WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Особливості Київського християнства - Реферат

Особливості Київського християнства - Реферат


Реферат на тему:
Особливості Київського християнства
ЗМІСТ
Вступ.......................................................................................................................3
1. Особливості Київського християнства................................................................5
2. Внутрішній устрій Помісної церкви в Київській Русі.......................................10
3. Характер релігійності В Київській Русі..............................................................14
4. Культура та духовне життя Київської Русі.........................................................19
Висновки.................................................................................................................25
Список використаних джерел та літератури.......................................................27
Вступ
Питання про специфіку та особливості Київського християнства досить складне і багатогранне. Потрібно проаналізувати дійсну картину введення християнства на Русі. Торкаючись цієї теми, ми не маємо на меті заперечити сам факт масового одноактного хрещення киян князем Володимиром. Йдеться зовсім про щось інше, істотніше. Чи могло, виходячи з церковних канонів, здійснювати таку масову акцію охрещення візантійське духовенство за дорученням Константинопольського Патріарха? Зрештою, хто охрестив Русь-Україну?
Потрібно також охарактеризувати особливості Київського християнства від охрещення Руси-України і до занепаду Київської держави в середині ХІІІ ст.
Розглядаючи даний період історії Української Церкви, потрібно звернути увагу на те , яким саме було її влаштування після запровадження християнства в Київській Русі.
Київське християнство мало і свою релігійну специфіку відмінну від східних і західних взірців. На що також потрібно звернути увагу в даній роботі.
Помітна позитивна роль християнства а культурному розвитку Київської Русі, особливо в період ХІ - ХІІ століть, коли демократична ідеологія і практика Київського християнства заклала підвалини культури нового типу, побудованої на взірець візантійсько-східної і римсько-західної, але своїми глибоко оригінальними місцевими відмінами пов'язаної також і з власними традиціями.
З'ясування всіх вище наведених проблем допоможе зрозуміти багато суперечливих питань в історії Київського християнства, що постають в даний час.
Отже, тема даної курсової роботи є актуальною, оскільки проблеми, висвітлені в ній, дають можливість:
- виділити позицію Київського християнства в розглянутий історичний період;
- розкривають широкий спектр взаємовідносин Київського християнства з Східною і Західною Церквами;
- аналізують тенденції, шляхи і напрямки необхідні для розуміння процесів, що відбувалися в Київському християнстві;
- також сприяють ознайомленню з релігійною специфікою Київського християнства.
Джерельною базою даної курсової роботи послугувала низка праць і дослідженнях Флоренського П. А. [18, 19], Рыбакова Б. А. [14], Чубатого М. [20], Грушевського М. С. [7] та інші.
Мета курсової роботи - спираючись на думки різних дослідників та фактичний матеріал, з'ясувати утворення та виділити особливості Київського християнства. Розглянути вплив влади на Київське християнство та роль західної і східної релігійних традицій в Київському християнстві.
Основні завдання роботи полягають у наступному:
- зробити аналіз взаємовідносин Київського християнства з Західною та Східною Церквами;
- дослідити повноваження Церкви в Київській Русі;
- визначити основні межі, за якими формувалося життя Церкви в державі;
- описати умови, в яких існувала Церква;
- окреслити роль і місця Київського християнства в житті тогочасного суспільства.
Структура курсової роботи: робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.
1. Особливості Київського християнства
Не одна розповідь про хрещення Русі не обходиться без того, щоб мова в ній не йшла про те, як захопив Володимир грецьке місто Корсунь (Херсонес) і змусив гордих візантійців хрестити і просвітити язичницьку Русь, як стояло візантійське духовенство на чолі з митрополитом на березі Дніпра і хрестило натовп киян. Описуючу таку давно улюблену картину, навіть священнослужителі не добачають у цьому порушення канонів. Але це саме так. Цього не могло бути, оскільки ні один візантійський священик не міг здійснити такого порушення канонів, не накликавши гніву константинопольської патріархії. Русь хрестилася не в І, а в Х столітті, коли всі деталі християнського обряду були вже ретельно розроблені, у багатьох вікових суперечках обговорені і остаточно прийняті. Обряд хрещення вже тоді був добре канонізованим: він здійснювався індивідуально і тільки в храмі.
Невідповідностей і протиріч в літописах так багато, що дослідники літописної спадщини не лише вказують на них, але й прагнуть поновити найдавніші прошарки "Повісті врем'яних літ", де міститься більш достовірна розповідь про хрещення Русі. Але це зовсім не ставить під сумнів авторитет літописних повідомлень. Літописець завжди усвідомлює, що описує історію, і лише з важливих ідейних спонукань міг трохи підправити працю свого попередника, коли викидав один шматок тексту і вставляв інший, не турбуючись про послідовність і відсутність протиріч всього переказу.
Слов'янське братерство - це була одна з перших великих ідей, яка спонукала літописця до праці. "Був-бо один народ словінський - Словіни ж сиділи по Дунаю, підкорені уграми, і морава, і чехи, і ляхове, і поляни, яких нині називають русь. З них мораві найперше було покладено книги, від того грамота прозвалася словенською, від того грамота є в Русі, і в Болгар Дунайських".[3, с.37] Далі літописець розповідає про просвітителів слов'ян Кирила-Костянтина і Мефодія, про переклад в Моравії Євангелія та інших церковних книг.
Костянтин та Мефодій були не просто перекладачами церковних книжок на слов'янську мову. Навіть літописець вказує на те, що їм довелося боротися з думкою, що "Не достойно жодному народу мати азбуку свою, окрім євреїв, і греків, і латинян".[3, с.39] Це була довга і наполеглива боротьба за право почути про "велич Божу своєю мовою".[3, с.39] Таким чином, учителі слов'ян були просвітителями не тому, що принесли заморську мудрість темним і неосвіченим слов'янам, а тому, що прагнули відстояти місце слов'янських народів у християнському світі. Вони прагнули відстояти право слов'янської спільноти на незалежність і самостійність. У Великій Моравії, де
Loading...

 
 

Цікаве