WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми формування сучасної української еліти - Реферат

Проблеми формування сучасної української еліти - Реферат

- 17,2 %. Впливовість 0,7 % представників наукової і творчої інтелігенції - це велика тривога для суспільства, "олігархів", правлячоїеліти. Бо мине якийсь час, і за таких умов України як суверенної держави зі своїм "Я" може не стати. Невже уроки історії нічому не вчать? Чому не робити відповідних висновків? СРСР як імперію знищила деградуюча партеліта. Людей до владних структур тоді продукували на одному "конвейєрі". Отже важливо врахувати, що ротація еліти на всіх рівнях - перший і найважливіший аргумент нашого шляху до демократії, до справжньої суверенності держави, до громадянського суспільства.
У нас інтелігенцію опущено до рівня люмпена, з нею ніхто не рахується. Вчителя, медика, науковця приречено на злидні. Інтелектуальний капітал до такого низького рівня жоден уряд не доводить навіть у традиційно бідних суспільствах. Це факт для серйозного осмислення та рішучих заходів владоможців.
На запитання "Чи матимуть можливість ваші діти увійти до складу правлячої еліти України?" відповідь теж невтішна. 62,0 % опитаних громадян дали відповідь - "ні", "тільки за певних умов" - 21,4 %, скоріш за все так - 1,9 %; інші - 1,5 %; не змогли відповісти - 13,2 % [5, с. 10]. Ось те, що є, а не те, що декларується.
Тому і не дивно, що в доповіді Верховній Раді 15 травня 2003 року В. Довженко, голова Держкомітету у справах сім'ї та молоді, навела таку цифру: 40 % молоді заявили, що "хотіли б народитися в іншій країні". Для кого ж ми будуємо державу? Водночас 40 % молоді хоче започаткувати власну справу. Зробімо все, щоб на нашій землі вони, наші діти та онуки, були господарями. А ми вже говоримо про можливість продажу землі іноземцям! Чи на часі така торгівля?
За даними опитувань Центру ім. О. Разумкова, більшість громадян вважає, що в Україні не дотримуються конституційні їхні права: право на гідний життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (90 % опитаних); на охорону здоров'я (81 %); на повагу гідності людини (79 %); на працю і можливість заробляти на життя (79 %); право на соціальний захист (78 %) та інші. То яким чином формуватиметься у населення громадянська позиція?
Що ж до становлення громадянського суспільства, то визначальним критерієм його є становлення середнього класу. Тим часом, за підсумками 2002 року, до категорії бідних офіційно віднесено 28 % населення, до жебраків - майже кожен шостий громадянин. В Україні люди помирають на 10 років раніше, ніж у країнах Європейського Союзу. За останнє десятиріччя населення скоротилося на 4 мільйони чоловік. Причин багато. Шукаймо шляхи виходу із цього стану мудрою стратегією еліти!
Але ж нинішня політична еліта визнанням та відчутною підтримкою з боку суспільства не користується. Всього 6 % населення засвідчує своє позитивне ставлення до правлячих кіл, 53 % їм не довіряє, а 30 % до правлячої еліти ставиться абсолютно байдуже [5, с. 10].
Великою помилкою є те, що протягом 1991 - 2003 років на найвпливовіші посади в системі влади призначалися вихідці з партійної, господарської, комсомольської номенклатури радянських часів (вони складають 73 %). А серед осіб, що обіймали і обіймають посади голів обласних державних адміністрацій, таких майже 80 % (починаючи з 1995 року). Громадяни живуть своїми інтересами, управлінська і політична еліта-своїми. Тоді виникає запитання: "Хто кого і для чого обирає?" Або ще гостріше: "У кого найперше має бути сформована державницька психологія?"
Причини суспільної неефективності сучасної української політичної еліти - не брак у неї знань та умінь, а те, що у неї немає необхідності враховувати інтереси суспільства. Необхідність врахування інтересів народу диктується або моральними принципами еліти, або дієвими механізмами її політичної відповідальності, або тиском громадянського суспільства. Першої якості наша новоспечена буржуазія не має. Як і двох останніх. 87 % теперішньої еліти - вихідці із сіл та маленьких міст. Династії інтелігенції в Україні знищені як фізично, так і урбанізацією останніх радянських десятиліть. До того ж нині частина молодої еліти потихеньку залишає Україну, шукаючи кращих умов життя в інших країнах.
Досить цікавими (негативними) ознаками нашої еліти є набуття нею формальних ознак елітності: наукові ступені і звання, купівля "благородних" титулів, демонстративна релігійність, отримання політиками церковних нагород, членство у церковних комітетах. Це має бути, але за заслугами, а не купівлею чи тиском на відповідні структури. Така еліта творить суспільство за власними уподобаннями.
На думку об'єктивних аналітиків суспільно-політичних процесів, позитивні зміни настануть через життя одного покоління. Так, об'єктивні закони розвитку зроблять своє, але було б краще, якби скоріше ми це усвідомили. Тут є великий і відповідальний пласт роботи для наших науковців, ЗМІ та громадських інститутів українського суспільства, які вже виникають.
У парламенті репрезентація депутатами громадських інтересів не завжди є адекватною їхнім передвиборчим гаслам. Приблизно так можна охарактеризувати і політичні партії - середовище формування політичної еліти. Критики на адресу уряду, депутатів багато. Громадяни ж їх обирали. І вони повинні перед громадянами звітувати за виконання обіцяного. Проте у нас не вироблено механізмів відповідальності політичної еліти перед суспільством. І це найбільше шкодить суспільному розвиткові України. Ніхто ні за що не відповідає і ні про що не звітує перед народом. В Основному Законі (Конституції) не передбачено навіть звіту Президента держави за виконання передвиборчої програми наприкінці його каденції.
До певної міри немає цивілізованого сприйняття суспільством опозиції. Та й сама опозиція не виробила продуманої програми і тактики дій як політичного опонента правлячої еліти. Часто її дії спонтанні, тому народ не зовсім розуміє її. Не можуть чогось ґрунтовного взяти у неї урядові інститути і партії.
Не зовсім прозорою є державна кадрова політика. Не виняток, коли звільнений за недоліки в роботі високопосадовець призначається радником Президента. Але ж глава держави повинен мати найталановитіших радників, а не тих, що здобули славу професійно малоспроможних.
Для більшості представників "нової буржуазії", яка інтегрувалася в політико-управлінську еліту, українська державність була певним "бізнес-проектом". Тому вона й нехтує законами. Це засвідчує аналіз інформації Інституту соціології НАН України [1, с. 600]. (Див. таблицю 2).
Таблиця 2
Хто в Україні частіше дотримується законів,
а хто їх частіше порушує? (%).
Частіше дотримується Важко сказати Частіше порушує Не дотримується
Представники державної влади (депутати) 4,0 32,9 62,9 0,2
Високопосадові чиновники міністерств і відомств 2,8 32,1 64,7 0,3
Високопосадові чиновники Адміністрації Президента
3,6
40,3
55,5
0,6
Рядові чиновники
Loading...

 
 

Цікаве