WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми соціальної самоіндентифікації української еліти - Реферат

Проблеми соціальної самоіндентифікації української еліти - Реферат

посольстві США на три місяці виїздили працювати в американські літні табори. І там із студентських "зірок" перетворювались на безправних, низькооплачуваних (порівнянно з американськими студентами) гастарбайтерів. Особливо це стосувалося тих, хто потрапляв у приватні табори, наприклад, такий собі Поконо-Рідж у Пенсильванії. Студенти могли порівняти своє становище в цих таборах з перебуванням в МДЦ "Артек", де до вожатих ставились вимогливо, але доброзичливо, з високою повагою.
Цілком можливо, що тимчасова чи постійна еміграція відбувається тому, що новоутворена еліта "тримає оборону" проти будь-яких спроб "чужих" досягти значного успіху. Ця гіпотеза, яку ми розглядаємо в суто академічному плані, дозволяє пояснити висновки деяких фахівців (Ж. Тищенко, наприклад) щодо претензій української еліти: "Головна ідея: утримати владу і капітал, зробити все, щоб населення мовчало, терпіло і не заперечувало проти маніпуляції собою, в тому числі й на виборах" [7, с. 130].
Афоризм "Хотіли, як краще, а вийшло, як завжди" досить точно характеризує ідеологію значної частинининішньої еліти країн СНД як такої, що, можливо, керується у своїй діяльності тільки тактичними завданнями, не переймаючись проблемами стратегічного планування.
Водночас питання "Наскільки об'єктивно сторонні спостерігачі можуть оцінити дії еліти?" носить дещо штучний характер. Ось уже понад сто років західні фахівці успішно використовують своєрідну "координатну сітку", яка дозволяє оцінити все "віяло" соціальних дій еліти. Ще наприкінці ХІХ століття німецький соціолог М. Вебер створив досить повну класифікацію типів "соціальної дії", використовуючи як критерій міру відповідності засобів діяльності її цілям. Все розмаїття "соціальних дій" лідерів було зведено до таких головних типів:
· правильний тип, у якому мета і засоби об'єктивно відповідають одне одному і тому раціональні;
· тип, у якому засоби, обрані для досягнення мети, лише тому, хто збирається їх застосувати, видаються адекватними (насправді ж вони можуть і не бути такими);
· тип, який діє приблизно, без чітко визначеної мети і засобів, за принципом "а раптом щось вийде";
· тип, який не має точної мети, дії якого визначаються конкретними обставинами та зрозумілі лише при їх урахуванні;
· тип, дії якого лиш частково пояснюються зовнішніми обставинами та які включають в себе низку нераціональних, психологічно невмотивованих детермінант;
· тип, дії якого викликані цілковито незрозумілими стороннім спостерігачам психологічними чинниками і є такими, що їх не можна пояснити з позицій здорового глузду [15].
Не випадково серед експертів поширена думка про існування якоїсь "змови" в середовищі еліти для приховування справжніх цілей її діяльності. Так, один з ідеологів "перебудови" московський економіст О. Ципко пише, що "новій політичній еліті, тим, хто проводив економічні реформи, хто здійснював приватизацію... надзвичайно важливо, щоб так званий "електорат" нічого не дізнався про те, як здійснювались такі економічні реформи в країнах Східної та Центральної Європи" [16, с. 104]. Така дещо епатажна позиція грунтується на тому, що реальний рівень життя більшості населення, наприклад, країн Балтії, як мінімум на порядок вищий, аніж жителів України. Хоча ці країни, окрім вигідного геостратегічного розташування, не мають жодних переваг (корисні копалини, клімат, високорозвинена промисловість, чорноземи тощо) порівняно з тією ж Україною. Так, цікаво знати, що середня зарплатня в Естонії - 370 доларів США. "Ця цифра реальніше віддзеркалює дійсність, бо наповнюється нормальною забезпеченістю середніх верств, які складають близько половини населення, а не соціальну верхівку" [17, с. 102]. Викладачі та лікарі країн Балтії отримують середньомісячну зарплатню в 300 - 400 доларів США. Пенсія сягає 100 доларів США [17, с. 103].
Одна з гіпотез про диференціацію еліти: навіть колишня партноменклатура поділилась на кілька течій. А саме: "Реформістська лишилась при владі, змінивши прапори, гімни, мову, тоді як комуно-ностальгічна була усунена від влади й очолила опозицію. Націонал-демократична еліта так і не об'єдналась, оскільки амбіції її лідерів постійно провокують розкол в її середовищі. Професійно-прагматична еліта тільки формується, не має ідеологічного стрижня і не може поки що згуртуватися на спільній основі" [7, с. 25].
Замість консолідації еліти навколо загальнодержавних лідерів відбувається її єднання навкруг лідерів регіональних. У цьому нічого поганого, звісно, немає. Але за умови, що це порядні, висококваліфіковані люди, які можуть зрости до рівня загальнонаціональних лідерів. Якщо ж концентрація національних еліт відбувається за іншими принципами - виникають клани. Як стверджують фахівці, "клани формуються за принципами родинних зв'язків, протекціонізму, земляцтва, інколи професійних інтересів" [7, с. 130].
Чи можна сказати, що представники кланових еліт є настільки ж щасливими, як і заможними? Це не чисто риторичне запитання, оскільки, як стверджують фахівці, "саме брак позитивних соціальних ідентифікацій і привів багатьох молодих "нових росіян", які, здавалося, досягли омріяної мети, до наркоманії та алкоголізму" [18, с. 126]. Досягнення будь-якими засобами високого рівня заможності без соціальної позитивної ідентифікації призводить до дуже цікавого феномена - "влада без слави". В цьому випадку людина з еліти може робити майже все, що їй заманеться, але не в змозі отримати визнання як особистості надзвичайної.
Цей стан можна пояснити, якщо розглядати таких вихідців з еліти як представників "архаїчного" капіталізму кінця ХІХ сторіччя з його гаслом: "Всі проти всіх". Наскільки доцільне впровадження такої моделі суспільства у світі, що змінився, покаже час. Але й сама наявність значної кількості депресивних представників еліти викликає додаткові запитання до соціально-психологічного забезпечення створення такого суспільства.
У світі існує два типи капіталізму: західний та архаїчний. Для архаїчного характерні: найкоротші шляхи до збагачення, криміналізація влади, корупція, клановість, експорт сировини і робочої сили. Його ознакою є і те, що в жодній країні він не створив ефективної економіки. Приклад: Індія після завоювання незалежності - жорстока економічна криза при наявності великої кількості посередницьких фірм та фірм, що торгували сировиною. Швидко збагатившись, "нові індуси" майже всі "емігрували в країни Заходу, а будували промисловість зовсім
Loading...

 
 

Цікаве