WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Особливості Київського християнства - Реферат

Особливості Київського християнства - Реферат

створені прекрасні мозаїки і фрески Михайлівського монастиря (1108 р.), автором яких деякі дослідники вважають знаменитого київського живописця Олімпія. Зазначимо, що релігійний мислитель ХХ ст. Павло Флоренський виявляє специфіку Київського християнства саме через іконографічний аналіз. Констатуючи його софіологічний характер, він пише про Оранту Софіївського собору: "...що і кого живописує це зображення? Звично говорять, що Божу Матір. Але відсутність Немовляти, підняті руки, вся постава тіла наближають "Непорушну стіну" до Орант старохристиянського іконопису", які "зображали нематеріальну сутність дому Софії Премудрості Божої" [20, с.382].
Важливим фактором утвердження християнства в Руси-України була практика проведення богослужінь. Поєднання візантійських наспівів зі слов'янським текстом дуже часто приводило до того, що мелодійно-ритмічеий малюнок грецьких співанок не надавав емоційного підкріплення тексту, не служив засобом акцентування уваги на його значних місцях. На подолання цих суперечностей в культових співах була спрямована діяльність церковно-музикальної школи Київського християнства. В результаті виникає зовсім нова система - знаковий спів. Музикальна творчість, в умовах києворуської інтерпретації богослужінь, привела до виникнення музикальних форм з такими рисами універсальності, які стверджували не тільки єдність мелодійної тканини з текстом, що співався, але і єднання народного мелосу з наспівами, що звучали в церкві.
Висновки
Розглянувши і проаналізувавши специфіку і особливість Київського християнства, можна констатувати той факт, що християнство в Руси-Україні мало цілий ряд притаманних йому особливостей на протязі Х - ХІІІ ст. Вони відрізняли його ідеологію і практику від тогочасних візантійської і римської церков, бо ґрунтувалася на ідеалах, що їх накреслили митрополити Іларіон і Климент Смолятич. В силу певних суспільно-історичних, богословсько- філософських і канонічно-правових обставин в процесі занепаду державності Руси-України під час князівської доби Київське християнство не знайшло свого продовження ні в самій Україні, ні серед народів, навернених на християнство з Києва.
Розглядаючи питання внутрішнього устрою Помісної церкви в Київській Русі зазначимо, що нарис історичного матеріалу відкидає ще існуючу точку зору про васальну залежність Київської Русі від візантійського імператора. Прийняття християнства із Візантії могло до цього привести. Але давньоруські князі самочинно здійснювали християнізацію своєї держави, і про васальнузалежність мови йти не могло. Русь в цей час знаходилася в розквіті, а Візантія переживала тяжку кризу. Немає ніяких свідчень, що руські князі вели себе як піддані Візантії. Давньоруській церкві інколи доводилося рахуватися з Константинополем, але швидше всього певні грошові внески нівелювали можливу залежність.
Узагальнено оцінюючи характер релігійності в Київській Русі, можемо зробити висновок про те, що старокиївські вчителі сформували на Київському ґрунті синкретичний християнсько-язичницький варіант релігійності. Саме тому, незважаючи на все більш глибоке з плином часу розповсюдження ортодоксального християнства, в Київській Русі ХІ - початку ХІІІ ст. формується власний, відмінний від західно-східних взірців, релігійно-світоглядний ідеал, існує інша - софійна картина світу, в співвідношенні з якими розвивається і суспільна думка.
Розглянувши проблему ролі християнства в культурі і духовному житті Київської Русі, можна з певністю відмітити його прогресивну роль в розвитку вітчизняної писемності, освіти, літератури, науки, архітектури і образотворчого мистецтва тощо. Протягом ХІ - початку ХІІ ст. ідеологи і практики Київського християнства, за допомогою церкви як просвітницької інституції, намагалася створити творчий патрітично-євангельський клімат в країні, що сприяв би суспільно-політичному, економічному і культурному розвитку Руси-України. Цей підхід мав успіх. Вже до кінця ХІ ст. і на протязі ХІІ ст. києворуська культура досягла рівня передових країн тогочасної Європи, а Київська держава перетворилася в одну з найбільших і наймогутніших держав середньовічного світу. Як писав єпископ Готьє Савейр, посол до князя Ярослава Мудрого у справі подружжя Анни Ярославни з королем Франції: "Це країна більш об'єднана, щасливіша, могутніша, значніша і культурніша ніж Франція" [10, с.78 - 79].
Але наявність різних внутрішніх проблем і зовнішніх ідеологічних впливів на політичне і релігійне життя в Руси-Україні заважали здійсненню київської релігійно-політичної мети - побудови таких взаємовідносин між державою і церквою, коли не було б домінування світської державної влади над церквою взагалі і церковних посягань на владу світську зокрема.
Список використаних джерел та літератури
І. Джерела
1. Іларіон. Слово про закон і благодать (Літературний переклад С. В. Бондаря) // Філософська думка. - №4. - 1988.
2. Летопись по Ипатскому списку. - СПБ. - 1871.
3. Повість врем'яних літ. - Київ. - 1990.
ІІ. Література
4. Бичко І. В. Софійність діалектичного мислення // Світогляд і духовна творчість. - Київ. - 1993.
5. Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. - Київ. - 1988.
6. Воронин Н. Н. Из истории русско-византийской церковной борьбы ХІІ в.// Византийский временник. - Москва. - 1965. - Т. XXVI.
7. Глухов А. Русь книжная. - Москва. 1979.
8. Грушевський М. С. Історія української літератури. - Київ. - 1993. - Т. 2.
9. Замалеев А. Ф., Зоц В. А. Мыслители Киевской Руси. - Киев. - 1981.
10. Коструба Т. Нариси з церковної історії України Х - ХІ століття. - Торонто. - Т.1.
11. Лабунько М. Митрополит Іларіон і його писання. - Рим. - 1990.
12. Лихачев Д. С. Повесть временных лет. - М.-Л. - 1950. - Т. 2.
13. Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура. - Москва. - 1991.
14. Огієнко І. Українська церква. - Київ. - 1993.
15. Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. - Москва. - 1987.
16. Сапунов Б. В. Книга в России в ХІ - ХІІІ вв. - Ленинград. - 1978.
17. Тевзадзе Г. Учения апостола Павла "Corpus Areopagiticum" и в комментариях Иоанэ Петрици // Историко-философские исследования. "Ежегодник" 91. - Минск. - 1991.
18.Флоровский Г. Пути русского богословия. - Киев. - 1991.
19.Флоренский П. А. София // Богословский вестник. 1911. - №№ 5/7/8.
20.Флоренский П. А. Столп и утверждение истины. - Москва. - 1990. - Ч.1. 21.Чубатий М. Історія християнства на Руси-Україні. - Рим - Нью-Йорк. - 1965.
Loading...

 
 

Цікаве