WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Конфесійний чинник в українсько-російських стосунках - Реферат

Конфесійний чинник в українсько-російських стосунках - Реферат

до контактів з установами світської культури, науковими, творчими, суспільними, благодійницькими, виробничими, підприємницькими та іншими організаціями;
" необхідність розвитку церковних засобів масової інформації та активізація співробітництва зі світськими пресою, радіо і телебаченням.
Щодо взаємин між Церквою і державою. На одному з останніх засідань Ради з питань взаємодії з релігійними об'єднаннями при Президенті РФ прихильники створення загальнодержавного відомства у справах релігій зазнали поразки. Представники Церков виступили проти повернення до становища, яке існувало в недалекому минулому, коли державні органи втручалися у внутрішнє життя релігійних громад.
На думку А. Красикова (одного з відомих громадсько-релігійних діячів Росії), прийняття Державною Думою РФ федерального закону "О свободе совести и религиозных объединениях" звело в один табір політиків радянської орієнтації та представників "націонал-православної" течії - тих, хто прагне жити в ізоляції від зовнішнього світу. Саме в пошуках нової ідеології, спроможної повернути країну до офіційного однодумства, перші вирішили використати для досягнення цієї мети православ'я. Другі розраховують мати при цьому максимум привілеїв, а в перспективі - поховати свободу совісті і всупереч офіційній позиції церковного керівництва утвердити панування однієї державної релігії. Відмова ж по суті від юридичної рівності релігійних об'єднань у Російській Федерації неможлива без перегляду Конституції, Цивільного та Кримінального кодексів РФ, а також мінімум трьох десятків чинних федеральних законів.
Інші християнські конфесії менш поширені в Росії і порівняно з РПЦ на сьогодні їх вплив на громадсько-політичне життя країни поки що залишається обмеженим.
1.2. В мусульманському середовищі
Іслам (релігія, що спирається на принцип покірності Богу) у світі на сьогодні налічує понад 1 млрд прихильників.
Вплив ісламу на політичне життя обумовлюється тим, що мусульманське населення (люди, що сповідують іслам) в 35 країнах світу становить більшість, та ще у 18 країнах - впливову меншість. У багатьох країнах іслам оголошено державною релігією. Іслам в очах віруючих - не просто релігійна система, а спосіб життя.
Специфікою ісламу є злиття духовного та світського начал, політичної, адміністративної і релігійної влади.
Злиття світського та духовного начал у єдине ціле сприяло, з одного боку, абсолютизації релігійного авторитету і, з другого, - приниженню значення адміністративно-бюрократичної ієрархії.
Високий ступінь політизації був властивий ісламу на всіх етапах його розвитку. Нині це відбивається як у значно більшій, ніж раніше, спроможності внутрішньої адаптації його до сучасних умов у країнах з мусульманським населенням, так і в значно інтенсивнішому використанні ісламу з боку різних політичних партій та груп, які часто звертаються до релігії як засобу мобілізації мас.
Що ж до сучасних моделей "ісламської держави", то вони передбачають запровадження ісламських інститутів до структур влади та державного права. Водночас з посиленням політизації ісламу очевидним є зростання соціального елементу в ісламському русі. Цього не можна обминути увагою.
Іслам - друга за кількістю послідовників після православ'я релігія в Росії. За оцінкою мусульманських керівників, у Російській Федерації налічується від 18 до 23 млн прихильників ісламу. За даними ж соціологічних досліджень, чисельність явних і потенційних мусульман у Росії близько 15%, тобто 20 млн громадян, але кількість активних віруючих - 3-4% населення Росії.
1. Процес перехідного періоду в громадсько-політичному житті Росії позначився і на внутрішньоконфесійних взаєминах російських мусульман. "Суверенізація", що охопила країну, набула свого продовження в конфесійно-інституційній сфері. Однією з характерних тенденцій розвитку мусульманських об'єднань є чітко визначена дезінтеграційна спрямованість. Внаслідок тривалих процесів внутрішнього розмежування російські ісламські організації зараз не мають централізованої ієрархічної структури та спільного духовного управління. З'явилось 40 незалежних одне від одного духовних управлінь. Їх вплив у центральній частині Росії поширюється на окремі парафії незалежно від територіального розміщення. Проте керівники мусульманських громад не відкидають можливості спільного та узгодженого вирішення своїх проблем. Дезінтегруюче діють деякі зарубіжні ісламські центри, які вибірково допомагають окремим організаціям своїх єдиновірців у Росії.
2. Новими тенденціями в житті мусульманських громад стали спроби політизації та комерціалізації, розвитку зв'язків із заможними зарубіжними єдиновірцями; вони негативно сприймаються старшим поколінням мусульманського духовенства та віруючих мирян.
Росія співіснує зі світом ісламу в трьох вимірах. Перший - мусульмани, які проживають у самій РФ. Другий - мусульманські держави СНД. Tретій вимір - мусульманські країни Близького та Середнього Сходу, а також більш віддалені мусульманські регіони. Важливо не забувати, що мусульманський світ при всіх його відмінностях та протиріччях має тенденцію до інтеграції і в окремих випадках він спроможний відстоювати інтереси кожного із своїх членів. Про це свідчить досвід міжнародних організацій - Ісламської ліги, Ісламського банку розвитку, Ісламської конференції та інших, які є саме мусульманськими організаціями, бо сформовані за конфесійною ознакою.
Політична верхівка Росії ставиться до ісламу стримано. Разом з тим у російському політичному істеблішменті вихідці з мусульманського середовища налаштовані використовувати у своїй політичній кар'єрі апеляцію до ісламу. Серед них - і колишній спікер російського парламенту Руслан Хасбулатов, і відомий політичний діяч Рамазан Абдулатипов.
3. Практика початку 90-х років свідчить, що російська мусульманська громада стає, особливо на регіональному рівні, вагомим фактором громадського життя Росії (що теж можна вважати тенденцією), на який треба зважати кожному, хто розраховує на успіх у політиці. Але поки правлячі російські політики формують своє ставлення до ісламу, мусульмани вже давно перебувають у полі зору сил, опозиційних російському керівництву.
4. В російській політичній опозиції до середини 90-х років склалися досить самостійні тенденції, серед яких виділяється націонал-православна та комуністична. Ці тенденції матеріалізовуються через утворення окремих партій та рухів з більш або менш стійкою ідеологією та політичними силами. В підході опозиції до ісламу можна виділити дві фактично діаметрально протилежні тенденції.
Перша - відторгнення ісламського світу, страх перед загрозою експансії ісламу та наступу його у світовому масштабі.
Друга - сприйняття ісламу як природного союзника у протистоянні Заходу.
Виділити одну з цих тенденцій,так би мовити, "в чистому вигляді" неможливо, як неможливо визначити ставлення в цілому опозиції до ісламу.
Соціально-політична ж орієнтація мусульман - традиційно антизахідна, антиізраїльська. У плинний час більшість мусульман віддають перевагу компартії, але
Loading...

 
 

Цікаве