WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Християнська церква у Візантії в iv-vii ст - Реферат

Християнська церква у Візантії в iv-vii ст - Реферат

літургики і догматики. Проте Юстиніан, як жоден інший імператор, надав церкві велику кількість пільг і привілеїв. Було заборонено відчуджувати майно церкви. Церковні громади наділялися правами юридичних осіб, церкви могли успадковувати майно віруючих, духовенство отримало особливу юрисдикцію,єретичні рухи переслідувались державною владою.
Яскравим виявом цезарепапізмом Юстиніана стало скликання V Вселенського собору. За допомогою цього собору імператор намагався примирити ортодоксів та монофіситів, тобто центр імперії з її багатими східними провінціями - Єгиптом, Сирією. Для цього він наклав анафему на особу і твори Феодора Мопсуетського, деякі твори Феодорита та лист Іви до Марія Перса. Ці твори викликали найгострішу критику з боку монофіситів. Указ із анафемою василевс примушував підписати усе вище ортодоксальне духовенство, у тому числі патріархів і папу. Папа Вигилій писав до константинопольського патріарха Євтихія, що імператор прислав грамоту і просить дати відповідь відносно трьох глав.1
Східні патріархи, хоча не з великим бажанням, підписали. Константинопольський патріарх Ника погодився підписати указ з умовою, що визнає свій підпис недійсним, коли указ не підпише римський єпископ. Антіохійський патріарх Єфрем і ієрусалимський Петро поставили свої підписи тільки під загрозою втрати патріарших престолів.
______________________
1. Деяния Вселенських соборов. - Т.З. - С.305.
Зважаючи на те, що ненависні монофіситам три глави були визнані Халкидонським собором, західна церква виступила проти указу. "Не можна відкидати і перемінювати рішення древніх отців, які збиралися у Халкидоні".1 Щоб подолати опір західної церкви Юстиніан викликав її керівника папу Вигилія у 547 р. в Константинополь. Але тільки приїхавши, папа відлучив на чотири місяці константинопольського патріарха від церкви за підписання указу проти трьох глав. Та і він сам через деякий час під тиском імператора підписав указ. Західне духовенство відлучило папу від церкви, поки він не покається, а він був оголошений відступником. Бачучи осуд Заходу, папа відмовився під різними причинами брати участь у роботі V Вселенського II Константинопольського собору. За його прикладом від участі в соборі відмовились інші західні єпископи.
Відкриття собору відбулося без папи, хоча він продовжував перебувати у Константинополі. У засіданнях собору взяло участь 150 єпископів, а його роботою керував Євтихій, константинопольський патріарх. Результатом роботи собору було осудження трьох глав: "... Анафемствуємо вищевказані три глави,... і їхніх захисників, і тих, що писали чи пишуть на їхній захист, чи насмілюються називати їх православними. "2
Наступники Юстиніана І - Юстин II і Тиверій дотримувалися орієнтації на ортодоксальну церкву, а їхня політика широкого переслідування монофіситів остаточно відвернула східні провінції Візантійської імперії від столиці.
Єресь монофелітства виникла з монофіситства. Ідеї монофелітства існували і до VII ст., але найбільшого розвитку досягли у часи правління імператора Іраклія. Розуміючи, що досягнути політичної єдності Візантії
_______________________________________
1. Цит. за: Лебедев А.П. Вселенские собори VI, VII й VIII веков.
2. Деяния Вселенських соборов. - Т.З. - С.462.
можливо лише поряд з релігійним єдинством, Іраклій вбачав у монофелітстві компромісне вчення між православ'ям і монофіситизмом. Коли монофісти стверджували, що в Ісусі Христі існує лише одна божественна природа, а православні - що дві, Божа і людська, то монофеліти визнавали дві природи, але одну божественну волю. Прихильником Іраклія, поряд з константинопольським патріархом Сергієм був монофіситський митрополит Колхіди Кир, який з допомогою василевса у 633 р. став патріархом Александрії. На той час у Єгипті проживало 300 тисяч православних і більше 5 мільйонів монофіситів. Більшість монофіситського духовенства і віруючих прийняли Символ Віри, виданий патріархом Киром. Все духовенство і державні сановники на знак підтримки нового віровчення прийняли причастя з рук Кира. А православні назвали монофелітство "зрадою вірі". Намагаючись притягнути на свою сторону Західну церкву патріарх Константинополя Сергій написав до папи Гонорія, який не надто розбирався в богословських тонкощах, визнав вчення про єдину божественну волю. Щоб припинити суперечки Іраклій видав закон про заборону диспутів про кількість воль у Ісуса Христа, але незважаючи на нього суперечки не затихали протягом усього правління Іраклія. Головними супротивниками монофелітства були на Сході ієрусалимський патріарх Софроній, а на Заході - колишній секретар імператора Максим, який став монахом.
Наступник Іраклія Констант II продовжував підтримувати монофелітів і чинити утиски ортодоксам. У 648 р. він видав закон, за яким за участь у суперечках про волі і природи Христа винні переслідувалися державою. Коли порушником цього закону був клірик, йому загрожувало церковне відлучення, якщо багата людина - конфіскація майна, якщо бідна - тілесні покарання і заслання.
Велику роль у боротьбі з монофелітством відіграли західні ієрархи, а особливо римські єпископи. У часи правління папи Мартина І резиденція римських понтифіків була оплотом борців проти цієї єресі. Займаючи ортодоксальну позицію Мартин не отримав імператорського підтвердження на папський престол. Тільки ставши папою, він скликав помісний Лотеранський собор за участю 105 ортодоксальних єпископів. Собор піддав анафемі єресь та її прибічників з числа духовенства і засудив закони Іраклія та Константа II про заборону релігійних суперечок, бо у них, мовляв, всі вислови святих отців повністю паралізовані нечестивими речами єретиків.1
Присланий для упокорення папи Равенський екзарх Олімпій підтримав Мартина І, пішовши проти василевса. Але присланий наступний екзарх Феодор Калліоп арештував папу і відправив його до Константинополя. Там його було звинувачено у політичних злочинах і засуджено до страти, яку пізніше за проханням константинопольського патріарха Пірра було замінено на заслання у Херсонес у Криму, де він і помер у 655 р. Наступний римський папа Віталіон боячись, що його спіткає доля Мартина, підкорився Константу.
Через те, що східні провінції, які були оплотом монофіситів і монофелітів, були завойовані у Візантії арабським халіфатом, ці єресі почали втрачати свою силу в імперії. Константин IV Погонат скликав VI Вселенський собор у Константинополі для засудження монофелітства. На територіях, які залишилися під владою Візантії, населення дотримувалося ортодоксального християнства, тому монофелітство стало непотрібним імператору. Воно було засуджене: "... Зійшло світло православ'я, пітьма облуди пала з очей."2
______________________________
1 . Бородин О.Р. Церковно-политическая борьба в Византии и "дело" папы римского Мартина І
2 . Очерки по истории Византии. - С.55.
Loading...

 
 

Цікаве