WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Процес самоаналізу в технологіях групової психотерапії - Реферат

Процес самоаналізу в технологіях групової психотерапії - Реферат


Реферат на тему:
Процес самоаналізу в технологіях групової психотерапії
У процесі самоаналізу особистість зустрічається зі значними труднощами, які, зрештою, набувають і позитивного значення. Вдатися до самоаналізу як до одного з видів самодопомоги у власному розвитку - дуже не просто: індивід має бути рішучим і самодисциплінованим. У цьому самоаналіз не відрізняється від інших життєвих ситуацій, які сприяють особистісному зростанню. Адже людина стає сильнішою тільки тоді, коли переборює труднощі. На думку К. Хорні, в багатьох теоретичних висновках передбачається, що пізнання самого себе - справа доволі проста. Але це ілюзія, причому шкідлива. Люди, що піддаються такій спокусі, або відчувають нічим не виправдане самовдоволення, вважаючи, що все про себе знають, або розчаровуються, зустрівши перші серйозні труднощі, і відмовляються від пошуку істини як від невдячної справи. Цього не трапиться, коли людина знає: самоаналіз - процес тяжкий, часом болісний, котрий потребує усієї доступної їй конструктивної енергії.
Спроби конструктивного самоаналізу можуть мати велике значення для людини. Вони надають їй можливість самореалізації, під якою К. Хорні розуміє не тільки розвиток якихось особливих талантів, можливо - прихованих, пригнічених, але, що важливіше, і розвиток її потенційних можливостей як сильної, цілісної істоти, вільної від внутрішніх спотворюючих примусів [1, c. 328].
На думку К. Хорні, коли відкинути потребу в самозвеличенні (про яку говорив З. Фрейд), то залишиться потяг до вдосконалення, що стане яскравішим і сильнішим, ніж раніше. "Нарцисичні" елементи, хоч і пробуджують у людини бажання саморозкриватися, водночас перешкоджають його реалізації.
У теоретичному відношенні те, що З. Фрейд не вірив у прагнення до саморозвитку, пов'язується з його постулатом, що "Я" - немічний посередник, який борсається між вимогами інстинктивних потягів, зовнішнім світом і свідомістю. Варто також завважити, що З. Фрейд у книзі про тлумачення сновидінь (хай непрямо - аналізуючи власні сни) все ж визнав, що самоаналіз можливий. Це особливо цікаво, коли пригадати, що вся його філософія можливість самоаналізу заперечувала.
Самоаналіз виключає прагнення передчасно братися за розв'язання якоїсь проблеми. Людина інтуїтивно цього уникатиме, бо сприймати проблему ще не готова. Після кількох спроб вона помітить, що ні на йоту не просунулася до вирішення, і тоді має зрозуміти, що, вочевидь, краще на певний час облишити завдання. І тут не слід занепадати духом: дуже часто передчасна атака допомагає визначити напрямок подальшої роботи. Проте можуть бути й інші причини неприйняття очевидного з першого погляду рішення, і не варто зопалу пояснювати це передчасністю [2, с. 368].
Наступне завдання, що постає перед людиною, - чесно й неупереджено оглянути власні проблеми, усвідомити фактори, що досі лишалися неусвідомлюваними. І це не тільки інтелектуальний процес. У психоаналітичній літературі, починаючи з Л. Ференці і О. Ранка, завжди підкреслювалося, що це водночас і емоційне переживання. Це, так би мовити, добування всієї інформації про себе - із самого "нутра".
Мета нашого дослідження - розглянути психологічні механізми процесу проходження самоаналізу, взаємозв'язок його структурних компонентів: відчуттів, переживань, усвідомлення, опору, інсайту, прийняття, катарсису.
Загалом процес самоаналізу відбувається в такий спосіб.
Реакції окремої особистості на проблему або ситуацію супроводжуються фізичними відчуттями. Необхідно, насамперед, ці відчуття виявити. У кожної людини вони особливі й відчуваються в різних частинах тіла: у хребті, вилицях, спині, сонячному сплетінні, печінці, шлунку тощо. Ці відчуття супроводжують певні почуття людини, пов'язані з подіями минулого та її реакціями на них.
Усвідомивши наявність певних відчуттів і пов'язаних з ними почуттів, людина може дозволити їм вільно розвиватися, не намагаючись їх відігнати, витиснути в несвідоме. Для такого усвідомлення корисно поставити запитання: "Коли я уперше відчув такі почуття?", "Що тоді відбулося?", "Хто міг їх викликати зараз в мені?" тощо.
Якщо отримана через усвідомлення інформація дуже хвороблива для сприйнятливості, розуму чи тіла, то виникає опір і відкидання відчуттів, почуттів, суджень. Якщо ж інформація може бути успішно опрацьована, сприйнята особистістю, то виникає відчуття інсайту, прийняття і навіть катарсису.
Розглянемо конкретніше етапи проходження самоаналізу.
Проблеми і конфліктні ситуації, що час від часу виникають, призводять до певних неадекватних реакцій людини на них (наприклад, образи, жалю до себе, непевності, тривожності тощо). Такі реакції супроводжуються фізичними відчуттями. У кожної людини вони свої і відчуваються в різних частинах тіла. Це можуть бути досить сильні відчуття, що сприймаються "нутром" як щось дуже конкретне: наприклад, біль, печія, тиск тощо). Людина може відчувати їх багато разів - як в однакових, так і в різних проблемних ситуаціях.
Психологічні механізми проходження процесу самоаналізу
Психологічні механізми проходження процесу самоаналізу
Перший етап процесу самоаналізу починається з того, що людина може відрізнити чисто тілесні відчуття, пов'язані з конкретною фізіологією, від відчуттів, наповнених психологічним змістом. Це дуже специфічний вид тілесних відчуттів, що виникають усередині і не схожі із зовнішніми чисто фізичними відчуттями, наприклад, такими, як напруженість м'язів або лоскотання в носі. Чисто тілесні відчуття можуть як миттєво виникнути, так і згаснути, залишивши тільки спогад про них у нашій пам'яті. Відчуття, наповнене психологічним змістом, значно триваліше і яскравіше.
Якщо чисто тілесне відчуття можна коротко змалювати словами, то відчуття з психологічним змістом важко піддається описові - воно вимагає проникнення усередину відчуття, тісного зіткнення з ним. Процес проникнення всередину є наближенням до джерела випромінювання відчуття. При цьому часто відбувається зміна рівнів аналізу відчуття (наприклад, горизонтального і вертикального).
Разом з відчуттями виникають певні почуття і переживання. Вони часто пов'язуються з подіями минулого.
Другий етап процесу самоаналізу починається з вивчення змісту переживання.
Переживання сьогодення - не просто сукупність елементів переживань минулого. Будь-яке переживання містить у собі потенційну можливість подальшого просування. Цей досвід ніколи не буває завершеним цілком, не є лише тим, чим здається з першого погляду, і не складається із закінчених, незмінних елементів.
Щоб зрозуміти суть процесу прояву переживань, варто проаналізувати їх зсередини самого цього процесу. Навіть при простій бесіді людина може звернути увагу всередину себе; у цей час почне виявлятися щось, що відчувається нею безпосередньо. Можна
Loading...

 
 

Цікаве