WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Конфесійний чинник в українсько-російських стосунках - Реферат

Конфесійний чинник в українсько-російських стосунках - Реферат

Російської Федерації її парафії налічують 50-96% об'єднань віруючих. Однак за останні роки в окремих регіонах намітилися такі процеси:
1. Відбувається поступове зменшення частки РПЦ в конфесійній структурі. У деяких краях і областях Сибіру та Далекого Сходу (Приморський та Хабаровський краї, Амурська, Іркутська, Сахалінська та Читинська області) православні парафії становлять менше половини усіх релігійних громад.
2. Спостерігається тенденція до послаблення єдності Церкви в окремих областях Росії. Іноді це пояснюється тим впливом, який чинять на релігійне життя різні політичні фактори. Зовнішнім дезінтегруючим чинником є діяльність Синоду Російської Зарубіжної Православної Церкви. Утворена і підтримана Синодом нова церковна організація - Російська Православна Вільна Церква - на початку 1995 р. налічувала до 80 громад. Стан цієї Церкви нестійкий, оскільки священнослужителі часто змінюють юрисдикцію, об'єднання віруючих здебільшого не мають приміщень для богослужінь, а це є постійним джерелом їх конфліктів з представниками Московського Патріархату. Крім того, є випадки переходу громад Московського Патріархату в Росії під юрисдикцію Української Православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ-КП).
3. Після розпаду СРСР визначилася тенденція до дезінтеграції у самій Церкві. Виник рух, який умовно можна назвати "націонал-православним". Представники його категорично не сприймають релігійну свободу, мріють про повернення РПЦ статусу державної Церкви, виступають з позицій расової та конфесійної нетолерантності, постійно твердять про "російську самобутність", яка в їхній уяві асоціюється з відомою формулою: "православ'я - самодержавство - народність". Посилюється протистояння між представниками цієї та ліберальної течій в РПЦ. Остання орієнтується на поширення діалогу РПЦ з іншими конфесіями. Представники консервативно-центристської течії до такого діалогу ставляться стримано, націонал-православні - вороже.
Переважна більшість священнослужителів РПЦ (разом з вищим керівництвом) є прихильниками консервативно-центристської течії і прагнуть державності РПЦ. Інші течії значного впливу на громадсько-політичне життя РФ не справляють.
4. Як констатує патріарх Алексій ІІ, останнім часом намітилася тенденція збочення до користолюбства та сріблолюбства, комерціалізації, до влади і грошей нестійких у вірі та моральності членів Церкви.
5. Політизованість суспільства відбивається і на деяких священнослужителях, які виявляють стійку схильність до політичної діяльності всупереч пастирським обов'язкам.
6. Реформи та духовне відродження суспільства торкнулися і російської армії. З 1996 р. спостерігається посилення тісного співробітництва російських військових та Православної Церкви. Таке зближення обумовлене відродженням державно-патріотичної ідеї. Підписано Спільні заяви з шістьма міністерствами та відомствами, які мають військові контингенти (Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Федеральна прикордонна служба, Федеральна агенція урядового зв'язку та інформації, Міністерство надзвичайних ситуацій, Головне управління козачих військ при Президенті РФ-ГУКВ). 30 березня 1998 р. створено Тимчасову комісію з питань співпраці між РПЦ і ГУКВ. З Федеральною прикордонною службою розроблено і затверджено перспективний план співробітництва. З Міністерством внутрішніх справ 30 серпня 1996 р. укладено угоду про співпрацю, де передбачено ряд заходів, основна мета яких - подолання духовно-моральної кризи, зміцнення правопорядку та законності. Готується така ж угода з Міністерством оборони, де передбачено тісну співпрацю в питаннях патріотичного виховання, духовно-моральної освіти військовослужбовців, визначено практичні кроки реалізації релігійних потреб військових.
3 жовтня 1996 р. відбулося відкриття факультету православної культури у Військовій академії ім. Дзержинського - першої в Збройних силах Росії недержавної освітньої установи, створеної РПЦ та Міністерством оборони РФ. Факультет створено згідно з Постановою Уряду Росії № 610 (1995 р.), військової Ради РВСП (Ракетні війська стратегічного призначення) та Указу Головнокомандувача РВСП № 2 (1996 р.). Діяльність факультету здійснюється у відповідності з "Положенням про освітню установу додаткової професійної освіти (підвищення кваліфікації) фахівців" та іншими нормативно-правовими актами.
26 березня 1998 р. в Академії РВСП Росії за участю маршала І.Д. Сергєєва та патріарха Алексія II проведено збори керівного складу Збройних сил Російської Федерації. У зборах взяли участь начальники військових академій та училищ Міністерства оборони РФ. Тема зборів - проблеми початку реформування військової освіти. Подальшому розвитку співробітництва РПЦ з силовими структурами сприяло проведення Міністерством внутрішніх справ РФ науково-практичної конференції на тему "Духовність, правопорядок, злочинність", в ході якої обговорено актуальні проблеми становлення громадянської самосвідомості, відмічено посилення ролі духовного фактора в боротьбі зі злочинністю, проаналізовано й узагальнено досвід спільної роботи органів та установ системи МВС з єпархіями РПЦ. Особливу увагу керівництво РПЦ приділяє співробітництву та взаємодії Церкви з Головним управлінням виконання покарань. Зараз більш ніж у 60 виправно-трудових установах, ізоляторах відкрито православні храми, каплиці, молитовні будинки.
З метою навернення громадян Росії до РПЦ її керівництво приділяє велику увагу розробці соціальної доктрини. Загальні контури її були визначені ще Архієрейським собором РПЦ 1994 р. Собор підкреслив:
" Церква не надає переваги будь-якому державному устрою, будь-якій з існуючих доктрин, будь-яким конкретним суспільним силам та їх діячам, у тому числі й тим, хто перебуває при владі;
" неможливість офіційної підтримки Церквою різних політичних партій, рухів, союзів, блоків та інших організацій, а також окремих їх діячів, у першу чергу в ході передвиборних кампаній;
" допустимість політичного плюралізму серед мирян і навіть створення ними таких організацій, які у випадку найменування себе християнськими та православними закликаються до більшої взаємодії з церковним керівництвом;
" корисність взаємодії церковних інституцій з центральними та місцевими органами державної влади при невтручанні у внутрішні справи одне одного у сферах духовної освіти, благодійництва, миротворчості, науки, культури, захисту і відбудови історичних пам'яток, турботи про суспільну мораль тощо;
" неприйнятність насильства, хто б його не ініціював, прихильність до мирних засобів вирішення суперечок, неупереджене ставлення Церкви до усіх конфліктуючих сторін, необхідність виявляти турботу про справедливий мир та благо для усіх людей, незалежно від їх національності та віросповідання, попередження братовбивчих суперечок;
" важливість духовного піклування про православних військових, взаємодія з різними структурами Збройнихсил, участь у профілактиці злочинності, опікування осіб, які схильні до злочинів (на кінець 1997 р. РПЦ користувалася довірою у 51,8%, армія - у 51,1% громадян РФ);
" готовність
Loading...

 
 

Цікаве