WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Перспективні напрями розвитку соціальної психології в контексті реальних проблем суспільства (пошукова робота) - Реферат

Перспективні напрями розвитку соціальної психології в контексті реальних проблем суспільства (пошукова робота) - Реферат

діяльності, ціннісне ставлення до соціальної системи тощо.
Теоретичним обґрунтуванням сутності проблеми є твердження, що цілісна система спілкування являє собою логічний взаємозв'язок національно-психологічних особливостей взаємодії і загальнолюдських цінностей комунікації. Мовиться про: допустимість етнопсихологічного релятивізму в діяльності людини (у неї мають формуватися такі якості, які б, з одного боку, дозволяли їй ефективно пристосовуватися до традицій, звичок, стереотипів поведінки, особливостей спілкування іноетнічних представників, а з другого - не входили б у суперечність з їхньою національною психікою та загальнолюдськими цінностями); урахування специфіки прояву етнічної самосвідомості індивіда під час спілкування; розвиток можливостей адаптації і персоніфікації в умовах національно неоднорідних взаємовідносин; розвиток навичок і вмінь взаємодії з представниками різних національностей та народів.
В нових умовах господарювання, підприємництва та управління виокремились перспективні й недостатньо вивчені спільні проблеми соціальної психології та психології управління. Зокрема, йдеться про виявлення і розробку соціально-психологічних чинників управлінської кар'єри, соціально-психологічних детермінантів управлінського розвитку, соціально-психологічного консультування з проблем управлінського розвитку, соціально-психологічних механізмів управлінської адаптації, соціально-психологічних механізмів професійної управлінської деформації та регресивного особистісного розвитку.
Очевидним стає також те, що методи підготовки керівників, які використовувалися й продовжують використовуватися в нашій системі освіти, мають суттєву ваду: вони зорієнтовані на передавання знань і формування часткових умінь (в тому числі й комунікативних), а не спираються на рефлексію як внутрішній механізм розвитку професійного мислення, професійної діяльності і спілкування, на мотивацію як рушійну силу розвитку особистості керівника.
Актуальною є також проблема комунікативної підготовки керівника, адже в умовах ринкових відносин комунікабельність, уміння встановлювати ділові контакти багато в чому визначають успішність збуту продукції, отриманні нових замовлень. Хоча сьогодні в практичній психології не бракує конкретних методик та методичних прийомів для розвитку у спеціалістів, що працюють з людьми, в тому числі й у керівників, конкретних умінь і навичок спілкування, взаємодії, однак комунікативна підготовка керівників у сучасних умовах вимагає не простого збільшення психологічних знань чи нагромадження "ефективних" комунікативних умінь, а серйозної переорієнтації особистості керівника, що не користується авторитетом у роботі з людьми. Саме тому сучасний етап становлення і розвитку керівника як першочергове висуває завдання створення соціально-психологічної теорії управлінського спілкування і на цій основі - оптимізацію технологій і методик комунікативної підготовки менеджера.
Названі проблеми можна розв'язувати шляхом актуалізації оціночно-регулятивних процесів, духовного, комунікативного потенціалу учасників ділової взаємодії. Це забезпечується за умов, по-перше, розуміння управлінського спілкування як принципово соціального і діалогічного процесу, як взаємодії, що викликає двосторонню реакцію й активізацію зусиль партнерів, тобто такої, яка здійснюється всіма учасниками управлінського процесу; по-друге, розуміння особистості керівника як партнера, учасника спільної діяльності і спілкування, актуалізації його соціально-психологічної компетентності; по-третє, формування індивідуального і групового стилю взаємодії; по-четверте, урахування етнопсихологічних особливостей спілкування (при необхідності). Загалом, сучасна наукова думка в галузі соціальної психології має характеризуватися посиленням уваги до учасників управлінського процесу, їхньої особистісної ідентифікації, вивченням рушійних сил розвитку, урахуванням соціально-психологічних умов життєдіяльності в особистісному становленні суб'єктів ділового спілкування.
Окреслені перспективні напрями розвитку соціальної психології хоча і не є остаточними (їхня корекція здійснюється постійно і визначається нагальними потребами, зумовленими змінами в особливостях регуляції поведінки людей в переломні етапи розвитку суспільства), водночас вважаємо, що їх вирішення стане пріоритетним для соціально-психологічних досліджень нового століття.
Окремі з них вже сьогодні успішно розв'язуються вченими України. Зокрема, розвиток сучасної вітчизняної соціальної психології характеризується уточненням та конкретизацією предмета та об'єктів соціальної психології, розширенням підготовки спеціалістів, публікацією посібників та підручників, організацією та проведенням конференцій із соціальної психології, кристалізацією соціально-психологічної проблематики, відкриттям наукових закладів, лабораторій та кафедр соціальної психології.
Вітчизняні соціальні психологи ведуть дослідницький пошук в галузі методології, теорії і методів соціальної психології, проводять емпіричні дослідження у різних сферах суспільного життя. Їхні дослідження спрямовані на вивчення не тільки традиційних проблем взаємодії, спілкування людей у різних соціальних спільнотах, особливостей регуляції поведінки у соціальних групах, механізмів їх взаємовідносин, взаємовпливу тощо. Пошуки визначаються сучасними потребами, зумовленими змінами в житті країни після проголошення нею державного суверенітету, виокремленням тих особливостей у поведінці людей, які завжди з'являються на переломних етапах розвитку суспільства.
Розширення міжнародних зв'язків, ознайомлення вітчизняних соціальних психологів із надбаннями західної (передусім - європейської та американської) соціальної психології, а також виходячи із сучасного розвитку соціуму і його запитів, соціальна психологія в Україні може досягти успіху у процесі її все більшої соціологізації, тобто розгляду в контексті реальних проблем суспільства.
Подальшого розвитку набуває проблема соціальної психології особистості, її комунікативного потенціалу. Пожвавилися дослідження в галузі історії соціальної психології, міжгрупової взаємодії, лідерства і керівництва, психології спілкування, соціальної психології управління, соціальної психології організацій, масової комунікації, масових явищ, соціально-психологічного тренінгу, соціально-психологічного прогнозування.
Все це є підставою для очікування подальшої активізації соціально-психологічної думки у найближчому майбутньому.
Література
1. Шихирев П. Н. Современная социальная психология. - М., 1999. - 448 с.
2. Майерс Д. Социальная психология / Пер. с англ. - СПб., 1996. - 684 с.
3. Перспективы социальной психологии / Пер. с англ. - М., 2001. - 688 с.
4. Андреева Г. М. Социальная психология. - М., 2001. - 378 с.
5. http://www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве