WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні критерії визначення стилю життя - Реферат

Психологічні критерії визначення стилю життя - Реферат


Реферат на тему:
Психологічні критерії визначення стилю життя
Стаття присвячена дослідженню проблеми змін у способі життя людей в умовах соціально-економічних і політичних трансформацій суспільства. Основна ідея полягає в тому, що за умов, коли трансформаційні зміни перевищують індивідуальну спроможність контролювати й управляти ситуаціями, відбувається неусвідомлюваний злам життєвих стереотипів, які утворюють основний зміст усталеного способу життя окремих людей та соціальних груп.
У статті пропонується психологічна модель типів життєвих стилів, побудована на основі принципу векторного опису розгортання життєвих процесів.
Стиль життя, що складається в різних соціальних групах, є узагальнюючим показником якості буття всього суспільства. Специфічні характеристики виробництва і споживання соціокультурних послуг, набір і зміст вільної діяльності та системи цінностей утворюють стійкий соціально-психологічний конструкт, який можна визначити як спосіб або стиль життя. Проблема способу життя фактично не розроблена у вітчизняній науці, але в тих нечисленних працях, які періодично з'являються, відзначається її першорядне значення для оцінки стану суспільства [1, 2, 3, 4]. Водночас поняття способу життя має і важливе прикладне значення, адже розкриває динаміку змін соціально-психологічних норм і уподобань людей та груп населення.
В умовах трансформації суспільства відбувається суттєва зміна усталених стереотипів, виникають нові соціальні групи, які істотно відрізняються за стилем та способом життя. Зміни, що відбуваються, не є нейтральними - вони завжди мають позитивний або негативний сенс з погляду потенціалу розвитку особистості та соціуму. Причому, якщо в умовах стабільності суспільства зміни в соціокультурній сфері, в основному, визначаються активністю самих людей, то в умовах трансформації зміни, що відбуваються, перевершують індивідуальні можливості управління та контролю. У цьому випадку на перше місце висувається чинник ставлення населення до змін, який може бути оцінений за ступенем їх впливу на загальні параметри стилю і способу життя та їх суб'єктивного сприйняття.
Конкретний тип ставлення визначається складною системою мотивів, що, як правило, важко усвідомлюються самими людьми. Звісно, що в дослідженнях ми виявляємо переважно не істинні мотиви, а певні мотивування, тобто роз'яснення причин того чи іншого вчинку, а отже і ставлення до нього. Тому психологічний аналіз мотивів може будуватися за сукупними параметрами, які в суб'єктивному просторі особистості виступають як чинники, котрі визначають ставлення до того, що відбувається.
1. Чинник суб'єктивної "зв'язності", який показує ступінь значущості проблеми для особистості. Можна виділити чотири основні типи зв'язків на індивідуальному або груповому рівнях: економічні, територіальні, соціальні та індивідуально-особистісні. Залежно від ступеня значущості кожного з цих типів зв'язків здійснюватиметься суб'єктивна оцінка ступеня впливу зміни на життя людини і, відповідно, складатиметься до нього відповідне ставлення.
2. Чинник ідеологічних уявлень (скорочено - "чинник ідеології"), що відбиває головні уявлення про глобальні принципи і стратегії життя особистості, соціуму і держави.
3. Чинник емоційних ставлень, що відбиває переважаючі емоції, почуття і переживання. Останні можуть погано усвідомлюватися, але виконують важливу роль у мотивації прийняття або неприйняття рішення і визначають загальний тон ставлення населення до змін у цілому і до окремих явищ, до прийнятих політичних рішень, до органів влади, держави тощо.
4. Чинник когнітивних оцінок, що відбиває усвідомлені та обґрунтовані думки й оцінки щодо тих або інших змін. Ідеологічні уявлення є жорсткими, консервативними загальними настановами, а когнітивні оцінки відбивають повсякденні судження і легше піддаються змінам. Когнітивний чинник проявляється у системі поширених оціночних суджень щодо того чи іншого варіанту рішення, повсякденних думок про те, що з цього виникне, тощо.
Зміни в способі життя людей можуть бути викликані дією як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. Більше того, об'єктивний зміст та їх суб'єктивна оцінка можуть бути різноспрямованими. Так, можливі ситуації, коли зміни (об'єктивно) мають позитивний характер, а ставлення до них складається негативне. І, навпаки, реальне погіршення життя може сприйматися як природний та закономірний процес, що не викликає негативних переживань. Слід також враховувати й те, що ті ж самі зовнішні впливи призводять до суттєво різних змін у способі життя різних соціальних груп населення. Таким чином, аналіз соціокультурних ситуацій слід засновувати на таких основних психологічних принципах:
Вписування в спосіб життя. Окремі компоненти соціокультурної ситуації, включаючи надані послуги, прийняті управлінські рішення тощо слід узгоджувати з культурними цінностями людей, традиціями та груповими нормами, що склалися.
Дослідження емоцій. Врахування мотиваційно-емоційної насиченості споживаних форм культури є обов'язковою умовою їх адекватної оцінки й ефективного прогнозування.
Суспільна (громадська) експертиза. Зміни в соціокультурній сфері можуть бути адекватно оцінені тільки самими людьми. Виявлення суб'єктивних параметрів оцінювання є єдиною гарантією розробки ефективних стратегій прийняття рішень.
Розширення індивідуальних можливостей. Введення будь-яких соціально-культурних інновацій має сприйматися людьми як розширення їх особистісної можливості вільного вибору.
Побудова моделі, яка б з однаковим успіхом відображала цю складну взаємодію об'єктивних та суб'єктивних змін у способі життя, є важливою науковою та прикладною проблемою. Виходячи з ідей системомиследіяльносної методології, ми визначили деякі базові характеристики категорії способу життя як однієї з центральних для соціальної психології.
По-перше, спосіб життя є сукупністю стійких способів та форм організації соціокультурного життя людей. Поняття способу життя може поширюватися на всі рівні соціальності. Воно однаково успішно може застосовуватися до індивіда, до стабільної малої групи типу сім'ї чи колективу, до організації чи соціального інституту, до великих соціальних груп з явно вираженими субкультурними ознаками, до етнічної групи чи до суспільства в цілому.
По-друге, в соціокультурному плані спосіб життя є об'єктивною характеристикою способів соціальної взаємодії у найважливіших сферах життя суспільства - у виробництві, споживанні, управлінні, забезпеченні захисту тощо. В психологічному плані спосіб життя являє собою набір цінностей і норм, що детермінують поширення та передачу від покоління до покоління певних моделей поведінки.
По-третє, спосіб життя являє собою певну цілісну характеристику буття індивіда та соціуму. Однак це внутрішньо диференційована цілісність, зміст якої визначається за лініями або параметрами основних відносин особистості, в яких вона отримує можливість діяльнісної реалізації свогобачення світу і ставлення до нього. Теоретична модель способу життя має відповідати таким методологічним вимогам:
а) спосіб життя повинен бути представлений як внутрішньо диференційована цілісність;
б) іманентними способові життя мають бути певні системи відносин, що утворюють його структуру;
в) спосіб життя в цілому та кожен його структурний елемент повинні мати соціокультурні та психологічні сторони (складові);
г) кожен структурний елемент способу життя повинен виступати як самостійна підстава ставлення особистості або соціальної групи до життя;
д) структурні елементи повинні бути спроможними утворювати різноманітні композиційні організованості;
є) спосіб життя в цілому, кожен його
Loading...

 
 

Цікаве