WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Процес самоаналізу в технологіях групової психотерапії - Реферат

Процес самоаналізу в технологіях групової психотерапії - Реферат

зупинитися і відчути те "місце", із глибини якого людина говорить під час бесіди. Це почуття завжди буде глибшим від сказаного словами, а його зміст може бути прихованим і для самоїлюдини. Таке безпосереднє відчуття прихованого джерела переживань завжди спочатку нечітке. Це щось невизначене, важковловиме, нерозпізнаване, не схоже на вже знайомі почуття та емоції. І хоча часто не вдається змалювати словами це унікальне і неповторне переживання чи сказати, на що воно схоже, його можна вважати цілком істинним.
Звичайний спосіб мислення розділяє переживання на окремі дискретні одиниці: думки, почуття, спогади, бажання, відчуття в тілі тощо.
Під словом "почувати" зазвичай мають на увазі добре відомі емоції, такі, наприклад, як "бути зляканим" чи "бути розгніваним". Але людина має і почуття, зміст яких буває важко розкрити. Вони тісно пов'язані з відчуттям, наповненим психологічним змістом.
Зазвичай таким переживанням необхідно дати можливість проявитися, оскільки вони не завжди присутні явно. В міру набуття певного практичного досвіду самоаналізу людина поступово починає відчувати виникнення цього незвичайного виду переживань і дозволяє їм вільно розвиватися, не "відганяє" їх.
Характерна ознака таких переживань полягає в тому, що вони переживаються як складне ціле і можуть сприйматися як "мереживо" барвистих "ниток". Коли виникає таке переживання, то зазвичай настає почуття полегшення - тіло ніби вдячне, що йому дозволили виявити цілісність свого буття. При такому переживанні людина може почуватися по-різному. Швидше за все, зростає розуміння того, що таке "я сама". Тому такий крок стає розвитком (нехай навіть невеликим) і проявом цілісності єства, яке є центром особистості.
Етапи процесу переживань припускають як зміну їх змісту, так і розвиток самого процесу поступового руху особистості. Розкриття змісту переживань є процесом проживання, точніше - специфічного способу проживання свого життя. Коли спосіб проживання життя змінюється, змінюється і його зміст.
Проживання відчуттів, наповнених психологічним змістом, що виникли у зв'язку з цим переживанням, вимагає усвідомлення їхнього змісту, джерел виникнення і характеру проявів.
Третій етап процесу самоаналізу охоплює поступову (крок за кроком) структуру усвідомлення переживань.
Перший крок усвідомлення починається з вибору відчуття, наповненого психологічним змістом, або того переживання, що виникло у зв'язку з ним. Для усвідомлення необхідне живе відчуття, або таке відчуття, яке можна оживити, згадавши ситуації, що його викликали.
Другий крок усвідомлення припускає якомога точнішу назву аналізованого відчуття, прагнення дати йому згуститися і набрати сили, аби відчути повніше. Для вираження змісту відчуття і переживання в назві застосовуються різні варіанти слів і фраз.
Третій крок усвідомлення - це занурення у відчуття, заповнення ним усього поля свідомості.
Четвертий крок усвідомлення - це аналіз того, що людина відчуває. При цьому відбувається контроль зв'язку з відчуттям і підбір слів і пропозицій, які точно передають переживання.
П'ятий крок усвідомлення припускає дослідження відчуття уздовж і впоперек, ніби в горизонтальній площині, з метою опису його змісту.
Шостий крок усвідомлення охоплює дослідження відчуття всередині, ніби за вертикаллю. Це дозволяє перейти на глибший рівень усвідомлення, хоча саме в цей момент може виникати опір. Таке сходження може припинитися і в результаті згасання відчуття, що втрачає тим самим свою притягальну силу. Занурення в глибину може бути зупинене зіткненням з новими відчуттями, що викликають подив та інтерес. Вони можуть спантеличити, викликати запитання (наприклад: "Про що говорить це відчуття?", "Звідки воно взялося?"). Зіштовхуючись з новими відчуттями, необхідно зробити вибір між ними і первинним відчуттям. Перевага віддається відчуттю, що має найбільшу потребу в усвідомленні на нинішній момент.
Сьомий крок усвідомлення є підсумковим. Аналіз відчуття закінчено. Його зміст на цей момент вичерпано. Підбиття підсумків стосується нового, що людина довідалася про себе.
Четвертий етап процесу самоаналізу містить аналіз інсайтів (нового) і опорів.
Як правило, проведений самоаналіз обумовлює виявлення в собі чогось нового. "Новим" називається те, чого не було в полі свідомості до аналізу, а після нього з'явилося.
Можливі кілька типів виокремлення "нового":
· з'явився новий елемент. Раніше він не усвідомлювався. Це справді щось нове;
· відомий елемент "зазвучав" сильніше, ніж колись - це також щось нове;
· позначилися зв'язки між елементами, яких раніше не помічалося, і від цього загальна картина набула нового вигляду.
Підбиття підсумків може також стосуватися запитань: "Що відбувалося під час самоаналізу?", "Що з'ясувалося в ході самоаналізу?", "Яким чином те, що прояснилося, допомагає краще зрозуміти себе і краще вести своє життя?" [3].
Причини виникнення опору можуть бути пов'язані як із загальними, так і з приватними факторами.
Загалом процес самоаналізу сповільнює:
пасивність, причиною якої можуть бути:
· недостатні спонукальні мотиви (наявний стан речей переважає прагнення до ризику зміни цього стану);
· брак рішучості;
· наївність в уявленнях про свою особистість;
утруднення з прийняттям дійсності, причиною яких можуть бути:
· опір визнанню особистих змін, що відбуваються;
· гра уяви;
· судження про свої справи за своїми намірами і очікуваннями;
нерозуміння своїх переживань;
брак часу в результаті неправильного планування свого життя і діяльності.
Індивідуальними факторами виникнення опору можуть бути: недостатній досвід самоаналізу і прийняття рішень, нетерпляче бажання скоріше закінчити шлях саморозвитку, ідеалізований образ себе, нездатність впоратися з травмами дитячого минулого, несприйняття своєї екзистенціальної самотності.
Розглянемо суть причин виникнення опору.
Брак спонукальних мотивів. Людина хоче змінитися, але не спирається при цьому на власну волю. Зустрічаючи труднощі, що неодмінно виникають при будь-якому можливому перетворенні, людина довго обмірковує ймовірні наслідки. Така поведінка віддаляє її від одвічного поклику до зростання. Вона заслоняє те світло, що дозволяє побачити проблиск зовсім нового шляху пізнання себе, ставлення до себе, облаштування свого життя. Щоб не відчувати у зв'язку з цим почуття провини, людина починає виправдовувати й заспокоювати себе.
Дехто з початківців запитує: "А чи потрібен самоаналіз?" А хто вже знає, чого б їм коштувало подолання нового рубежу розвитку, говорить: "Я вже досить над собою попрацював. Не такий уже я і поганий".
Незважаючи на наш опір, єство людини продовжує волати до життя. Але спонукальні мотиви просто не відповідають цьому прагненню, яким би сильним
Loading...

 
 

Цікаве