розмаїття релігій, етапи їх розвитку і форми їх вияву. Особливістю релігії є те, що в ній відображаються не якісь зовнішні щодо людини сили, а такий її особистісний стан, який можна назвати станом самовизначення у світі, здобуття людиною самої себе. Будь-яку систему характеризує віра в трансцедентне і система зв'язків з ним. З огляду на це, особливістю релігії є те, що вона виступає в ролі засобу позалогічного освоєння людиною своєї причетності до процесів, що відбуваються у Всесвіті, знаходяться під впливом якихось Вищих Сил і не піддаються логічному аналізу.
Релігійна віра - це віра в надприроднє, яка характеризується такими ознаками:
1. наявність у свідомості уявлень про надприродне, але віру в реальне існування надприродного.
2. проявляється в емоційній формі, тобто обов'язково викликає релігійні почуття;
3. включає переконання в існуванні особливих двобічних стосунків між людиною і надприроднім.
Релігійний культ - (лат. сultus - догляд, шанування) - сукупність символічних дій, з допомогою яких віруюча людина вступає в контакт з надприроднім (обряди, ритуали, жертвоприношення, таїнства, богослуження, містерії, пости, молитви).
Релігійний обряд - сукупність символічних індивідуальних чи колективних дій віруючих, яка об'єднує їхні релігійні уявлення і спрямована на встановлення двобічних відносин між людиною та надприродніми об'єктами. Віруючі виходять з того, що релігійні обряди можуть надприроднім чином впливати на процеси і явища довкілля, служити формою зв'язку з Богом. Складною є система обрядових дій у сучасних світових релігіях. Центральне місце в ній належить богослужінню. Релігійні обряди виконуються як в культовому приміщенні, так і поза ним. Характеризуються обов'язковою точністю відтворення всіх елементів. Саме релігійні обряди є найбільш консервативним елементом будь-якого релігійного комплексу. Кожна релігійна система має свої специфічні обряди, що враховують особливості того чи іншого віросповідання.
Релігійне віровчення - зафіксоване засобами культури (текст, "закон", догматичні визначення, символіка та ін.) концептуальна система релігійних поглядів та ідей про світ, смисл життя, засоби та способи його реалізації, головним з яких є усвідомлення взаємовідносин з вищими силами (Богом), що визначає релігійну діяльність тої чи іншої конфесії
Віросповідання - приналежність до будь-якої релігії, церкви, деномінації, релігійного об'єднання, які мають своє розроблене віровчення, культ і стійку організаційну структуру.
Конфесія - (від лат. визнання, сповідь) приналежність до будь-якої церкви, релігійної організації, яка має своє віровчення, культову практику та організаційну структуру. Конфесією іноді називають віросповідання. Таке ототожнення є неправомірне. В Україні, є три православні церкви, які належать до одного віросповідання, але до різних конфесій.
Адепт - втаємничений в будь-які учення і таємні культи, ревний послідовник культу.
Церква - самостійна релігійна організація, об'єднання віруючих певного віросповідання для задоволення релігійних потреб відповідно до встановлених канонічних правил.
- 1. тип релігійних організацій, що складався в ході розвитку того чи іншого віровчення як засіб регламентації відносин в середині релігійних спільнот та їх зв'язків зі світськими групами і організаціями, передусім державними. Хараетерними атрибутами Ц. Є наявність спільного віровчення і розробленої догматики (наприк. Символ віри), релігійна діяльність (культова і позакультова), система управління, заснована, як правило, на ієрархічному принципі і авторитаризмі. В багатьох Ц. встановлено поділ їх членів на духовенство і мирян, що знаходить вияв в організаціній структурі. Всередині Ц. відносини будуються на основі норм канонічного права, вимог релігійної моралі, існуючих зразків поведінки і санкцій;
- християнська культова споруда з вівтарем і приміщенням для проведення богослуження.
Секта релігійна - організація або група осіб, які замкнулися в своїх у своїх інтересах (в тому числі і культових), що не співпадають з інтересами суспільства, байдужі або суперечать їм.
- (від лат. - вчення напрям) загальна назва різних течій та об'єднань віруючих, як склалися як опозиція до пануючого в тій чи іншій країні релігійного напряму. Їм притаманне специфічне витлумачення традиційних догматів пануючого або найбільш поширеноговіровчення, відмова від традиційних обрядів, проповідь вийнятковості своєї релігійної доктрини, "істинного шляху спасіння" сектантська громада є відоосбленим об'єданням зі своєю психологією і способом життя. Єдність її закріплюється суворою дисципліною, індивідуальним членством. Для окремих сект характерна крайня нетерпимість щодо інакомислячих, ворожість до світської освіти, войовничість, фанатичне священство.
Синкретизм релігійний - (від грец. - з'єднання) органічне чи еклектичне поєднання кількох релігійних систем. Найчастіше виникає при поширені одного релігійного вчення на території з традиційно іншим вченням. Певне накопичення нових елементів в обрядово-культовій сфері та, в незначній мірі, у віровченні традиційної рілігії на певному етапі розвитку релігійного синкретизму може призвести до виникнення нового релігійного напрямку. Саме релігійний синкретизм є основою виникнення сучасних неорелігійних течій.
Екуменічний рух - (від лат. - заселена земля, світ) рух до об'єднання християнських церко. Основне завдання - виробити доктрину щодо суті та умов єдності християнських церков.
4. Структура релігії. Релігійні уявлення, релігійна свідомість, релігійний культ, релігійна організація як елементи структури релігії. Абсолютна, абсурдна, парадоксальна віра.
Структура релігії:
1. релігійні уявлення - відчуття, за допомогою яких людина сприймає надприроднє: політеїстичні, монотеїстичні, генотеїстичні, пантеїстичні, деїстичні;
2. релігійна свідомість - двох рівнів:
a. релігійна психологія - це сукупність властивих масі віруючих уявлень, почуттів, настроїв, звичок, традицій, пов'язаних з певною системою релігійних ідей;
b. релігійна ідеологія - це більш чи менш струнка система ідей, розробкою та пропагандою яких займаються релігійні організації, професійні богослови та служителі культу.
3. релігійний культ;
4. релігійні організації - об'єднання послідовників тієї чи іншої релігії, що виникають на основі спільності вірувань та обрядів (церква, секта, деномінація)
5. релігійна діяльність - особлива форма відношення людини до світу, в основі якої знаходиться віровчення. Участь людини в релігійній діяльності виражається у засвоєнні релігійної істини і у відображенні її на людських знаннях, почуттях та дільності, або релігійна дільність релігійних організацій - вид духовно-практичної діяльності релігійної організації, яка спрямована на проведення релігійного культу в вигляді обрядів і богослужень, організацію релігійного навчання і виховання, поширення свого віровчення.
Види віри:
1. Абсолютна - віра, яка не знає жодного сумніву (Авраамова віра);
2. Абсурдна віра - досягається шляхом подолання сумніву;
3. Парадоксальна віра - демонстрація віри.
Loading...

 
 

Цікаве