WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Керівництво української греко-католицької церкви під радянським режимом, 1946-1989: сучасні підходи вивчення релігійного підпілля (пошукова робота) - Реферат

Керівництво української греко-католицької церкви під радянським режимом, 1946-1989: сучасні підходи вивчення релігійного підпілля (пошукова робота) - Реферат

1975 р. єп. Дмитерка з ув'язнення. Відбувся своєрідний поділ між священиками щодо того, якому владиці підпорядковуватися.84 Владика Софрон, не визнаючи єпископських повноважень Павла Василика у своїй єпархії, згодом висвятив на єпископа-помічника василіянина о. Якова Тимчука, а після його смерті (20 грудня 1988 р.) хіротонізував єпископа Іринея Білика 15 серпня 1989 р.85
V. Підпорядкування і внутрішня комунікація
Ще перед офіційною ліквідацієюУГКЦ митрополити Андрей Шептицький і Йосиф Сліпий надзвичайно розширили повноваження духовенства, надавши священикам вільну юрисдикцію і велику свободу дій 86. Це рішення було зумовлене очікуваними (які невдовзі стали дійсними) арештами і ув'язненнями вищої греко-католицької ієрархії. Проте й у другій половині 50-х рр. після повернення із заслання частини єпископів ситуація майже не змінилася, оскільки Церква змушена була діяти неле?ально. Умови підпілля суттєво обмежували можливості адміністративного впливу ієрархії.
Безпосередні контакти священиків з архиєреєм здебільшого зводились до двох моментів: рукоположення та періодичної (хоч і дуже нере?улярної) звітності 87. Проте і в цьому випадку дехто не завжди дотримувався правил щодо того, кому підпорядковуватися. Так, старші священики (висвячені до 1946 р.) визнавали владу місцевих єпископів, а молодші здебільшого вважали себе підпорядкованими єпископові, який їх таємно висвятив. Наприклад, Павло Василик згадує, що він на початку свого душпастирства (кінець 1950-х рр.) номінально підпорядковувався станиславівському єпископу Іванові Слезюку, а реляції їздив здавати до владики Миколая Чарнецького у Львів.88
Спеціальної і систематичної координації роботи священиків також не було. Це скоріше нагадувало "підказування" з боку єпископів, куди потрібно їхати і що необхідно робити.89 Здебільшого підпільні душпастирі діяли на власний розсуд, звертаючись до ахриєрея лише в разі нагальної потреби.90 Навіть ім'я ординарія "знали старші, молодим... не говорили" 91. До того ж можливість доступу до єпископа з огляду на вимоги конспірації мали далеко не всі священики.
Разом з тим, певна узгодженість у житті підпільної спільноти все таки існувала, про що свідчать навіть визнання представників офіційної РПЦ:
Между униатами осуществлено территориальное распределение сфер их деятельности, где они исполняют богослужение и требы верующих. Причем, эти районы, как правило, находятся за пределами их места жительства, что в значительной степени затрудняет возможности местных органов власти по выявлению, кто конкретно из униатов занимается противозаконной деятельностью. 92
Важливе значення відігравали своєрідні священичі гуртки, в яких отці могли обговорити та прийняти спільне рішення з якихось душпастирських проблем, що в когось з них виникали. 93 Невеличкі священичі конференції відбувалися у Львові в помешканні відомої художниці Олени Кульчицької.94 А за даними радянських спецслужб з половини 50-х рр. на Закарпатті до таких таємних об'єднань підпільних священиків залучалися навіть ті душпастирі, що офіційно вважалися православними. 95
Висновки
Підсумовуючи катакомбний період діяльності греко-католицької ієрархії, важливо зазначити, що досвід підпільного церковного життя суттєво позначився на тотожності архиєреїв. Екстремальні обставини підпілля вносили нові, невідомі раніше особливості у саму сутність єпископського служіння. Постійні переслідування та гоніння, загроза арешту, а то й небезпека самому життю одинаково заторкали як владик, так і духовенство й мирян. Спільні страждання і взаємна підтримка у протистоянні режимові сприяли небувалому зближенню пастирів і пастви. Довоєнний образ єпископа - "князя Церкви", що мав велику владу, освячену традицією, визнану і проте?овану державою, підкріплену навіть зовнішніми ознакоми владарювання, і стоїть над клиром і вірними замінювався образом "духовного батька", який перебуває між своїми духовними чадами, і моральний та суспільний авторитет якого в першу чергу залежить від того, наскільки він здатний у нелегких умовах зберегти свою "родину". Стійкість та невтомна підпільна діяльність греко-католицького єпископату і духовенства були надихаючим прикладом для мирян у збереженні їх вірності переслідуваній УГКЦ та боротьбі за її ле?алізацію.
1. New Perspectives on Historical Writing, ред. P. Burke, University Park (Penn.) 1992.
2. О. Мишанич, Митрополит Йосиф Сліпий за матеріалами судових справ 1945-1946 і 1958-1959 рр. // Пам'яті Патріарха Йосифа кардинала Сліпого. Матеріали наукової конференції, Львів 1994, с. 68-111.
3. П. Мельничук, Владика Григорій Хомишин патріот - місіонер - мученик. Львів 1997, с. 406-407 (автор подає заключення тюремних лікарів про смерть та дозвіл на поховання).
4.о. А. Пекар ЧСВВ, Ісповідники віри нашої сучасності: причинок до мартиролога Української Католицької Церкви під Совітами, Торонто-Рим 1982, с. 65. Тлінні останки владики Хомишина лежать десь в невідомій братській могилі в Києві, а владики Коциловського, в другій половині 70-х років були перепоховані на Львівщині. Див.: Інтерв'ю з Йосафатом Кавацівим від 5-6, 12 лют. 1993 р., Стрий // АІІЦ, ф. 1, спр. 27/ 39, с. 51-59 ( XI-XII); с. 2-7( XIII). Пор. також: I. BiSas, Likwidacja greckokatolickej diecezjiprzemyskiej oraz tragiczne losy jej ordynariusza bp. KocySowskiego w kontekccie polityki wyznaniowej ZSRR // Polska - Ukraina. 1000 lat sИsiedztwa / ред. S. St?pie?, n. 3, Przemycl 1996, n. 277-290; D. Iwaneczko, Biskup Jozafat KocySowski (1876-1947) // там же, с. 260.
5. Мартирологія Українських Церков: у 4-х томах (вийшло 2 томи), т. 2: Українська Католицька Церква. Документи, матеріяли, християнський самвидав України / ред. О. Зінкевич і Священик Т. Р. Лончина, Торонто-Балтимор 1985 (далі - Мартирологія), с. 103.
6. Там же, с. 105; Пекар, Ісповідники віри…, с. 78-85; S. StЂpie?, Biskup Hryhorij Lakota (1883-1950)// Biuletyn Informacyjny PWIN 2 (1996) 135-137.
7. о. І. Хома. Шляхами каторги Блаженішого Йосифа Сліпого, Рим 1987, с. 23; Б. Боцюрків, Українська Греко-Католицька Церква в катакомбах (1946-1989) // Ковчег. Збірник статей з церковної історії / ред. Я Грицак, Б. Gудзяк, Львів 1993, с. 124-125.
8. Мартирологія..., с. 124.
9.Інтерв'ю з с. Марією (Іриною) Дикою ЧСВВ від 4 серп. 1993 р., Львів // АІІЦ, ф 1, спр. 154/3, с. 21.
10. Інтерв'ю з вл. Софроном Дмитерком ЧСВВ від 26 лист. 1993 р., Івано-Франківськ // АІІЦ, ф 1, спр. 419, с. 2.
11 Причиною арешту стала книга о. Бахталовського "Історія Церкви", в якій автор зазначав, що о. Балагурак є генеральним вікарієм. Див.: Шиш А. Антинародна діяльність уніатської церкви // Питання атеїзму / ред. І. Підплічко, Київ 1958, с. 168-178
12 Інтерв'ю з вл. Софроном Дмитерком..., с. 3-4
13 Інтерв'ю з вл. Іваном Семедієм від 18 лип. 1997 р., Ужгород // АІІЦ, ф. 1, спр. 229, с. 12
14. Там же, с. 31а.
15. Мартирологія..., с. 470
16. Інтерв'ю з о. Йосафатом
Loading...

 
 

Цікаве