WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Світові релігії - Реферат

Світові релігії - Реферат

державою і церквою. На Нікейському соборі під керівництвом Костянтина було засуджено вчення александрійського священика Арія, що заперечував божество і передвічне народження Ісуса Христа і вчив, що той є лише вищим витвором божества.
В соборі взяло участь 318 єпископів, серед яких були Св. Миколай, Св. Афанасій Великий (що був тоді лише дияконом). Собор засудив і відкинув єресь Арія і, щоб всі християни могли сповідувати єдиний Символ віри - було прийнято перші 7 його членів. На цьому ж соборі було встановлено час святкування Пасхи та прийнято деякі інші правила.
Другий Вселенський Собор було скликано в 381 р. в Константинополі за імператора Феодосія І. Він був спрямований проти вчення колишнього аріанського єпископа Македонія, який заперечував божество Святого Духа і вчив, що той не є бог, а лише слугуючий богувитвір.
В Соборі взяло участь 150 єпископів під головуванням Григорія Богослова. На соборі було засуджено єресь Македонія і доповнено Символ віри (до 12 членів).
Третій Вселенський Собор було проведено в 431 р. у м. Ефес за імператора Феодосія II. Він був скликаний проти вчення константинопольського єпископа Несторія, що стверджував, нібито Діва Марія народила не Бога, а лише людину, з якою божественна суть злилася пізніше. Тому Несторій називав Ісуса Христа не Богом, а лише богоносцем, а Діву Марію - христородицею. Собор засудив єресь Несторія і остаточно затвердив Символ віри. В Соборі взяло участь 200 єпископів.
Четвертий Вселенський Собор відбувся у 451 р. в м. Халкидон за імператора Маркіяна. Він був скликаний проти вчення архімандрита Євтихія, що відкидав людську сутність Ісуса Христа. Це вчення отримало назву "монофізитство", а його послідовники називалися монофізитами. На Соборі були присутні 650 єпископів. Собор засудив єресь Євтихія і встановив, що при втіленні (народженні) Ісуса божественне й людське з'єдналося в ньому як в єдиній особі (проти Євтихія), незмінно (проти Несторія), нероздільно.
П'ятий Вселенський Собор скликано у 553 р. імператором Юстиніаном І. На соборі були присутні 165 єпископів. Собор засудив несторіанські твори вчителів церкви Феодора, Феодоріана Кірського й Іди Едесського і знову виступив проти єресей Несторія та Євтихія.
Шостий Вселенський Собор було проведено 680 р. в Константинополі за імператора Костянтина Пагонаті. В ньому брали участь 170 єпископів. Собор скликано проти вчення монофелітів, що не визнавали в Ісусі два єства - людське і божественне. Собор засудив єресь монофелітів, однак під тиском останніх імператор Іраклій вимагав від Собору скасувати рішення, вдаючись навіть до репресій.
Через 11 років Собор поновив свою діяльність, зібравшись у царських палатах, іменованих Трулльсь-кими. Тепер він вирішував питання церковного благочестя, повторюючи п'ятий Собор. Тому в історії він інколи називається п'ято-шостим.
Собор впровадив нові церковні правила, що склалися у так званий Номоканон, який став основою церковного управління. На соборі були також засуджені деякі нововпровадження Римської Церкви, а саме: целібат священиків, суворий піст в суботу перед Пасхою і зображення Христа у вигляді агнця.
Сьомий Вселенський Собор було скликано в м. Нікеї за імператриці Олени. На ньому були присутні 367 єпископів. Собор було направлено проти іконоборчої єресі, що виникла за 60 років до Собору за імператора Льва Хозара, який, бажаючи прилучити мусульман до християнства, вважав за необхідне знищити ікони. Собор засудив іконоборство, однак після нього гоніння на ікони тривало ще при трьох імператорах понад 25 років. Поклоніння святим жонам було остаточно встановлено вже на Помісному Константинопольському Соборі у 842 р. На цьому Соборі було також встановлено свято Торжества Православ'я.
Підкреслимо, що Римо-Католицька церква визнає понад 20 вселенських соборів, включаючи до їх складу пізніші собори Західної церкви.
Церковна організація остаточно склалася VI ст. Імператор Юстиніан (527-565) своїм указом визначив п'ять центрів патріаршеств: Рим, Константинополь, Олександрія, Антіохія та Єрусалим. Кожному з них підпорядковувалися відповідні митрополії, а митрополіям - єпископії. Було створено чітку систему церковних громад, яка у загальних рисах нагадувала провінційний поділ імперії. Від названих патріаршеств пізніше відокремилися автокефальні церкви, які існують і зараз.
Християнство навіть при зародженні ніколи не було єдиним з точки зору ідеології та організації. У ньому виникало багато різних течій, обумовлених соціальними чинниками.
395 р. Римська імперія розкололася на Західну та Східну. Розпочався процес розділення римської і константинопольської церков, який завершився 1054 р. Західна церква з часом отримала назву католицької (вселенської), а східна - православної.
У XVI ст. стався ще один великий церковний розкол, коли у Західній Європі в процесі Реформації від католицизму відокремилися протестантські церкви. Так у християнстві виникли три основні течії: православ'я, католицизм і протестантизм.
Православ'я (308 млн віруючих). У сучасному світі існують 15 автокефальних (незалежних, самостійних) церков: Константинопольська, Олександрійська, Ан-тіохійська (Сирія, Ліван), Єрусалимська, Руська, Грузинська, Сербська, Болгарська, Кіпрська, Елладська (Грецька), Албанська, Польська, Румунська, Чехословацька, Американська.
Основу православного віровчення складає Біблія ("Святе письмо"), Святий переказ, Символ віри, затверджений на перших двох соборах 325 і 381 pp.
Особливої уваги церква надає наверненню неофітів, внутрішньому пишному оформленню храмів, проведенню богослужіння, де важлива роль належить священику. Для православних віруючих є дуже важливим відвідання храмів, виконання постів, таїнства, у яких "під видимим образом передається невидима благодать Божа". Православна церква визнає сім таїнств: хрещення, причастя, священство, сповідь, миропомазання, шлюб і єлеосвячення.
Хрещення - прилучення до християнства шляхом занурення у воду або скроплення. Слово "хрещений" рівнозначне слову "християнин".
Обряд скроплення водою як магічна дія виник ще в далекому минулому. У багатьох народів вважалося, що вода має здатність відганяти від людини "нечисту силу". Тому ще до виникнення християнства існував звичай окроплювати немовля водою і при занурюванні в неї давати йому ім'я.
Раннє християнство не знало обряду хрещення. Воно впроваджувалося поступово і тільки рішеннями перших вселенських соборів (IV ст.) було оголошене обов'язковим. Форма обряду у різних християнських церков різноманітна: католики обливають свяченою водою; протестанти - окроплюють або занурюють у воду; православні тричі занурюють немовля у "святу воду".
Loading...

 
 

Цікаве