WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Біблія - Реферат

Біблія - Реферат

натхненній любові, вірності і пам'яті серця. Тричі відвідує Бог Адама та Єву, аби переконатись у слабкості людській, у скороминущості любові, не підозрюючи, що "ще могутніша і вже неосягненна краса людська" в любові помножується, стає непідвладною навіть Йому:
Найбільше диво світу - це Любов!
Схопився Бог за голову руками
І геть пішов з землі на небо.
З тих пір людина стала Богом на землі*.
Як бачимо, біблійний сюжет у мажорній поезії 60-70-х рр. трактується крізь призму актуальних гуманістичних проблем того часу, коли підкорений атом, освоєний космос вселяли віру в неперевершені людські можливості. Діалогічне відштовхування від Біблії ми знаходимо і в поезії наступних періодів, але помічаємо, що сили в ній набирають уже драматичні та трагічні обертони, особливо ж у творах так званого чорнобильського циклу. Ось як докорінно переосмислюється поняття раю, що став від смертоносної чорнобильської радіації пеклом, у вірші О.Пахльовської "Сучасне дерево пізнання":
...Тут по траві не пройдеш босоніж.
І Єва плаче - яблука достигли ж!
А Змій стурбований шипить:
- Не їж-ж-ж!
Бо істину пізнати вже не встигиеш-ш-ш...*
Навіть побіжний погляд на еволюцію найпоширенішого біблійного сюжету засвідчує багатство і неоднозначність різних інтерпретацій, у світлі яких виразніше проступає суспільна оцінка ролі жінки, матері на різних етапах історичного розвитку, за якою можна судити про духовний статус, моральнездоров'я і рівень культури суспільства. Біблійні мотиви, як ми можемо пересвідчитись, звернувшись і до інших сюжетів та їх художніх трактувань, не лише збагачують образність, поглиблюють підтекст творів, а й постають морально-етичним стимулом для осмислення найболючіших проблем. Значної еволюції зазнав і образ райського саду, який віддавна став поетичною алегорією. Смислове навантаження цього образу теж неоднозначне. Щоб переконатись у цьому, звернімось до поетичної збірки Григорія Сковороди "Сад божественних пісень" та вчитаймось у сторінки роману Івана Багряного "Сад Гетсиманський". Побачимо багатство і глибину відмінних від первісного значення переосмислень поняття раю, яке в перекладі з грецької означає "Закритий сад". Розміщувався він на землі, в країні Едем. Едем - означає: приємний, ніжний, делікатний.
Учениця. Прочитавши "Божественну комедію" Данте Аліг'єрі, "Загублений рай" і "Повернений рай" Джона Мільтона, "Звільнений Єрусалим" Торквато Тассо, я була переконана, що рай на небі.
Учитель. Так, є і небесний рай - місце, де поселяються душі праведників та святих після того, як їхнє земне життя закінчилося. Поняття небесного раю як міфологічна категорія з'являється тільки в Новому Завіті, а про Адама та Єву ми читали в Книзі Буття Старого Завіту. А ось щойно названий твір "Звільнений Єрусалим" Т.Тассо*, створений за біблійними мотивами, відіграв особливу роль в історії нашої літератури, бо ж за мотивами четвертої пісні поеми італійського поета козацький літописець Самійло Васильович Величко створив новелу про сатира - одну із найцікавіших за змістом, одну із найяскравіших у плані барокової поетики. Прочитаймо новелу (с. 492-496) і подивуймось силі патріотичного почуття автора, який творчо скористався відомим в Україні польським перекладом поеми Т.Тассо, вніс до свого твору нові мотиви, теми, образи, пов'язавши його з долею рідної землі. Запозичені мотиви С.Величко зливає з фольклорним оповіданням про подільський ліс Недобір, де, за народними переказами, збиралася нечиста сила на чолі з Люципером і розмірковувала, як з допомогою турків звести з лиця землі сміливий і нескорений український народ. Новелу про сатира Самійло Величко вводить до 17 розділу тому другого свого фундаментального - найбільшого в українській історіографії - чотиритомного літопису, починаючи з опису "злопригод і крайнього через турків спустошення та розорення Чигирина й усіх решток тогобічної козацької України". Розповідає автор ніби для забави "ласкавого читальника", який має втішитися, перш ніж приступить до читання про реальну чигиринську трагедію 1676-1678 рр. Новела про сатира вражає незвичним поєднанням планів реального і фантастичного, яке увиразнює головну думку, не раз повторювану літописцем: причини постійних трагічних катаклізмів української історії - не лише зовнішні (постійні зазіхання ворогів на райський куточок землі, який поляки назвали золотим яблуком), а й внутрішні (у "схильному до внутрішньої незгоди поміж себе" народі, що дозволив Нужді та Біді споїти себе "пагубними лікерами")*. Народ цей, "справжній, простодушний і добросердний", "народ мужній та лицарський" тяжко потерпає від "цього напоєння", а ще більше, наголошує автор, від примноження "богогнівливого беззаконня", бо забулось у народі, "висякло в ньому (по мові Господній) люби багатьох..." Символічна форма донесення ідеї через похвалу "князя тьми", "старшого сатани" Люципера, на адресу нечистої сили, що погубила українців незліченну кількість "чварними війнами і сум'яттям" (II, 208), а також багатоступеневу градацію, у формі якої подається стратегічний план Люципера по винищенню українців, що набридли йому своїм лицарством та благочестям. Люципер навчає "всіляких спритів і хитрості", що їх мають застосувати його вірні слуги, аби винищити "затверділий хазаро-руський народ": "Нехай одні волочаться по світу, як заблукалі без пастиря вівці, другі затягаються на службу всіляким чужим монархам і там гинуть за гроші, треті в п'янстві топляться, четверті в усіх світових розкошах, як свині, нехай плещуться, п'яті у плотській похоті нехай паскудяться і ображають на себе Бога, шості нехай бунтуються на своїх гетьманів і начальників зі своїми роздвоєннями і внутрішніми чварними незгодами - хай викорінюють себе самі, нехай військо згине, нехай йому не станеться, що в пам'яті хазарів не останеться!" (II, 209). Збагнути і яскраво уявити зміст твору читачеві допомагають вдалі порівняння, епітети, контрастні зіставлення незвичайного, біблійні алюзії, ускладнені метафори, антропоморфізм у змалюванні пройнятої жахом природи, яка, мов жива істота, реагує на зібрання нечистої сили на чолі з Люципером. Ми вже зазначали, що твір написаний у стилі бароко (італ. - дивний, химерний), характерною особливістю якого є прагнення вразити читача, "оволодіти його почуттям і свідомістю"*, подивувати, а значить, і активізувати його думку, емоції. Досягненню цієї мети і сприяють всі перелічені засоби художності, будучи неодмінною прикметою творів барокового стилю. Біблійні алюзії (натяки) та образи поряд з античною символікою відіграють у цьому значну роль. С.Величко створює гротескову картину зібрання різних відьом, демонів та
Loading...

 
 

Цікаве