WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Правова поведінка особистості у соціально-психологічному вимірі - Реферат

Правова поведінка особистості у соціально-психологічному вимірі - Реферат

соціальної дійсності.
Результати дослідження та їх аналіз
Для вивчення правової поведінки особистості нами було розроблено опитувальник, у якому пропонувалося 20 тверджень правового змісту, що відтворюють як інтерналізовані соціальні і правові категорії, так і соціальні чинники, що впливають на особистість в умовах її життєдіяльності. Респонденти мали ранжувати твердження правового змісту: на перше місце вони мусили поставити найбільш релевантне, на їхню думку, твердження, а на останнє - найменше.
Опитувалося 50 студентів, які ніколи не притягувалися до кримінальної відповідальності, та 50 засуджених, котрі скоїли тяжкі злочини у віці від 18 до 24 років (чоловічої статі). Результати наведено у таблиці 1.
Аналіз результатів опитування свідчить, що і законослухняні, і засуджені респонденти вважають найважливішими такі категорії правової спрямованості, як: "рівність усіх перед законом" - 1 ранг; "у житті необхідно керуватися здоровим глуздом" - 5 та 3 ранги відповідно; "можливе стимулювання скоєння злочину грошовою винагородою" - 7 та 6 ранги. Найменш важливою і найбільш тотожною у респондентів обох груп виявилось ставлення до твердження "ефективність законів не залежить від їх змісту" - 18 та 19 ранги (r Ј 0,01).
Таблиця 1
Показники ранжування категорій правового змісту законослухняними громадянами і засудженими за скоєння тяжких

п/п Категорії правового змісту Ранг (ступінь значення)
Законослухняні
громадяни Засуджені за тяжкі злочини
1. Необхідно, щоб була рівність усіх перед законом 1 (2,3) 1 (2,5)
2. Чим більше грошей, тим кращий правовий захист 20 (16,7) 13 (13,3)
3. Закон завжди має бути на першому місці 6 (8,1) 14 (13,7)
4. У житті необхідно керуватися здоровим глуздом 5 (7,5) 3 (3,7)
5. Злочин є аморальним вчинком 13 (11,9) 16 (14,1)
6. Не кожен злочин аморальний за своїм змістом 9 (9,5) 2 (3,5)
7. Неприпустимо порушувати закони за винагороду 3 (7,3) 9 (9,3)
8. Можна стимулювати скоєння злочину грошовою винагородою 7 (8,7) 6 (7,5)
9. Людина зобов'язана сплачувати податки 10 (9,7) 18 (15,1)
10. Податки не є обов'язковими для сплати усіма громадянами 11 (10,1) 11 (11,3)
11. Правоохоронні органи є захисниками чинного законодавства 19 (15,5) 15 (13,90
12. Правоохоронці діють на підставі особистих інтересів та власної вигоди 12 (11,3) 8 (8,50
13. Не може бути "дружби" з кримінальними авторитетами 17 (13,9) 4 (6,3)
14. Кримінальні авторитети - це реальна сила, яка може надати підтримку і допомогу 16 (12,7) 5 (6,7)
15. Закон має бути суворим по відношенню до злочинів 4 (7,3) 20 (16,1)
16. Ефективність законів не залежить від їх змісту 18 (15,3) 19 (15,5)
17. Неповнолітні потребують поблажливості за скоєні злочини 8 (9,1) 7 (7,9)
18. Неповнолітні, батьки яких є заможними, можуть уникати відповідальності за скоєні злочини 15 (12,5) 10 (11,1)
19. Закони мають регламентувати всі аспекти суспільних відносин 2 (5,5) 17 (14,7)
20. Законодавча недосконалість може активізувати анормативну ініціативу людей 14 (12,3) 12 (12,5)
У респондентів обох груп відзначаємо певну тотожність ставлення до двох правових тверджень (10, 20). В цілому це може свідчити на користь того, що існує певне порозуміння між законослухняними і правопорушниками щодо окремих проявів правового характеру.
Якісний аналіз отриманих результатів дає підстави звернути увагу саме на те, які категорії правового змісту суттєво впливають на прийняття суб'єктивного рішення щодо продукування правової поведінки у законослухняних і засуджених респондентів - інтерналізовані соціально-правові норми чи зовнішній контроль з боку суспільства.
Так, для законослухняних громадян більш релевантне значення мають правові твердження, у яких закон виступає в якості певного імперативу. Це твердження 3, 7, 19. У засуджених релевантними виявляються правові напрями, де відзначається істотний вплив соціальних чинників - 4, 6, 14. Тобто, маємо певне підтвердження тому, що законослухняні керуються прийнятими нормами соціуму, а засуджені виходять з умов, у яких вони перебувають. Для одних важливим є саме значення закону як імперативу, а для інших - можливість його впливу як чинника.
Водночас не зовсім узгодженим є те, що у шести правових твердженнях (2, 4, 8, 12, 16, 20), які стосуються залежності людини від зовнішніх чинників, думка і законослухняних, і засуджених респондентів дещо тотожна. Мабуть, саме це робить вразливою позицію перших перед вибором певної поведінки і може розглядатися (за термінологією А. Бандури) як негативний потенціал вектора її спрямованості.
У цьому сенсі, як ми вважаємо, є цікавим ставлення опитуваних до 2-ої категорії - "Чим більше грошей, тим кращий правовий захист". Це положення у законослухняних і засуджених посідає 20 та 13 ранги відповідно при високому рівні кореляції (r=0,70; r Ј 0,01). Та якщо звернути увагу на те, що серед законослухняних майже 20 % цьому положенню віддавали значну перевагу (2 - 5 ранги), а у засуджених менше, ніж 40 %, то стає зрозумілим, що серед студентів є чимало осіб, що підпадають під визначення Дж. Керрола. Ставлення цих респондентів до 4 та 8 категорій є ще одним тому підтвердженням.
Загалом аналіз результатів дослідження дає підстави констатувати, що законослухнянігромадяни можуть керуватися в повсякденному житті як певними інтерналізованими правовими категоріями (закон, правові відносини), так й інколи виходити з певного соціального контексту. Незначна частина засуджених також значною мірою використовує морально-правові приписи. Але це не перешкоджає їм порушувати закони. Тому, можливо, саме сила соціального впливу посилює або послаблює імперативність дії правової норми та нівелює ставлення особистості до зовнішнього контролю.
Висновки
По-перше, правова поведінка особистості значно залежить від якості інтерналізації соціально-правових норм, які продукуються суспільством. По-друге, значною мірою правова поведінка залежить від ефективності контролю, який встановлює суспільство за дотриманням соціально-правових норм кожним із його членів. По-третє, і інтерналізація правових норм особистістю, і умови її життєдіяльності не можуть бути визначальними у сенсі правового виміру поведінки з соціально-психологічної точки зору. Тільки якісні показники внутрішнього і зовнішнього впливу є підставою для соціально-психологічного визначення її правового змісту. По-четверте, значна частина законослухняних громадян поділяють положення, притаманні правопорушникам, стосовно дії в суспільстві ефективної системи правового контролю. Проте саме ті законослухняні громадяни, які вважають її дії неефективними, найбільше керуються в житті чинниками внутрішнього контролю. Правопорушники, які погоджуються з цим, перевагу віддають чинникам зовнішнього контролю.
Для подальшого вивчення правової поведінки особистості необхідно провести комплексне дослідження, яке б передбачало вивчення соціально-психологічних аспектів життєдіяльності людей, котрі належать до різних соціальних груп. На нашу думку, саме включення особистості в ту чи іншу соціальну групу або приналежність до певної соціальної спільноти в значній мірі може визначати її поведінку у правовому вимірі. На прикладі студентів ми констатували, що їх правова поведінка значною мірою є проявом позитивного потенціалу, продукованого соціальною групою, до якої вони належать. На жаль, така констатація, тільки з протилежним вектором, властива засудженим, які скоїли тяжкі злочини.
Література:
1. Аронсон Э, Уилсон Т, Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. - СПб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2002. - 560 с.
2. Бобнева М. И. Социальные нормы и регуляция поведения. - М.: Наука, 1978. - 311 с.
3. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология. - М.: Юр. лит., 1982. - С. 71 - 74.
4. Прикладная юридическая психология: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. А. М. Столяренко. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 639 с.
5. Психология криминального поведения / Р. Блэкборн. - СПб.: Питер, 2004. - 496 с.
6. Ратинов А. Р., Ефремова Г. Х. Правовая психология и преступное поведение: Теория и методология исследования. - Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1988. - 253 с.
7. Юридический энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1987. - С. 359.
8. Berdgess E. Factors, legal rehabilitation of man // Urban sociology. - Chicago, 1967. - P. 10.
9. Schwarz N. The construction of social judgment. - Hillsdale, NJ: Erlbaum, 1982. - P. 147.
10. www.politik.org.ua

 
 

Цікаве

Загрузка...