WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Релігійні уявлення. Обряди Єгиптян - Реферат

Релігійні уявлення. Обряди Єгиптян - Реферат

під Абідосом, де нібито відкрито "священний гріб" Оеіріса. В дійсності це була гробниця фараона Цера з І династії. Ця місцина мала найбільшу популярність між усіма святими місцями в Єгипті. З усіх сторін ішов туди на прощу побожний люд, і стару могилу фараона засипали цілою горою горщиків, в яких вірні складали свої дарунки. Освічені верстви єгиптян також ставилися до цієї святині з особливою пошаною. До доброго тону належало дати поховати себе в Абідосі. Хто не міг собі цього дозволити, наказував, щоб його мумію на якийсь час перевозили до Осірісової святині, в якій вона могла взяти участь під час тамтешніх свят. В Абідосі залишилося багато пам'яткових таблиць, на яких різні визначні люди оповідають про свої прощі та висловлюють всякі прохання до могутнього божества.
Молитви єгиптян були прості, але не раз повні релігійного почування. Так, наприклад, якийсь звичайний чоловік молиться до божества: "Амон-Ра, я люблю тебе і зачинив тебе у моїм серці. Я не допускаю журби до серця. Що Амон каже, то нехай буде!" Молитва Рамзеса IV до Осіріса виглядає так: "Дай мені здоров'я, життя й довге панування, тривкість усім моїм членам, зір моїм очам, слух моїм вухам і щоденну радість моєму серцеві. Ти повинен дати мені їсти, щоб я наситився, і пити, щоб я напився. Ти повинен мій рід заховати на королівському престолі на віки вічні. Дай мені високі й широкі виливи Нілу, щоб можна було обдарувати жертвами і тебе, і всіх богів та богинь полудня й півночі, щоб утримати при житті священних биків і щоб виживити в твоїх країнах людей, їхню худобу й городи, що їх твоя рука створила. Бо ти є той, хто їх усіх створив, і ти не дозволиш, щоб дати їм іншу долю, бо це було б не справедливо!"
У найдавніші часи в Єгипті не було постійних жерців, а богослужбу у святинях повнили самі члени громади. У кожній святині назначали чергу, в якій різні мешканці оселі мали відбувати релігійні церемонії. Так, при святинях Гора
існували чотири зміни таких релігійних служителів, - греки звали ці братства "філами". Головний провід мав пан даної оселі або князь усієї провінції. Часом до служби в святинях управитель міста призначав своїх урядовців. Але з часом
релігійне життя розвинулося сильніше, число святинь збільшилося, так що служба в них ставала для громадян усе важчою. Мусили були постати спеціальні "доглядачі святинь", "читці" й інші релігійні функціонери. До того ж святині діставали від щедрих жертводавців великі земельні маєтності й мусили журитися Їхньою управою. Таким чином поволі витворився окремий жрецький стан, який взяв на себе всі релігійні обов'язки. Кожна святиня мала свою жрецьку колегію, при більших святинях число жерців було дуже велике. За Нової держави колегії різних святинь злучилися в одну Організацію під проводом архіжерця Амона у Фівах. Але найвищим жерцем уважали завжди фараона. Він, як "син богів", був із божествами у найближчому зв'язку. Інші жерці тільки заступали особу короля і всі жертви складали за його "життя, успіхи та здоров'я".
5. Віра в посмертне життя
Ніякий народ стародавнього світу не дбав так старанно про померлих, як єгиптяни. Вони вірили, що в людському тілі містяться різні животворні сили, які є чимось окремим від тіла. Вони мали різні назви. "Ба" - це була немов душа, що, залишаючи тіло, прибирала вигляд птаха або квітки, часом вужа або й крокодила. Іншою формою душі був "ех" - у розумінні розуму чи духу. "Каїбіт" мав вигляд тіні. Але за найважливішу форму душі вважали "ка" -також немов тшь людини, що разом із нею приходить на світ і товаришить їй усе життя. Ка має вигляд тіла, але є легким, немов віддих, прозорим і дуже рухливим. Він залишає деколи людське тіло, наприклад, уві сні або коли людина тратить притомність. Та найважливішим є те, що, коли чоловік помирає, ка залишає тіло й шукає собі іншого пристановища. Він може замешкати, наприклад, у портреті померлого. Однак його можна також затримати при тілі, якщо забезпечити тіло від знищення.
Забальзамоване тіло ховали святочне, з приписаним церемоніалом, який натякав на міф про смерть і воскресіння Осіріса. Дуже важливо було вуста й вуха померлого відчинити за допомогою чародійних замовлянь, щоб" на другому світі він міг говорити й чути. Мумію клали до гробниці в дерев'яній або кам'яній домовині. В найдавніші часи тіло клали на лівий бік. До гробниці давали посуд із харчами й напоями та різні предмети, що їх небіжчик уживав за життя. Найчастіше це було хліборобське знаряддя, бо народ вірив, що позагробове життя є продовженням земного, і кожний хлібороб буде зобов'язаний стати до рільничих робіт. Коли хто бажав звільнити свого мерця від такої праці, радив собі так, що до гробниці поруч із мумією клали статую людської подоби з усякими знаряддями, що служили до цільної роботи. Ця статуя, скріплена відповідними чарами, відбувала повинність за мерця. На грудях мумії приміщували різні амулети, що мали боронити небіжчика від поза гробових небезпек. Найчастіше це був священний жук - скарабей із чародійним замовлянням такого, наприклад, змісту: "О, моєсерце, не ставай проти мене за свідка!"
Коли тіло було так забезпечене, душа мала надію дійти до країни померлих. Душа перелітала туди, наче птах, або її переносили священні птахи - сокіл чи ібіс. Інших перевозили човном чотири приязні духи - сини Гора, але найчастіше мерці користувалися човном перевізника, який звався "відвертай лице", бо, веслуючи, (він] не дивився у напрямі, куди їхали душі. Країна померлих лежала на заході, за пустелею, тому й цвинтарі будували на західному боці оселі, а померлі звалися "західними людьми". Ця країна була немов островом, обведеним довкола водою; звали її також "полем харчів", бо відзначалася вона буйною рослинністю. Душі, які тут жили, щодня ввечері радісно вітали сонце, котре туди приходило після заходу.
Небіжчик, що діставався до того світу, мусив наперед очиститися перед судом, в якому засідали бог підземелля Осіріс і 42 боги-судді - представники єгипетських округ. Перед кожним суддею він мав оправдатися з одного гріха. Ці
42 гріхи торкалися таких злочинів, як убивство, крадіжка, особливо - покривдження неповнолітніх, брехня, ошуканство, неправдиве свідчення, наклеп, лайка, підслуховування, подружня зрада, богохульство і т. д. Виказ цих провин вказує, як високо стояли в Єгипті моральні вимоги. Щоб небіжчик умів оборонитися перед судом богів, до домовини давали йому т. зв. "к н й г у померли х", в якій були готові відповіді на запитання суддів. Померлий говорив так: "Я не допустив брехні. Не поводився зле зі своїми. Не грішив у місці правди [святині]. Не виголоджував нікого. Не витискав сліз нікому. Не вбивав. Не зменшував жертв богам. Не відбирав молока від вуст дитини. Не затримував воду під час повені.. Я є чистий, чистий, чистий..."
Під час цієї сповіді боги важили ще душу людини: на одну терезку клали серце померлого, на другу - перо - знак правди. Небіжчика чекали в підземному світі ще різні небезпеки, які він мусив перемогти. Летючі дракони намагалися відібрати йому віддих; крокодил насідався на нього, щоб видерти його амулет; коли хотів пити, вода перемінялася на вогонь; вороги могли йому забрати вуста, серце, голову. Лихих людей зараз при вході роздирали потвори, котрі лучили в собі вигляд крокодила, лева й нільського коня. Або вони гинули, засуджені на голод, спрагу й вічну темряву. Проти всіх цих труднощів родина забезпечувала мерця різними чародійними замовляннями, виписаними на внутрішньому боці домовини.
Список використаних джерел
1. Васильев Л. С. История религий Востока. М., 1998;
2. История Древнего Востока. М., 1998. С. 357-360, 399, 446-452;
3. Косидовский В. О. Когда солнце было богом. М., 1991;
4. Перова И. О. Культура Древнего Египта. М., 1996. С. 180-278;
5. Кууси П. Этот человеческий мир. М., 1998. С. 145-154;
6. Монтэ П. Египет Рамзеса. М., 1999;
7. Симонов П. В., Ершов П. М., Вяземский Ю. П. Происхождение духовности. М.. 1999.
Loading...

 
 

Цікаве