WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми формування сучасної української еліти - Реферат

Проблеми формування сучасної української еліти - Реферат

нігілізм, монополізація ЗМІ, виникнення заборонених для адекватних оцінок зон, збідненість інформаційної сфери на позитивні матеріали з життя наших громадян. Це свідчить не про низький професіоналізм журналістів, а про пасивність боротьби зі злом. Буде чесне слово - будуть і ефективні наслідки для усіх в країні.
Реформи, що здійснюються правлячою елітою, пов'язані з великими втратами, ціна за входження вринкові відносини виявилася непомірно високою. Від наслідків реформування постраждала більшість населення, виграв лише "верхній шар" суспільства. Велика частина державної власності опинилася в руках "нової-старої" буржуазії. Основна маса населення і зараз лишається найманими робітниками, причому умови найму з часом істотно погіршуються. Ось і предмет для аналізу з боку регіональної еліти. Якщо вона не дозволить собі обростати "баговинням спокою", то допоможе народові, уряду та й собі вийти на вищі щаблі суспільної ніші.
В економіці значну роль відіграє кримінальний бізнес. Більшість же населення не включено в активну економічну діяльність через великий податковий тиск. Це негативно позначається на рівневі життя пересічних громадян.
Як було сказано, нинішня правляча еліта здебільшого є колишньою номенклатурою, що після 1991 року досить легко змінила гасла і в такий спосіб зберегла реальну владу. Вона не зацікавлена в появі справжніх демократичних інститутів, у проведенні до позитивних наслідків економічного, політичного та адміністративного реформування.
Проблемою є і слабкий зв'язок інтересів правлячої еліти та основної маси громадян, що й спричиняє відчуження народу від влади. Владу починають сприймати як чужу зовнішню силу, а не ту, яку обирають і утримують люди для досягнення своїх інтересів. Без інтересу політичної еліти до народу політика втрачає сенс. Вона не спрацьовує на позитив.
Питома вага політичної еліти, яка відзначалася власним інтелектом, зменшувалася в Україні за радянського часу. Її або переміщували до Москви, або ж на "Соловки" чи в "психушки".
На даний час в Україні тільки розпочався процес елітаризації політичної еліти - через поповнення її новими людьми, зміну психології, насиченням новими якостями: гуманізмом, патріотизмом, високими духовними і моральними принципами та нормами, професіоналізмом, громадянською позицією.
Що ж до управлінської еліти, то варто завважити, що в Україні немає тієї бюрократії, яка, за визначенням М. Вебера, складається з висококваліфікованих представників розумової праці, розвиненою становою честю, що забезпечує бездоганність її діяльності. Характерною рисою сучасної української еліти є не тільки глибокі ідеологічні розбіжності між різними її фракціями, але й наявність істотних регіональних розходжень, що шкодить консолідації суспільства, вирішенню завдань державотворення. Вона почала тяжіти до стабілізації свого становища, своїх владних можливостей, тому звужуються канали для просування "нагору" навіть талановитим вихідцям з окремих українських регіонів [1].
Формування еліти - дуже відповідальна справа, це дискурс загальнодержавного рівня. На вирішення її повинні працювати школи, вузи, урядові інститути.
Важливим завданням оновлення української управлінської еліти є підвищення рівня її громадянської компетентності. Про це, зокрема, йдеться в Концепції адміністративної реформи в Україні. Там наголошується, що потрібно виробити нову управлінську ідеологію, спрямовану на модернізацію адміністративної культури, формування готовності управлінського персоналу приймати рішення в умовах зростаючої свободи дій та підвищення особистої відповідальності з орієнтацією на служіння державним і громадянським інтересам.
Нові складні завдання вирішити під силу лише меритократичній еліті, яка має право на критику "номенклатурної влади" через власну компетентність, конструктивізм, дієвість та уміння віднайти "своє" (українське) у світових цінностях. Меритократична еліта відкрита і вільна. Вона не є розпорядником матеріальних цінностей, а провадить дослідницьку та аналітичну роботу. Саме до цього ми повинні йти, коли говоримо про формування сучасної еліти взагалі. Елітою автоматично не стають навіть ті, хто зосереджує в своїх руках велику владу. Влада дає владу, але не елітарність. Еліта є результатом саморозвитку соціальних груп, їх вивершенням, розумом і сумлінням нації. Народжується елітарна особистість в муках праці, маючи для цього ще й "іскру Божу". Визначні вчені, політики, митці, письменники не могли б з'явитися там, де не було науки, політики, мистецтва. Велике значення у процесі формування еліти має процес соціокультурних стосунків, освіти, виховання, селекції, збереження, оновлення, відкритість суспільства та соціальна мобільність. Критерії відбору еліти теж мають існувати, інакше вона може набути кастової замкнутості та консерватизму.
В нашому суспільстві ще надто слабо культивуються такі якості, як почуття гідності, любов до своєї землі, народу, держави. Такі високі чесноти можуть формуватися лише за умов єдності народу та його еліти.
Але помиляється той, хто вважає, що еліти у нас зовсім немає. Вона є, але її якісні характеристики не відповідають високим потребам державотворення. Академік П. Толочко правдиво зауважив, що "еліта і народ в сучасній Україні варті одне одного, ніхто не кращий і ніхто не гірший". Біда в тому, що процес формування нової еліти відстає від нинішніх процесів трансформації.
Наші проблеми державотворення не є просто наслідком розпаду радянської імперії. Вони виникли в результаті закономірного історичного процесу - багатовікової боротьби українського народу за збереження власної етнокультурної ідентичності та побудову національної незалежної держави. І найдієвішим чинником консолідації української політичної нації має бути консолідація нашого народу навколо своєї власної еліти - цієї совісті нації. Віриться, що так буде!
Література:
1. Україна - 2002. Моніторинг соціальних змін / За ред. д. ек. наук В. Ворони, д. соц. наук М. Шульги. - К. : Інститут соціології НАН України, 2002. - 668 с.
2. Закон "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. № 3720-ХІІ Вісник державної служби України. - 1995. - № 1. - С. 9 - 28.
3. Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р. № 356 // Вісник державної служби України. - 1995. - № 3 - 4. - С. 60 - 67.
4. Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження Концепції ротації кадрів на окремих посадах державних службовців" від 18 березня 2002 р. № 144 - р. // Офіційний вісник України. - 2002 - № 12. - С. 606.
5. Жданов І., Якименко Ю. Україна у ХХІ столітті: виклики для політичної еліти // Дзеркало тижня. - № 144. 15 лист. 2003.
6. Пірен М. Проблеми формування сучасної української еліти // Соціальна психологія. - 2004. - № 2 (4). - C.38-48
7. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве