WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Просторово-часовий континуум етнопсихологічного дослідження: парадигмальні засади та досвід побудови (пошукова робота) - Реферат

Просторово-часовий континуум етнопсихологічного дослідження: парадигмальні засади та досвід побудови (пошукова робота) - Реферат

науково-психологічного пізнання встановлення закону, закономірності, та нерідко й побудова більш-менш обґрунтованої типології, формулювання законоподібного твердження вимагають усе ж фіксації цих регулярностей, співвіднесення "випадку із статистикою", як зазначала одна з найглибших дослідниць так званих "людських документів" Н. Козлова [7, с. 26].
Це належить усвідомлювати, звертаючись до будь-яких джерел психологічної інформації, зокрема й таких нетривіальних, як художня література. І, можливо, саме брак такого усвідомлення і став головною причиною фіаско того напряму досліджень національного характеру за допомогою культурної продукції (літератури, мистецтва, філософії), який було окреслився в роки Другої світової війни, але незабаром звівся нанівець невідповідністю власних висновків реаліям, які вивчалися [13]. Ці дослідження спиралися на вельми сумнівні положення А. Фульє, котрий вважав, що для того, аби зрозуміти народ, необхідно і достатньо зрозуміти світогляд його еліти, зокрема - художньої. Насправді ж, думається, слід було орієнтуватися не на світогляд і характери еліти як такої, а на реконструювання продуктів її творчості з погляду вірогідності й типовості відтворюваних у них етнопсихологічних реалій.
Треба враховувати, що письменник є дослідником лише в аспекті нагромадження психологічної (етнопсихологічної) інформації. Не більше й не менше. Тому ні очікувати від нього узагальнень наукового плану, ні сподіватися, що їх можна механічно замінити екстрактами його власної психіки (світогляду, характеру, ментальності), не випадає.
Письменник виконує дослідницьку функцію лише щодо об'єкта спостереження (зображуваних людей). Функція дослідника-психолога є іншою. Найточніше її відображає загальновідомий термін "експерт", під яким розуміють обізнану особу, що запрошується у спірних або складних випадках для експертизи. Під експертизою ж розуміють дослідження та вирішення за допомогою обізнаних осіб певного питання, що вимагає спеціальних знань, яких не вистачає дослідникові [19].
Як бачимо, письменник у цьому випадку цілком "підводиться" під визначення експерта. А коли так, то й продукт його творчості - художній твір - правомірно розглядати як своєрідний експертний висновок.
Такий підхід, у свою чергу, вимагає докорінного перегляду упереджень щодо методу експертних оцінок. Йому в сучасній психології відводиться периферійна, у кращому разі - допоміжна роль. Тим часом, під кутом зору гуманітарної парадигми, його правомірно віднести до методів "основних" і цілком "сучасних", таких, що нічим не поступаються іншим методам відповідного класу - "м'яким" і "якісним". Різниця лише в тому, що на "польовому" етапі дослідження якісні дані нагромаджує не сам дослідник-психолог, а експерт. Психолог же їх має тільки систематизовувати й узагальнювати. Але це з позицій нинішнього парадигмального "зсуву", як нам уже доводилося зазначати [21], радше перевага, а не вада методу, бо якщо в межах гуманітарної парадигми постулюється "презумпція довіри інтелектуальній адекватності випробуваного" [15, с. 45], то тим більше слід довіряти експертові, особливо коли цю функцію виконують особи з такою унікальною здатністю проникнення у внутрішній світ людей, яка властива письменникам.
Ідея просторово-часового континууму етнопсихологічного дослідження та її модельне втілення
Можливість розглядати недипломованого психолога (письменника) як дослідника та експерта, на нашу думку, дає підстави висунути ідею побудови просторово-часового континууму етнопсихологічного дослідження. У методологічному плані ця ідея видається нам принципово новим евристичним рішенням, оскільки в такому континуумі різні методи наукового пізнання можна поєднувати значно осмисленіше, продуктивніше, органічніше і з набагато вищим ступенем інтеграції, ніж у традиційних варіантах (моделях, стратегіях) їх поєднання [9; 11; 23]. Знімається, зокрема, й опозиція "контактних" і "дистантних" методів [13].
Будуючи просторово-часовий континуум дослідження, виходитимемо з визначення методу, яке дає С. Максименко. "З функціональної точки зору, - пише він, - метод являє собою деяку діяльність з об'єктом дослідження" [14, с. 283]. Цілком поділяючи це визначення, зробимо все ж уточнення: ця діяльність може бути як безпосередньою, так і опосередкованою. Наприклад, вона може бути опосередкованою діяльністю з продуктом діяльності об'єкта. Але не тільки. Вона може бути опосередкованою інтеракціями дослідника з іншим суб'єктом, що безпосередньо взаємодіє з об'єктом (на цьому, власне, й базується метод експертних оцінок). У такому випадку виникає своєрідний "розподіл праці" між різними суб'єктами - в процесі їх взаємодії так чи так розподіляються дослідницькі та експертні функції, що ними виконуються.
Далі слід наголосити, що взаємодія різних суб'єктів розгортається як у просторі, так і в часі, може реалізовуватися діахронно, тобто не тільки "тут і тепер", а й у вельми віддаленій (теоретично - в нескінченно далекій) історичній ретроспективі. Це означає, що психологові зовсім не обов'язково "домовлятися" з конкретним письменником чи кількома письменниками про їх участь в експертизі. Літературний процес відбувається перманентно, незалежно від психолога втілюється в десятках і сотнях художніх творів, що потенційно можуть кваліфікуватися як експертні висновки. Тому аби скористатися ними, психологові досить подумки, за допомогою мисленного експерименту, окреслити гносеологічні межі літературного процесу так, щоб це давало право не просто аналізувати якісь тексти, як робиться зазвичай, а розглядати власну діяльність і діяльність творців художніх текстів як певну безперервність взаємопов'язаних функцій та інтеракцій, спрямованих на пізнання одного й того ж об'єкта спостереження, в даному випадку - етнічної спільноти.
Це й буде просторово-часовий континуум дослідження. Елементарна його модель може мати такий вигляд (схема 1).
Схема 1
Елементарна модель просторово-часового континууму
етнопсихологічного дослідження за творами художньої літератури
Побудована модель передбачає, що діяльність обох суб'єктів дослідницького процесу (і письменника, і психолога) має на меті спільний об'єкт (етнічну спільноту). Однак на його пізнання безпосередньо спрямовані інтеракції лише одного суб'єкта - письменника, який сам, без участі психолога, виконує дослідницьку функцію. Психолог же реалізує її шляхом опосередкованої взаємодії з письменником - за посередництвом "наданого" ним експертного висновку (художнього твору).
При цьому роль психолога не є ні пасивною, ні другорядною, як може видатися на перший погляд. Ми навіть схильні вважати, що вона більш активна і творча, ніж у звичайному польовому дослідженні. Адже психолог не просто дістає з художнього твору потрібну йому інформацію, а перетворює,трансформує її. Долаючи простір і час, він діє в побудованому ним самим континуумі, долучаючись водночас до творчої майстерні найвидатніших знавців людської душі, що зумовлює й певні методологічні стандарти, і певні креативні еталони.
Втім, розглянута модель,
Loading...

 
 

Цікаве