WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблема виховання в контексті соціалізації особистості (пошукова робота) - Реферат

Проблема виховання в контексті соціалізації особистості (пошукова робота) - Реферат

результатів своєї діяльності. Тим самим буде задіяний такий чинник соціалізації, як афективний компонент цього процесу.
Прикладом організації такого роду форми діяльності є ігрові групи скаутського типу. У ХХ столітті через організацію скаутського руху нагромаджено значний досвід цілеспрямованого позитивного впливу на підлітків.
Скаутський рух започатковано на початку ХХ століття в Англії. Його засновником був Роберт Баден Пауел (1857 - 1941 рр.) - генерал, музикант, актор і талановитий педагог. Спочатку скаутинг (від англ. skout - букв. розвідник ) був чимось на зразок військового тренування, гімнастики. Баден Пауел, застосувавши метод тренування військових до дітей, ставив за мету виховання юних англійців добрими солдатами, замінивши традиційну систему виховання новою, пропонуючи її як додаток до загальноосвітньої школи. Згодом він поставив за мету створити всесвітній рух молоді, що виховував би громадян, що можуть служити суспільству на місцевому, національному і міжнародному рівнях, що навчав би молодь розраховувати тільки на самих себе. Незадовго до смерті Баден Пауел (у 83-річному віці) надрукував звернення до лідерів скаутингу, в якому говорилося, що мета цього руху - виховувати здорових, щасливих громадян суспільства; звільнити їх від обмеженого егоїзму - особистого, політичного, сектантського і національного; розвивати у юних дух самопожертви і служіння людству і, отже, розвивати в них єдину добру волю до співробітництва не тільки в одній країні, але й за рубежем. Згодом скаутинг поширився і в інших країнах. Зараз він налічує більше десятка мільйонів членів у сотнях країн.
На початку ХХ століття скаутський рух створюється також і в Україні, насамперед у Західній, де 1911 року П. Франко та О. Тисовський заснували скаутську організацію "Пласт". Тоді ж у Києві цією справою опікувався відомий педагог В. Довнар-Запольський. Зараз в Україні налічуються сотні скаутських організацій в різних регіонах.
Діяльність підростаючої людини в скаутській організації якнайбільше відповідає її потребам, пов'язаним з періодом переходу від дитинства до дорослості.
У психологічних дослідженнях звертається увага, що основним психологічним новоутворенням підліткового періоду є поява такої специфічної для підлітка форми самосвідомості, як усвідомлення своєї дорослості. "Еталон дорослості" стає для нього мірилом життя.
Потреба в "дорослості" виступає мотиваційною стороною розвитку особистості в підлітковому віці. "Мотиваційна сторона, - підкреслював Г. Костюк, - як правило, випереджає операційну в розвитку особистості. І це розходження між ними спонукає її до руху вперед, зокрема воно породжує прагнення особистості до самовдосконалення, яке закономірно виникає на певному ступені її розвитку. Воно стає характерним для підліткового і старшого шкільного віку" [12, c. 10].
Потреба підлітка у задоволенні своєї "дорослості" виявляється передусім у його прагненні знайти "дорослішу" позицію в суспільстві. Це прагнення зумовлює переорієнтацію підлітка на нові форми взаємин із "світом дорослих". Якщо в молодшому віці ці взаємини здійснюються через конкретних осіб (батьки, родичі, вихователі тощо), то в підлітковому віці виникає потреба у сприйнятті світу в таких формах, які б дали йому можливість увійти у ширшу його сферу. Психологи відзначають: якщо до 9 років дитина розгортає свої відносини у колі знайомих людей, то в підлітковий період вона прагне розширити коло суспільних відносин, утвердити себе в суспільній діяльності.
Дослідники вказують, що головним для підлітка стає прагнення до виконання справ "дорослого" характеру. Підлітки шукають види діяльності, що мають суспільно-корисне значення і дістають суспільну оцінку. Встановлено також, що якщо у дітей молодшого віку ідеали сприймаються в конкретно-наочній формі (вчитель, батьки, ровесники), то у дітей старшого віку (14 - 15 років) ідеали сприймаються в абстрактно-узагальненій формі (сукупність людських властивостей).
Значний матеріал, в якому підтверджується зміна орієнтацій підлітків на сприйняття світу, здобуто західною соціальною психологією. Так, американський дослідник Г. Хайман, вивчаючи політичну соціалізацію, виявив ступінь осмислення політичних понять різними віковими групами. Він показав, що такі політичні поняття, як демократія, радикалізм, соціальна різниця тощо, з'являються у дітей лише після 12 років. Г. Хайман зробив висновок, що у віці 10 років політична "абсорбція" дуже низька ("індекс абсорбції" з'ясовувався шляхом підрахування тем: брали 9 ідеологічних тем, з яких діти висловили певні точки зору) - десь 6 %, в той час як у 10 - 12 років вона становить 27 % і зростає далі, досягаючи 68 % у 20 років. Такі ж результати дослідник одержав, аналізуючи вплив економічних категорій на формування орієнтирів особистості. Вони майже не сприймаються молодшими дітьми, тоді як у старших підлітків (14 - 15 років) починають визначати їх позиції [26, с. 7 - 60, 125 - 152].
Аналізуючи "підлітковий комплекс", психологи відзначають як визначальну (поряд з "феноменом дорослості") реакцію групування з однолітками. А. Личко стверджує, що тяжіння до згуртування з однолітками у підлітків майже інстинктивне. Прагнення підростаючих поколінь до задоволення потреби у спілкуванні з однолітками настільки природне і сильне, що саме воно є визначальним для створенняпідліткових груп. З одного боку, у підлітка виникає усвідомлення своєї дорослості, потреба бути дорослим; з іншого - реакція групування з однолітками. Актуалізація дорослості, з одного боку, та, з іншого, потреба у спілкуванні - це сторони одного суперечливого процесу соціалізації на підлітковій стадії.
Як не раз підкреслював Г. Костюк, внутрішні суперечності, що виникають у житті особистості, є рушійною силою переходу її від нижчих до вищих ступенів розвитку. Ці суперечності "стають джерелом активності, намагань усунути ці суперечності, виробити нові способи поведінки, досконаліші дії і зв'язані з ними властивості" [12, c. 9].
Ідентифікація підлітка з групою однолітків усуває суперечність між актуалізацією дорослості у свідомості підлітка та його реакцією групування з однолітками. Підліток обирає групу однолітків тому, що вона є найдоступнішою формою реалізації своєї дорослої позиції в умовах, коли його прагнення посісти "доросле" місце в суспільстві не підтримується дорослими. Дослідженнями встановлено, що саме в групі однолітків, а не дорослих, підліток має можливість задовольнити потреби в інформації широкого соціального плану.
Так, однолітки обговорюють дії вищого керівництва країни - 70 % членів групи, в той час як з учителями ці проблеми обговорює лише 21 % учнів; національні проблеми - відповідно 65 % і 19 %; нестачу продуктів і дефіцит товарів - 63 % і 23 %; проблему сексу - 72 % і 8 %; особистість вчителя - 68 % і 7 % [25].
Отже, в підлітковий період група однолітків є тією формою культури, що найліпше пристосована до виявлення соціальної позиції підлітка. Це та форма, в якій він може успішно засвоювати соціальний досвід, встановлювати ширші відносини зі "світом дорослих". Підліткова група виступає як система форм культури, що відповідає віковим особливостям підлітка через такі ознаки :
· підліткова група є носієм культури, яку можна визначити як сукупність
Loading...

 
 

Цікаве