WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Релігійні уявлення. Обряди Єгиптян - Реферат

Релігійні уявлення. Обряди Єгиптян - Реферат

шанували особливо в місті Он, або Геліополі, в Нільській дельті. Зображували його, так само як і Гора, з головою сокола, в сонячній короні, зі священним вужем - уреєм; на золотому човні плив він по небу. Королі звуться "синами Ра", і кожний із них додає ім'я бога до свого імені (наприклад, Сагу-ре, Наусер-ре та ін.). При королівській столиці Мемфісі постають величаві святині, присвячені богові сонця, що називаються: "Улюблене місце Ра", "Задоволення Ра" та ін. Культ бога Ра мав характер державної релігії. Всі інші Ісіда, Осіріс і Гор, трійця єгипетських богів боги посідали другорядні місця, й навіть релігійні
міфи (було] перероблено так, що Ра став прародичем усіх божеств.
Шанування Ра підупало в епоху наїзду кочових гіксосів. Коли Єгипетська держава знову відновилася, провідне місце зайняв бог А м о н. Він був спочатку місцевим богом у Фівах. Але коли фіванська династія опанувала весь Єгипет, культ Амона зайняв перше місце в цій країні. Як і Ра, його уважали божеством Сонця й уживали навіть спільну назву Амон-Ра. Фараони фіванської династії прилучають ім'я бога до свого: Аменемхет, Аменхотеп. З часом Амон став найпопулярнішим з усіх богів, і його іменем єгиптянин клявся в щоденній молитві: "Як мене Амон затримає при житті" і т. п.
Три головні божества, котрі по черзі панували над Єгиптом, - Гор, Ра й Амон - репрезентують три ступені розвитку єгипетської релігії. Гор має риси народного божества, котре вийшло з легенд, видуманих простолюдом. Це вказує на те, що він походить із часів, коли ще культура була в зародку. Р а був уже богом "писарів" -новопосталого стану інтелігенції, яка не вдовольнялася вже давніми народними міфами, а старалася давнім переказам дати новий зміст.
Божества, що спочатку мали напівзвірячі прикмети, приймають постаті людей, і то людей вищого стану - царів, володарів, що орудують людською долею. Казкову балаканину довгих легенд писарі намагаються очистити від наївних поглядів, додають змістовні пояснення, уводять міфи в суцільну логічну форму. Ще інакше виглядає А м о н. Це вже твір фахових духівників-жерців. Вони підносять боже єство на ще вищий ступінь, зображують богів як істот, котрі стоять понад людьми, живуть окремим надлюдським життям. Давній антропоморфізм, що уявляв собі богів у людській подобі, вже не задовольняє жерців-філософів. Вони уважають божество духом, прапочатком усякого існування. До остаточного завершення ці погляди довів фараон Аменхотеп IV - Ехнатон. Він виступив із наукою, що існує тільки одне божество, яке всім рядить і все обіймає, - Сонце, А т о н. Фараон-революціонер змагав до того, щоб в усьому Єгипті єдино обов'язував культ його бога, а всіх інших богів намагався винищити. Але його змагання розуміли тільки вищі верстви. Народна маса не прийняла цього культу й залишилася при давніх численних богах.
3. Народні боги
Поруч із головними богами, культ яких протегувала сама держава, існувала ціла маса другорядних божеств, які мали свої святині в різних сторонах Єгипту. Вже за Старої держави; рівночасно з могутнім Ра, до значення прийшов Птах - бог ремісників і митців, якого здавна шанували в Мемфісі. Його жерці за V династії набули великого впливу при королівському дворі, так що з-поміж них фараон добирав собі міністрів. У п'ятьох поколіннях вони носять ім'я Птахотеп. Святиня Птаха у Мемфісі славилася тим, що тут виробляли найкращі статуї богів і всякі богослужебні предмети, які розходилися
широко по всьому Єгипту. До найстарших богів належала божеська "дев'ятка". Прабатьком її був сам Ра, що видав з себе чотирьох дітей: Ш у, Тефнут, Гебі Нут. Спочатку всі вони лежали з батьком на океані, але пізніше Шу і Тефнут, що втілювали собою атмосферу, повстали проти своєї рідні, й тоді бог Геб став землею, а богиня Нут - небом. Геб і Нут стали потім батьками двох божеських пар, якими були Осірістаїсіда, СетіНефтіда. Всі дев'ятеро богів царювали разом
в одному колі.
У пізніші часи найвизначніше місце займав Осіріс. Його уважали паном землі й наступником Сонця та славили його як добродія людства і справедливого суддю. Але проти нього виступив брат - бог Сет - і вбив його у зрадливий спосіб. Сестра й жінка Осіріса, Ісіда, з великими труднощами знайшла його тіло, бог Анубіс забальзамував його і приготував до похоронів. Але Ісіда могутніми закляттями знищила силу смерті і повернула свого чоловіка до життя. Однак Осіріс не міг уже залишитися між живими. Він став богом підземного світу й там судив душі померлих. Святим деревом Осіріса уважали кедр, а символом його був фенікс.
Сет набув собі слави лихого божества. Він царював у "червоній землі" - пустелі й через те був богом "усіх лихих, червоних речей". Уважали його за бога кочовиків-гіксосів. Але Рамзес ІІ привернув йому добре ім'я й побудував на його честь нові святині. Звали його також іменем С у т е х.
У підземному світі, окрім Осіріса, перебували ще Вепвавет, якого зображували як вовка, та А н у б і с - із головою собаки або шакала. М і н, володар міста Коптос, опікувався купцями, котрі виправлялися на схід, й оберігав пустельні шляхи.
Т о т, бог Місяця, був мудрим лікарем, винахідником письма та вмів обчислювати час. Пізніше став він протектором писарів і вчених. Греки звали його Гермесом. Його головна святиня стояла в Гермополі. Священним птахом Тота був ібіс.
Собк, чи Себек, спочатку славився як бог крокодилів. Мав своє священне місто, яке греки звали Крокодилополем. Пізніше він став богом води й опікуном рибалок та мореплавців. Гончарі мали свого бога, що звався Х н у м. Поруч з іншими богами єгиптяни шанували також ріку Н і л як божество, що дає Єгиптові добробут і багатство. Зображували його в короні з очеретяного листя, з овочами і рогом достатку в руках. Пізніше греки постать Нілу виідеалізували в мистецькій різьбі.
Від найдавніших часів розвинулося також шанування священного бика -Ап і с а. Найдавніша його святиня стояла біля святині Птаха у Мемфісі. Апіса вважали спочатку за двійника Птаха, за зовнішній прояв божеськоїприроди. Пізніше він був символом плідності. У Мемфісі була величаво уладжена гробниця Апісів, яку греки звали Серапейон. Серед єгипетських богинь на першому місці стояла І с і д а - жінка Осіріса й мати Гора; її шанували як ідеал
вірної жінки й доброї матері. Г а т о р, богиня корів (у зв'язку і з міфом про корову), була образом світу. С е х м е т, богиня з левиною головою, відзначалася войовничістю, але також опікувалася лікарями; М а а т була опікункою суддів; Н е ї т уважали за богиню жінок і любові; Б а с т, або Б а с т е т, перебувала серед котів і славилася своєю веселістю.
Коли Єгипет розпочав політичну експансію на Азію, прийшли над Ніл деякі азійські божества, особливо з Сирії, - Баал, Кадеш, Астарта, Решеп, Анат. Вони знайшли своїх приклонників найбільше серед суспільних низів.
4. Богослужіння й жерці
Способи шанування богів в Єгипті не відзначалися великою різнорідністю. Особливо в перші часи зміст богослужіння був простим і невиробленим. Пошана богів обмежувалася тим, що до святиш доставляли харчі й напої. Це відбувалося з деякими церемоніями: народ входив на подвір'я святині й тут, на призначеному місці, складав свої дарунки. На утримання святих місць фараони визначали доходи з окремих земель і доставляли жерцям збіжжя, вино, олію, мед. Деякі святині добули собі величезні маєтності.
До релігійних церемоній належали також спів і танок. Танцювали звичайно дівчата, потрясаючи спеціальними тарахкавками (т. зв. систрон). При більших святинях у рокові свята відбувалися святкові процесії, під час яких жерці переносили статую бога на ношах, подібних до корабля. Божество було вбране в дорогоцінний одяг і прикрашене золотом, сріблом і самоцвітами. У святинях Осіріса жерці відігравали драматичні картини, що ілюстрували життя. Особливо святково відбувалося кладення божества до могили. Ці містерії стягали до святинь велику силу народу. У пізніші часи до великої слави дійшла святиня на краї пустелі
Loading...

 
 

Цікаве