WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Процес самоаналізу в технологіях групової психотерапії - Реферат

Процес самоаналізу в технологіях групової психотерапії - Реферат

воно не було.
Нерішучість - це риса характеру, яка може бути пов'язана з тенденцією до мінливості: людина усім цікавиться, за все береться, але не приймає на озброєння жодного методу. Це може пов'язуватися зі страхом або навіть стійким почуттям тривоги: кожного разу, коли справа доходить до процесу самоаналізу, людина починає запитуватисебе, а чи це те, що їй потрібно і чи не варто обрати якийсь інший метод пізнання себе?
Пасивність навіть може набрати форми певної наївності. Припустивши, що самоаналіз може бути справою епізодичною, десь через півроку людина починає розчаровуватися у своєму зростанні.
Опір визнанню особистих змін - це прояв "образу себе". Хоча зміни є результатом праці над собою, і людина робить кроки до самостійності, проявляє силу волі, але їй важко визнати, що вона стає кращою. Відтак вона починає порівнювати себе з іншими людьми, часто оцінює свій розвиток нижчим, ніж він є насправді.
Гра уяви може вводити в оману. Вона викликає певні відчуття. І оскільки такі відчуття справді є, людина думає, що має справу з дійсністю. Але відчуття ці породжуються уявою, і якщо це не усвідомлюється, то шлях тут пролягає із світу реальності у світ фантазії.
Судження про свої справи за своїми намірами. В результаті можуть виникнути дві аномалії:
1) віра в те, що, відчуваючи прекрасні прагнення і добрі наміри, людина вже діє, тоді як насправді нічого (чи майже нічого) не робить;
2) недостатня здатність ставити під сумнів свої дії. У випадку невдачі людина не шукає її причин у самій собі. Вона негайно заявляє про свої добрі наміри - й на тому все закінчується. Така нездатність засумніватися у своїй непогрішності, схильність виправдовувати свої дії, виходячи тільки із своїх намірів, засліплює людину. Це серйозна перешкода для будь-якого розвитку.
Застій, обумовлений нерозумінням того, що людина відчуває, може виявлятися в нерозумінні корінних причин психосоматичних симптомів (наприклад, мігреней) чи психологічних реакцій, що дивують (наприклад, дитяча образа на критику); або тієї стадії зростання, на якій перебуває людина; або якогось аспекту методу роботи над собою в процесі самоаналізу.
Брак часу. У професійній сфері бувають періоди настільки напруженої роботи, коли проблеми саморозвитку справді відходять на другий план. І життєві обставини іноді складаються так, що "на себе" часу не залишається. Як правило, брак вільного часу обумовлений нераціональною організацією праці, впливом страхів, неспроможністю відокремити найважливіше від менш важливого.
П'ятий етап процесу самоаналізу містить у собі прийняття і катарсис.
Прийняти себе - не означає примиритися з прийнятим та "опустити руки". Прийняти в собі щось - це означає визнати, що те, що було - справді було, і, те, що є - дійсно є. Прийняти - це означає перестати чинити спротив цій дійсності і погодитися з нею, сказати: "Так, це так", "Так, ось я який на цьому етапі свого розвитку". Це повинно бути безумовне "так", без будь-якої тіні "але". Прийняття можна оцінювати лише на "десять балів".
Прийняття стосується різних рівнів:
1) прийняття свого минулого. Воно було таким, яким було: з такими батьками, з такими обставинами в родині, з такими матеріальними статками, з таким соціальним середовищем, з такими стражданнями тощо;
2) прийняття багатства свого єства: своїх позитивних якостей, прихованих можливостей, прагнення до самопрояву й повноти життя;
3) прийняття наявного рівня свого розвитку з властивими йому незадоволеними дитячими потребами, що не відповідають нинішньому дорослому станові; відчуттям, що іноді бракує душевної рівноваги; процесом переосмислення колишнього способу життя тощо;
4) прийняття внутрішньої дійсності, що розкривається в результаті самоаналізу.
Прийняти дійсність - означає змиритися з нею, відчувши при цьому спокій і полегшення, звільнення від напруги.
Нерідко прийняттю дійсності передує справжня боротьба з нею, коли людина применшує значення наявного стану речей і шукає пояснення, які б виправдовували її поведінку.
Прийняття не змінює прийнятого, не усуває негативних сторін особистості і не поліпшує їх. Приймаючи в собі щось, людина визнає його своїм, частиною своєї особистості на даному етапі свого розвитку.
Згодом смиренність стає чимось природним, що вже не залежить від волі. Людина приймає себе такою, якою вона є, не відчуваючи при цьому жодного марнославства у зв'язку з позитивними рисами своєї особистості і жодних прикрощів у зв'язку з негативними сторонами. Той, хто досяг такого стану, говорить про себе просто і скромно.
Катарсис, або "очищення", має ознаки на різних рівнях:
· ми більше не відчуваємо болю, думаючи про людей чи проблеми, що завдали нам його. Можемо спокійно говорити про них, і це не викликає в нас ні агресії, ні пригніченості;
· зникають пов'язані з цієї проблемою неправильні (дитячі) реакції;
· виникає відчуття, що в нас усередині ніби з'явилося більше місця. Зникає почуття напруги; ми живемо більш повним, більш упорядкованим, більше своїм життям, що дає нам відчуття більшої внутрішньої волі;
· ми звільняємося від образу або "обличчя", яке завдало нам болю. Ми більше не прив'язані до них, не залежимо від них, бо отримали самостійність. Тепер можемо бути собою в їх присутності. Наше минуле від цього не міняється, але "обличчя з минулого" і "обличчя сьогоденні" більше не ранять нас і не заважають нашому самовиявленню. Ми прийшли до себе, повернулися до себе;
· ми даємо собі право відчувати все, що приходить до нас, не ухиляємося від неприємних почуттів і емоційних реакцій. Саме тоді з нас спадають останні ланцюги, тіло звільняється від нагромадженої напруги. Після цього можемо випростатися на весь зріст, звільнившись від лабет минулого.
Відчуваючи катарсис, ми живемо з великою самовіддачею, у розповні творчих сил. Це не означає, що проблеми в нашому житті цілком зникають. Вони впливають на нас, але нам тепер легше впоратися з ними. Цілком розкривши свою спроможність виражати себе і сприймати життя, можемо бути відкритими будь-якій людині і людству в цілому.
Подальше дослідження матиме емпіричне спрямування. Це буде впроваждення новітніх технологій інтегрованої психотерапії в процес активного соціально-психологічного навчання студентів - майбутніх фахівців з психологічної допомоги особистості.
Література:
1. Хорни К. Самоанализ. Психология женщины. Новые пути в психоанализе. СПб., 2002.- 471 с.
2. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. СПб., 1997.
3. Persons and their growth. The anthropological and psychological foundations of PRH education. Canada, 1997.
4. Терлецька Л. Процес самоаналізу в технологіях групової психотерапії // Соціальна психологія. - 2005. - № 1 (9). - C.149-157
5. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве