WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості міжкультурної адаптації особистості до нового етнічного середовища - Реферат

Психологічні особливості міжкультурної адаптації особистості до нового етнічного середовища - Реферат

нової культури може бути менш болісним, якщо нова культура має багато спільного з рідною.
Крім об'єктивної культурної дистанції етнопсихологи виокремлюють й інші чинники, які впливають на процес адаптаціїдо нового культурного середовища. Наприклад, відбувалися чи ні конфлікти в історії взаємостосунків двох народів (війна, геноцид), знання особливостей культури країни, в яку потрапляє людина, володіння мовою, є чи ні спільна мета при міжкультурних контактах.
Важливим чинником, який впливає на процес адаптації, є особливості культури, в якій перебувають переселенці і візитери. Менш успішно адаптуються представники культур, в яких традиції й поведінка значно ритуалізовані. Наприклад, громадяни Кореї, Японії, країн Азії. Так, дуже важко адаптуватися в країнах Європи японцям. Їм постійно здається, що вони не знають норм поведінки країни, в якій перебувають.
Дослідження показують, що досить важко адаптовуються представники так званих "великих держав": їм заважає їхня пихатість та зарозумілість. Окремим чинником можна вважати культурні особливості країни, в якій перебуваєш. Значно легше адаптуватися в країнах, де на державному рівні дотримується політика культурного плюралізму, принципи рівності, свободи вибору і партнерства представників різних культур. Моноетнічні суспільства є менш толерантними по відношенню до представників інших культур.
Безперечно, вагомий вплив на процес адаптації здійснюють і ситуаційні фактори - рівень політичної та економічної стабільності в країні, рівень злочинності, соціальна політика держави тощо.
Т. Стефаненко, Н. Лебедєва, Н. Фрейнкман - Хрустальова, О. Новиков стверджують, що міжкультурна адаптація не розглядається як повна асиміляція з чужою культурою. Це процес входження в нову культуру, поступове засвоєння її норм, цінностей, традицій. При цьому особистість, яка соціально і психологічно інтегрувалась з чужою культурою, повинна пам'ятати про особливості рідної культури, традиції та звичаї свого народу. Тільки в такому випадку, підкреслюють вчені, можна говорити про адекватну міжкультурну адаптацію.
Канадський психолог Дж. Беррі виокремлює стратегії акультурації, які можуть спостерігатися у індивідів в результаті міжкультурних контактів. А саме: інтеграція - кожна із взаємодіючих груп і її представники зберігають свою культуру, але одночасно встановлюють тісні контакти між собою; асиміляція - група і її члени втрачають свою культуру, але підтримують контакти з іншою культурою; сепаратизм - група і її члени зберігають свою культуру, але відмовляються від контактів з чужою; маргіналізація - група і її члени втрачають свою культуру, але й не підтримують контактів з іншою [3, с. 291].
Соціальні психологи, етнопсихологи вважають, що проблему міжкультурної адаптації можна полегшити, якщо провести підготовку індивіда до міжкультурної взаємодії. Традиційно виокремлюють такі форми навчальних програм, як освіта, орієнтування, інструктаж і тренінг. Мета освіти - отримання знань про культуру, історію, географію, звичаї та традиції тієї чи іншої культури. До навчальних програм входить також орієнтування, мета якого - швидке знайомство людини з новим культурним середовищем, з його основними нормами, цінностями, переконаннями. При цьому, як правило, використовуються посібники, побудовані за принципом: "Ось так можна поводитись, а ось так не можна поводитись ні в якому разі!" Інструктаж дає відповідь на запитання, які можуть виникнути на перших етапах перебування в країні. Увага акцентується на окремих аспектах пристосування до нової культури.
Практика свідчить, що найефективнішою формою підготовки індивідів до міжкультурної взаємодії є тренінг. Його програма повинна бути спрямована на те, щоб допомогти людині налагодити міжособистісні контакти, впоратися з психологічним стресом, конструктивно спілкуватися з місцевим населенням, виробити вміння приймати цінності, норми, рольові структури чужої культури. Психологи стверджують, що найефективнішими є тренінги, які включають реальні міжкультурні контакти, наприклад, семінари з елементами групової дискусії, де обговорюються ситуації, які виникли при особистих контактах представників двох народів, до яких належать учасники. Широкого застосування отримали атрибутивні тренінги, в яких основна увага учасників концентрується на вмінні розрізняти та розуміти інтерпретацію поведінки або діяльності представниками тієї чи іншої культури. За умов дефіциту інформації про іншу культуру суб'єкти взаємодії починають приписувати один одному як причини поведінки, так і самі зразки поведінки або якісь загальніші характеристики.
Широко застосовують в багатьох країнах світу так звані культурні асимілятори. Їх ще називають технікою підвищення міжкультурної сензитивності. Основна їх мета - навчити людину бачити ситуацію з точки зору членів чужої групи, розуміти їхнє бачення світу, але при цьому, безперечно, не забувати своєї культури. Культурний асимілятор містить опис різних ситуацій (від 35 до 200), в яких взаємодіють індивіди з двох різних культур, а також чотири інтерпретації їх поведінки. В ситуаціях, як правило, повинні описуватися випадки, які найчастіше зустрічаються при взаємодії представників двох різних культур, ситуації, які неправильно пояснюють, і це спричиняє конфлікт, а також ситуації, які дають можливість отримати важливу інформацію про чужу культуру.
Дослідник при складанні таких ситуацій повинен враховувати взаємні стереотипи, різницю рольових очікувань, звичаї, особливості невербальної поведінки тощо. Доречно зауважити, що така форма роботи може бути використана при розробці семінарів-тренінгів для керівників, які працюють в мультинаціональних колективах або співпрацюють із зарубіжними партнерами, а також для навчання персоналу тих чи інших мультиетнічних організацій.
Очевидно, що завдання спеціаліста-практика - полегшити процес міжкультурної адаптації індивіда. Проблеми, які виникають при адаптації, слід розглядати не як патологічні симптоми, а, в багатьох випадках, як брак певних знань про звичаї, норми, цінності, стереотипи поведінки представників іншої культури.
Ще один, на нашу думку, важливий момент: потрібно розвивати та тренувати у людини, яка прагне виїхати за кордон, мотивацію до адаптації, що сприятиме успішному процесу акультурації.
Література
1. Пірен М. Основи етнопсихології. - К., 1998. - 436 с.
2. Сухарев В. А., Сухарев М. В. Психология народов и наций. - Д.: Сталкер, 1997. - 400 с.
3. Стефаненко Т. Г. Этнопсихология. - М.: Институт психологии РАН, "Академический проект", 1999. - С. 279 - 300.
4. Фрейнкман - Хрусталева Н. С., Новиков А. И. Эмиграция и эмигранты: История и психология. СПб.: Государственная академия культуры, 1995.
5. http://www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве