WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми формування сучасної української еліти - Реферат

Проблеми формування сучасної української еліти - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми формування сучасної української еліти
Проблема еліти - важлива складова суспільно-політичного процесу. На запитання, хто є суб'єктом історії, можна дати узагальнену відповідь: люди. Проте не всі люди однаково "суб'єкти". Хтось проявляє себе справжнім громадянином-державотворцем, хтось пасивний, інший виступає не рушієм, а гальмом соціального прогресу. Різні люди, різні сегменти суспільства володіють і різним рівнем державницької свідомості. Бути взірцем патріотизму, мати високу громадянську позицію покликані усі громадяни. Однак найперше такі риси мають бути притаманні національній еліті.
Проблема еліти тісно пов'язана з проблемою поділу праці в суспільстві, елементом якого є диференціація суспільства на керівників і підлеглих. Це до певної міри корелюється з біологічною, психологічною тощо різницею між людьми. Продуктивна ідея спадає на думку мислячій людині і лише потім вона може оволодіти розумом більшості. Про таку людину говорять як про елітарну особистість, індивідуальність.
Розвиток людської індивідуальності, творчої потенції людей у суспільстві сфокусовані у певних групах громадян - еліті. Вона й виступає важливим інструментом прогресу, каталізатором нації на її прогресивний розвиток.
Протягом всієї історії людства пробивала собі дорогу тенденція розширення можливості для найобдарованіших особистостей пробитися в еліту. Вона спостерігається і в наш час. Але тепер склалася ще одна передумова: наявність грошей та влади, що з особливою силою проявляється у наш час, в епоху інформаційного суспільства. Ще гостріше ця передумова окреслюється в перехідних суспільствах, що й спостерігаємо в процесі державотворення в Україні.
Система влади формує мотиви, якими користується політична еліта, що прагне оволодіти владою. Якщо влада буде сконцентрована в одних руках, то навіть у "ангела" можуть вирости "роги" - так часто говорять в народі. Тому тільки розумний перерозподіл владних повноважень між усіма гілками влади (законодавчою, виконавчою і судовою) забезпечить демократичний розвиток країни. Причому треба зауважити, що перерозподіл повноважень не повинен підганятися під конкретну особу, бо тут теж з'являються проблеми: чим більше владних повноважень, тим більше виникє спокус для звуження громадянської свідомості. Тому дуже важливо високій посадовій особі обирати команду, яка б не вела до цього негативу. Як засвідчує історія, в команді лідера мають бути професіонали, котрі є не тільки однодумцями, але й опозиціонерами. Тоді створюється рівновага сил, що убезпечує від потрапляння "на манівці".
"На даний час зміна системи влади - основа об'єднання політичної еліти," - так вважає народний депутат О. Мороз [5, с. 10]. На нашу думку, краще живеться людям в суспільстві не тоді, коли часто змінюється влада, а коли влада формується з професійної, законослухняної та патріотично налаштованої еліти, якій притаманні державницька психологія та сучасне, громадянське мислення, і яка здатна бути відповідальною за життя народу та імідж держави у світі.
Роль еліти особливо зростає в перехідні періоди розвитку суспільств, бо саме вона повинна визначити відповіді на виклики, поставлені проблемним часом на шляху до демократії. Що стосується, зокрема, й України на нинішньому етапі державотворення.
Якщо взяти загальні критерії поділу еліти, то можемо прагматично поділити її на ту, що "керує", і на ту, що "гідна керувати", але її не допускають до влади. Так є в Україні, і так буде доти, доки не стануть законослухняними і уряд, і депутати, і громадяни.
За дванадцять років незалежності Україна досягла певних успіхів, отже маємо не лише негативи, і про це маємо пам'ятати і прагнути примножувати здобутки. Ухвалена 28 червня 1996 року Конституція України засвідчила законність функціонування нашої держави. Українська держава відбулася в усіх формальних вимірах: незалежність, суверенність і недоторканність її кордонів визнані світовою спільнотою. Україна стала рівноправним членом багатьох міжнародних об'єднань, організацій. У нас відбувається трансформація економіки на ринкових засадах, утворився клас буржуазії, утверджуються принципи і норми громадянського суспільства, процес творення якого розпочався.
Головний виклик незворотності трансформаційних процесів гніздиться всередині українського суспільства. І шукати відповідь на нього повинна наша політична та управлінська еліта спільно з усіма громадяни держави. Не варто сподіватися, що хтось - Росія, США, Євросоз - побудують нам демократичну державу. Ніколи! Це справа нашого народу, нашої еліти. Саме вони повинні подбати, щоб наші діти й онуки були державницьким народом. Ми так довго йшли до себе!
Українське суспільство понад 350 років було бездержавним. Кілька поколінь не знали, що таке демократичні традиції, культура ринкових відносин, економічна культура, культура власності, правова і політична культура, почуття громадянськості тощо. Суспільство ще й досі затуркане психологією меншовартості, психологією раба. Більша частина сучасної української політичної та управлінської еліти серйозно переймається лише особистим та клановим збагаченням. "Верхи" до певної міри консервують наше суспільство, стримують інноваційні процеси. Адже інновації творить науково-освітянська еліта, яка в Україні не пошанована, ледь виживає. Затримка ж інновацій - це шлях на задвірки цивілізації. За даними опитувань Центру ім. О. Разумкова, наприклад, на запитання "Наскільки сильно впливають на прийняття рішень правлячою елітою України такі особи та інститути?", експерти дали відповіді, наведені в таблиці 1.
Таблиця 1
(% опитаних експертів)
Впливають Скоріше впливають Скоріше не впливають Не впливають Важко відповісти
Керівники найбільших фінансово-промислових груп (олігархи) 80,7 19,3 0,0 0,0 0,0
Росія в особі керівництва і бізнес-структур 31,3 61,8 49 0,0 2,0
США в особі їх керівництва і бізнес-структур 25,0 59,7 13,2 0,7 1,4
Силові структури 22,1 53,1 18,6 3,4 2,8
Політичні партії 17,2 51,0 29,7 1,4 0,7
Кримінальні структури 9,8 46,9 27,3 7,0 9,0
Засоби масової інформації 9,0 30,3 47,6 12,4 0,7
Країни ЄС в особі їх керівництва та бізнес-структур 7,6 55,9 33,8 0,7 2,0
Експерти (політологи, аналітики та ін.) 4,1 30,3 48,3 15,2 2,1
Церква 2,1 20,7 48,3 24,8 4,1
Представники наукової і творчої інтелігенції 0,7 7,6 44,4 45,1 2,2
Неурядові організації 0,0 17,7 53,1 31,7 3,5
Профспілки 0,0 11,0 45,5 40,0 3,5
Рядові громадяни 0,0 3,5 14,8 76,8 4,9
Як видно з таблиці 1, значний вплив на прийняття рішень нашою правлячою елітою мають керівники найбільших фінансово-промислових груп (олігархи) - 80,7 %; Росія в особі її керівництва та бізнес-структур - 31,3 %; США (також в особі їх керівництва і бізнес-структур) - 25 %; силові структури - 22,1 %; політичні партії
Loading...

 
 

Цікаве